Рішення

від 10.10.2013 по справі 910/16725/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/16725/13 10.10.13 За позовом           спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Лекафарм» про                     стягнення 6  356,84 грн.                                                                                 Суддя  Удалова О.Г.   Представники сторін: від позивача           не з'явились від відповідача          не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Лекафарм» про стягнення 38 141,02 грн., а саме: 31 784,18 грн. основної заборгованості, 6 356,84 грн. процентів за користування чужими коштами. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар, поставлений за договором поставки № 45786 від 01.01.2011 р. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.09.2013 р. було порушено провадження у справі №  910/16725/13 та призначено її до розгляду на 24.09.2013 р. 24.09.2013 р. через канцелярію суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. У судове засідання сторони своїх представників не направили. Відповідач вимоги ухвали суду від 02.09.2013 р. не виконав. Розгляд справи було відкладено на 10.10.2013 р. Відповідач відзив на позов не надав. Позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 6  356,84 грн. процентів за користування чужими коштами, яка одночасно є заявою про припинення провадження у справі в частині сплати основного боргу та судового збору. Сторони представників у судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, про день та час проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.   Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив: 01.01.2011 р. між спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лекафарм» (покупцем) було укладено договір поставки № 45786 (далі – Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Пунктом 3.8 Договору визначено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки, штампу покупця. Згідно з п. 6.1. Договору оплата покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати обирається покупцем при подачі замовлення на поставку. Протягом червня-липня 2013 року постачальник поставив, а покупець прийняв на умовах відстрочки платежу товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, наданими в матеріали справи. Покупцем було здійснено оплату товару частково, внаслідок чого його заборгованість становила 31 784,18 грн. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 31 784,18 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата за поставлений товар. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору. Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач погасив заборгованість перед позивачем на суму 31 784,18 грн. та судовий збір а суму 1  720,50 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень за період з 06.08.2013 р. по 23.09.2013 р., наданими до матеріалів справи. При цьому 6  784,18 грн. було сплачено до 29.08.2013 р., а 25  000,00 грн. боргу та судовий збір а суму 1  720,50 грн. - 23.09.2013 р. Таким чином, на момент розгляду справи основний борг сплачено. Згідно з п. 1-1 ч. 1  ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до абзацу першого п. 4.4.  постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої  статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У абзаці четвертому п. 4.4.  Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 30.08.2013 р., про що свідчить відмітка на позовній заяві. Оскільки 6  784,18 грн. було сплачено до 30.08.2013, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 25  000,00 грн., яка була сплачена відповідачем 23.09.2013 р., тобто після звернення до суду з позовом, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1  ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6  356,84 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно зі  ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до  ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до п. 10.4  Договору за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від прострочення суми оплати. За змістом частини 3 статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару на вимогу продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   Оскільки Договором встановлено інший розмір процентів, судом встановлено, що з відповідача підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 325,61 грн. У задоволенні вимог про стягнення 6031,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами судом відмовлено. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 6  784,18 грн. основного боргу та 6031,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами задоволенню не підлягають, провадження у справі в частині вимог про стягнення 25  000,00 грн. основного боргу підлягають припиненню, а вимоги про стягнення 325,61 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Позивачем було подано докази відшкодування на його користь відповідачем судового збору. Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд    ВИРІШИВ: 1.   Позов задовольнити частково. 2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лекафарм» (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 104, код 36620457) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код 21642228) 325 (триста двадцять п'ять) грн. 61 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами. 3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 25  000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу припинити. 4. В іншій частині позову відмовити.                                  Повне рішення складено 29.10.2013 р.                  Суддя                                                                                  О.Г. Удалова