Постанова

від 22.10.2013 по справі 805/9144/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р. Справа №805/9144/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: Буряк І.В.

при секретарі: Дзюбі А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Синякової Н.І

Синяков О.О. (дов.)

відповідача: Ракова О.М. (дов.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду

з позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю

«Промбудкомплектація»

до Управління пенсійного фонду України у Ворошиловському районі

м.Донецька

про скасування рішення, визнання дій незаконними

ВСТАНОВИВ:

Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» (надалі - позивач, ГТОВ «Промбудкомплектація») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі - відповідач, Управління) про:

- скасування рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004, відповідно якого до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн.;

- визнання незаконними дій Управління щодо внесення до Картки особливого рахунку страхувальника ГТОВ «Промбудкомлектація» відомостей «належить до сплати фінансових санкцій 1 020 гривень»;

- зобов'язання Управління вчинити певні дії по вилученню із зазначеної Картки незаконних відомостей.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у 2003 році не був платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та не повинен був надавати до Управління звітність з «нульовими» показниками.

Представник позивача в судовому засіданні від 22.10.2013 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких проти позову заперечує та стверджує, що позивачем було допущено порушення вимог діючого законодавства.

У судовому засіданні від 22.10.2013 представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» (ідентифікаційний код: 20376345, місцезнаходження: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12, кв.7), зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ №834394.

Відповідно до пояснень представника відповідача, позивач перебуває на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька з 19.07.1994.

Також, відповідачем надані витяги з реєстру страхувальників ДРСС, із яких вбачається, що позивач перебував на обліку в УПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька з 19.07.1994 із місцезнаходженням позивача: 83001, Донецька область, м.Донецьк, вул.Щорса, буд.12.

Як встановлено у судовому засіданні, Управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька було складено акт №03-108/5 від 29.01.2004 про неподання (невоєчасне подання) звітності про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до якого було встановлено порушення термінів подання звітності згідно п.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , п.13.10 ст.13 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 №16-6 та зареєстрованою Міністерством юстиції України від 29.11.2001 за №998/6189, а саме позивач не надав додаток 22 до звітів за січень 2003 року, за лютий 2003 року, за липень 2003 року, за серпень 2003 року, за жовтень 2003 року, за листопад 2003 року.

Управлінням було складено акт про відмову від підписання акту про неподання (несвоєчасне подання) звітності від 29.01.2004 №5, підписаний свідками.

На підставі акту перевірки від 29.01.2013 було винесено рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004 про застосування штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 1 020,00 грн.

Вказане рішення було направлено на адресу позивача листом з рекомендованим повідомленням.

Зазначений лист було повернуто на адресу відповідача з зазначенням причини повернення: організація відсутня за вказаною адресою.

Як вбачається із нормативних приписів п.17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надалі - Закон) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Податкові повідомлення або податкові вимоги, розміщені з порушенням правил, установлених цим підпунктом, вважаються такими, що не були врученими (надісланими) платнику податків.

Відповідно до акту про причини неможливості вручення повідомлення від 13.02.2004 №5 вбачається, що Управління не мало можливості вручити позивачу повідомлення, яке виписано внаслідок неподання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з причин незнаходження платника за юридичною адресою (пакет документів, відправлений за юридичною адресою платника, був повернутий поштовим відділенням з відміткою про неможливість вручення 12.02.2004). Повідомлення розміщено 13.02.2004 на дошці оголошень Управління ПФУ у Ворошиловському районі м.Донецька. Згідно Інструкції день розміщення такого повідомлення на дошці оголошень, зафіксований у цьому акті про причини неможливості його вручення платнику, вважається днем його вручення.

Згідно акту №03-73/145 про результати перевірки місцезнаходження ГТОВ «Промбудкомплектація» (на підставі розпорядження від 16.03.2004 №247) позивач не знаходиться за місцем реєстрації юридичної особи.

Як вбачається із пояснень відповідача, з метою погашення заборгованості відповідач направлял на адресу позивача вимогу від 07.06.2004 №Ю-443. Конверт з зазначеною вимогою повернувся до відповідача із позначкою про відсутність організації за адресою.

15.11.2012 повторно була направлена на адресу позивача вимога №Ю 47/4 від 13.11.2012 про сплату відповідного боргу за неподання звітності. Конверт з зазначеною вимогою повернувся до відповідача із позначкою про відсутність організації за адресою.

Також, на адресу позивача направлялось повідомлення №31 від 27.07.2004.

Копії зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, та фізичними особами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також їх облік у Пенсійному фонді України на час винесення оскаржуваного рішення був встановлений Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 жовтня 2001 р. N 16-6, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 р. за N 998/6189 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п.2.1 Інструкції платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд дійшов висновку, що критерій наявності або відсутності найманих працівників стосується тільки фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Тобто, твердження представника позивача, що ГТОВ «Промбудкомлектація» не було платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з тим, що не мав найманих працівників, не підтверджується нормами законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач у 2003 році відносився до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до пп.4.1.1 п.4.1 Інструкції платники, перелічені в підпунктах 2.1 (юридичні особи), 2.2 пункту 2, зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням.

ГТОВ «Промбудкомлектація», відповідно до заяви про реєстрацію в якості платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування було зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька.

Зняття з обліку позивача у відповідності до п.4.3 Інструкції не здійснювалось.

У п.13.1 Інструкції встановлено, що платники, зазначені в підпунктах 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 пункту 2, зобов'язані вести облік платежів до Пенсійного фонду та витрачання його коштів.

Згідно з п.15.1 Інструкції платники збору, зазначені в підпунктах 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 пункту 2 цієї Інструкції, зобов'язані:

- вести облік фактичних витрат на оплату праці працівників, інших виплат та облік господарських операцій, що є об'єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування";

- своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та сплачувати до Пенсійного фонду збір, а також подавати йому розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- подавати в установленому порядку до органів Пенсійного фонду достовірні відомості про персоніфікований облік фізичних осіб, які працюють у них;

- на вимогу фізичної особи видавати їй копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Тобто, позивач, як платник збору повинен був звітувати до органів Пенсійного фонду України, що, як вбачається із пояснень представника позивач, він робив у березні 2003 року, травні 2003 року, квітне 2003 року, червні 2003 року, вересні 2003 року.

Як встановлено судом, позивач не надавав до Управління звітності за січень 2003 року, за лютий 2003 року, за липень 2003 року, за серпень 2003 року, за жовтень 2003 року, за листопад 2003 року.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що надавав звіти за спірні періоди, однак працівниками Управління не була поставлена належна відмітка про отримання вказаних звітів (а.с.116-121).

Суд критично ставиться до вказаного твердження, оскільки поряд з цим в матеріалах справи наявні копії інших звітів за 2003 рік з відповідними печатками Управління про отримання даних документів (а. с. 105-114).

Відповідно до пп.12.3.1 п.12.3 Інструкції штрафні санкції застосовуються до платників збору, визначених підпунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10 пункту 2 цієї Інструкції. у разі неподання розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, платник збору сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 17 цієї Інструкції.

Враховуючи вищенаведене, суд робить висновок, що оскаржуване рішення №30/03-51/20376345 від 29.01.2004 про застосування штрафних санкцій за неподачу розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, винесене правомірно з додержанням норм законодавства, яке діяло на момент винесення вказного рішення.

У відповідності до п.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 р. N 2-4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 березня 2002 р. за N 212/6500 (в редакції чинній на момент внесення змін до Картки особливого рахунку страхувальника), органи Пенсійного фонду України для ведення обліку платежів одержують відповідні документи від платників, органів, що призначають пенсії, банківських установ та інших органів у відповідності до чинного законодавства України. Одним із документів, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про зобов'язання платника до бази даних, є рішення органу Пенсійного фонду України про застосування штрафних санкцій.

Тобто, Управління під час внесення до Картки особливого рахунку страхувальника ГТОВ «Промбудкомлектація» відомостей «належить до сплати фінансових санкцій 1 020 гривень» діяло правомірно, законна та у межах наданих повноважень.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудкомплектація» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 22 жовтня 2013 року, повний текст виготовлено 28 жовтня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.