Рішення

від 21.10.2013 по справі 916/2205/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2013 р.Справа № 916/2205/13

За позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд"

До відповідача : Приватного підприємства „УКРАГРОЮГ"

про стягнення 21913,43грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Недяк А.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 21.10.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: Недяк А.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства „УКРАГРОЮГ" про стягнення заборгованості в сумі 21913,43грн., яка складається з основного боргу в сумі 8112,62грн., пені в розмірі 4550,48грн. та 3% річних в сумі 124,96грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2013р. було порушено провадження по справі №916/2205/13.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 25.09.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. на лікарняному, справа №916/2205/13 була передана на розгляд судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2013р. справу №916/2205/2013 було прийнято до свого провадження суддею Гут С.Ф.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 30.09.2013р. у зв'язку з виходом судді Погребної К.Ф. з лікарняного, справа №916/2205/13 була передана на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2013р. справу №916/2205/2013 було прийнято до свого провадження суддею Погребною К.Ф.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 23.08.2013р., 12.09.2013р., 26.09.2013р, 02.10.2013р. та від 14.10.2013р., відзив на позов не надав.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

06.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" (Постачальник) та Приватним підприємством „УКРАГРОЮГ" (Покупець) був укладений договір №187 (далі договір).

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2013р.

Згідно п.1.1 договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, зазначеної в підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Сума дійсного договору на момент його укладення складає 360000грн., в тому числі ПДВ 20% - 60000грн.(п.1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію поставленої продукції сторонами укладаються специфікації, які є невід'ємними частинами договору, з зазначенням в ній найменування, асортимент, кількість, ціни та вартості поставки продукції, на вимогу Покупця (п. 2.3 договору). Термін поставки кожної партії продукції: на протязі 10 днів з моменту підписання сторонами специфікацій на дану партію продукції (п.2.4 договору).

Розділом 3 договору порядок розрахунків. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата кожної партії поставленої продукції здійснюється на підставі передоплати. Оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок Постачальника зазначений в п.9 дійсному договору (п. 3.3 договору). Момент оплати є надходження коштів на розрахункових рахунок Постачальника зазначений в пункті 9 дійсного договору (п. 3.4 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконував належним чинном, поставив відповідачу продукцію на суму 20737, 99грн., що підтверджується видатковою накладною №312 від 14.09.2012р., податковою накладеною №292 від 14.09.2012р. та рахунком №с-126698 від 14.09.2012р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав, здійснив часткову оплату вартості отриманого товару на суму 3500грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач 22.04.2013р. направ на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити залишок заборгованості за отриманий товар в сумі 17237,99грн., яка була отримана останнім 25.04.2013р.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №187 від 06.01.2012р. в сумі 17237,99грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторону несуть майнову відповідальність, передбачену чинним законодавством та дійсним договором. За прострочу оплати поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0.3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки (п.7.3 договору).

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №187 від 06.01.2012р., а саме не розрахувався з позивачем за отриману продукцію, що зумовило нарахування останнім пені, за період з 02.05.2013р. по 29.07.2013р. в сумі 4550,48грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо розміру пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені з суми боргу 17237,99грн. за період з 02.05.2013р. по 29.07.2013р., судом встановлено, що сума пені яка підлягає задоволенню становить 606,87грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 124,96грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства „УКРАГРОЮГ" трьох відсотків річних в сумі 124,96грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „УКРАГРОЮГ" (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Леона Попова, б. 2, кв. 22; код: 31965719) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" (62418, Харківська область, Харківський район, с. Надточії, вул.. Дачна, б. 39, код: 37682048) 17237 (сімнадцять тисяч двісті тридцять сім)грн. 99коп. основного боргу, 606 (шістсот шість) грн. 87коп. пені, 124 (сто двадцять чотири) 96коп. 3% річних та 1720 (одну тисячі сімсот двадцять) грн. 50коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 28.10.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.