Постанова

від 14.01.2014 по справі 910/16309/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа№ 910/16309/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Копус А.А..

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Державного підприємства Національна атомна

апеляційну скаргу енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в

особі відокремленного підрозділу

"Атомкомплект" ДП НАЕК "Енергоатом"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 21.10.2013 року

у справі № 910/16309/13 (суддя : Пригунова А.Б.)

за позовом Державного підприємства Національна атомна

енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Інтелатом"

про стягнення 191 324, 69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2013 року позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелатом" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10, код ЄДРПОУ 38062860), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ "А", код ЄДРПОУ 26251923) 136093,57 (сто тридцять шість тисяч дев'яносто три грн. 57 коп.) грн. - пені, 52350,48 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят грн. 48 коп.) грн. - штрафу та 3826,49 (три тисячі вісімсот двадцять шість грн. 49 коп.) грн. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в стягненні пені в розмірі 2880,64 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 14.01.2014 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвала суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 16.08.2012 р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелатом" укладено договір поставки № 1116112316, за умовами якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити, а позивач - оплатити термоперетворювачі виробництва Закритого акціонерного товариства "Термоприлад" ім. В. Лаха" для Виробничого підприємства "Запорізька АЕС" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Відповідно до п. 3.1. договору його сума становить 2 940 331, 68 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки продукції зазначається у специфікації.

Згідно з п. 7.2. договору за порушення строків поставки продукції за договором відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0, 1 % вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Договір, відповідно до п. 10.1., набирає чинності з моменту його підписанням сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань відповідача - до закінчення терміну дії гарантії.

Відповідно до специфікації термін поставки за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. - вересень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлений договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. товар відповідачем поставлено пізніше, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000007 від 17.09.2012 р., № РН-0000008 від 19.10.2012 р., № РН-0000003 від 06.02.2013 р. та № РН-0000006 від 26.02.2013 р., а також актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей № 1/7/1429 від 19.10.2012 р., № 1/7/1443 від 06.02.2013 р. та № 1/7/1448 від 25.03.2013 р.

19.06.2013 р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелатом" претензію № 5260/51 від 13.06.2013 р. про стягнення неустойки у розмірі 191324,69 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. в частині терміну поставки товару.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 1116112316 від 16.08.2012 р. щодо терміну поставки товару, у зв'язку з чим Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" нараховано пеню за час прострочення поставки товару та штраф від суми непоставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору № 1116112316 від 16.08.2012 р. з урахуванням специфікації, яка є його невід'ємною частиною, термін поставки товару визначено вересень 2012 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом норм Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для сторін та підлягають виконанню у визначений договором строк.

Відповідач належними засобами доказування заявлені до нього вимоги не спростував та доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань, обумовлених договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. не надав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є самостійним суб'єктом господарювання, засноване і діє на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Отже, термін поставки товару за договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. встановлено - вересень 2012 р.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в межах визначеного договором № 1116112316 від 16.08.2012 р. строку, поставлено товар на суму 60652,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 17.09.2012 р.

При цьому, матеріали справи свідчать, що товар на суму 2879678,88 грн. поставлено у жовтні 2012 року, тобто з порушенням строку, встановленого договором № 1116112316 від 16.08.2012 р.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені за прострочення поставки товару у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів та штрафу у розмірі 7 % вартості несвоєчасно поставленої продукції відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2. договору.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочення поставки товару та враховано безпосередньо день поставки, а відтак - судом здійснено власний розрахунок пені на суму вартості несвоєчасно поставленого товару, що становить 2879678,88 грн. з урахуванням дат фактичної поставки товару.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, стягнув 136093,57 грн. пені за період з 01.10.2012 р. до 18.10.2012 р. - на суму 2131814, 88 грн., за період з 01.10.2012 р. до 05.02.2013 р. - на суму 648148,80 грн., за період з 01.10.2012 р. до 25.02.2013 р. на суму 99715,20 грн., з чим не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Як зазначено вище, ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України передбачає стягнення пені за кожний день прострочення.

Оскільки поставка відбулась з порушенням строків, тобто поза межами, встановленими договором, то 19.10.12, 06.02.13, та 26.02.13 теж вважається днем прострочення, а отже за цей день також здійснюється нарахування пені.

Таким чином, до стягнення на користь позивача підлягає 138974,21 грн. пені.

Розрахунок штрафу позивачем здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України та становить 52350,48 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у даній справі підлягає зміні в частині відмови в стягненні 2880,64 грн. пені, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва 21.10.2013 року у справі № 910/16309/13 змінити в частині відмови в стягненні 2880,64 грн. пені, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелатом" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10, код ЄДРПОУ 38062860), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ "А", код ЄДРПОУ 26251923) 138974,21 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири грн. 21 коп.) грн. - пені, 52350,48 (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят грн. 48 коп.) грн. - штрафу та 3826,49 (три тисячі вісімсот двадцять шість грн. 49 коп.) грн. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелатом" (04060, м. Київ, вул. Ризька, 73-Б, оф. 10, код ЄДРПОУ 38062860), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 108, літ "А", код ЄДРПОУ 26251923) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/16309/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 15.01.2014 року.