Постанова

від 03.12.2013 по справі 916/2205/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р.Справа № 916/2205/13 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого : Мирошниченко М. А.,

суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників :

ТОВ "ТК"Агротрейд" - Недяк А.В.( на підставі доручення),

ПП "УКРАГРОЮГ" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" на рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2013 р. по справі № 916/2205/13 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"Агротрейд" до Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" про стягнення 21 913,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК"Агротрейд" (далі -позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" (далі - відповідач) у якому позивач просив ( з урахуванням уточнень до позову та додаткового розрахунку ) стягнути з відповідача на його користь 21 913,43 грн., які складаються з: основного боргу в сумі 17 237,99 грн.; пені в розмірі 4 550,48 грн. за період з 02.05.2013 р. по 29.07.2013 р. та 3% річних в сумі 124,96 грн. за період з 02.05.2013 р. по 29.07.2013 ( а.с. 2-5,55-59)

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору № 187 від 06.01.2012 р., яке полягає у частковій несплаті заборгованості за отриману продукцію за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с. 1)

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 25.09.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. на лікарняному, справа № 916/2205/13 була передана на розгляд судді Гут С.Ф..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2013 р. справу № 916/2205/2013 було прийнято до свого провадження суддею Гут С.Ф..

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р. у зв'язку з виходом судді Погребної К.Ф. з лікарняного, справа № 916/2205/13 була передана на розгляд судді Погребної К.Ф..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р. справу № 916/2205/2013 було прийнято до свого провадження суддею Погребною К.Ф..

Відповідач у суді першої інстанції відзив на позов не надавав, участі у розгляді справи не приймав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.10.2013 р. (повний текст якого складено та підписано суддею Погребною К.Ф. 28.10.2013 р.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства „УКРАГРОЮГ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" 17 237, 99 грн. основного боргу, 606,87 грн. пені, 124, 96 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору, а в частині стягнення решти суми пені відмовлено (а.с. 112-113).

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що позивач умови договору щодо поставки продукції виконав у повному обсязі, проте відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором № 187 від 06.01.2012 р., а саме частково не розрахувався з позивачем за отриману за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р., продукцію, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 17 237,99 грн. підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд встановив, що він не відповідає вимогам чинного законодавства щодо розміру пені, в зв'язку з чим місцевий господарський суд самостійно здійснив перерахунок пені та стягнув 606,87 грн. пені за період з 02.05.2013 р. по 29.07.2013 р..

Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 124,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з вищевказаним рішенням місцевого суду відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та прийнятим без повного виявлення усіх обставин справи. Скаржник зазначив, що він за отриману продукцію сплатив 5 240,00 грн., а надані позивачем банківські виписки є некоректними та не відображають всіх надходжень на рахунок позивача. Натомість з доданого до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків станом на 18.04.2013 р. вбачається, що відповідач сплатив 5 240,00 грн.

Скаржник послався на те, що згідно п. 2.1-3.2 договору, оплата за отриманий товар здійснюється за попередньою оплатою і проводиться не пізніше 29 грудня поточного року виключно якщо дата відвантаження припадає на любий день грудня. Проте як зазначає скаржник відвантаження відбулась 14.09.2012 р., а згідно п. 8.1 договір діє до 31.12.2013 р.

Також скаржник зазначив, що вимоги про сплату заборгованості за договором № 187 від 06.01.2012 р. не отримував. Він визнає факт отримання від позивача листа 25.04.2013 р. в якому вимоги не було, а був лише акт звірки взаєморозрахунків, а він не містить будь-якої вимоги щодо сплати заборгованості, а тому з боку відповідача відсутнє прострочення зобов'язання.

Крім цього скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що позивач не довів факту наявності прострочення зобов'язання відповідачем.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 р., прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.12.2013 р. о 12:00 год., про що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а рішення місцевого суду без змін .

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причину свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника позивача, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представника скаржника.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови .

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, та це встановлено судом першої інстанції, що 06.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТК" Агротрейд" (за договором постачальник) та Приватним підприємством „УКРАГРОЮГ" (за договором покупець) укладено договір № 187 (далі по тексту - договір).

Розділом 1 договору, сторони узгодили предмет та загальну суму договору, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, зазначеної в підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Сума цього договору на момент його укладення складає 360 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 60 000,00 грн. (п.1.2 договору).

У розділі 2 сторони встановили базисні умови, порядок та строки поставки, так поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію поставленої продукції сторонами укладаються специфікації, які є невід'ємними частинами договору, з зазначенням в ній найменування, асортимент, кількість, ціни та вартості поставки продукції, на вимогу Покупця. Термін поставки кожної партії продукції: на протязі 10 днів з моменту підписання сторонами специфікацій на дану партію продукції.

Розділом 3 договору встановлено порядок розрахунків, так оплата кожної партії поставленої продукції здійснюється на підставі передоплати. Незалежно від відстрочки, вказаної в п. 3.1 договору, якщо дата відвантаження приходиться на будь-який день грудня поточного року, сплата повинна проводитись не пізніше 29 грудня того ж року. Оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок Постачальника зазначений в п.9 дійсному договору (п. 3.3 договору). Момент оплати є надходження коштів на розрахункових рахунок Постачальника зазначений в пункті 9 дійсного договору (п. 3.4 договору).

У пункті 7.3 сторони встановили, що за прострочку оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,3 % від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочки.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2013 р.

Аналіз умов вказаного Договору надає можливість зробити висновок що він за своєю правовою природою є договором поставки продукції , а відтак відносини сторін за цим договором , поряд з його умовами , регламентуються (регулюються) загальними нормами зобов'язального права, правовими нормами що містяться у першому параграфі глави 30 ГК України , статтею 712 ЦК України, а в силу частини другої вказаної статті правовими нормами , що містяться у першому параграфі глави 54 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила та це вірно встановив місцевий господарський суд, що позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, а саме, поряд з іншими поставками за цим договором, поставив відповідачу продукцію за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р., (яка підписана обома сторонами та скріплена їх печатками) на суму 20 737,99 грн., стягнення заборгованості за якою є предметом цього спору (а.с. 15)

Факт вказаної поставки, крім вищезазначеної видаткової накладної № 312 від 14.09.2012 р.( підписаної обома сторонами договору та скріпленої їх печатками), також підтверджується наявною у справі податковою накладеною № 292 від 14.09.2012 р. на загальну суму 20 737,99 грн. (а.с. 16)

Матеріали також справи свідчать , що в день поставки відповідачу продукції за вищевказаною видатковою накладною позивач виставив відповідачу рахунок №с-126698 від 14.09.2012р. на оплату 20 737,99 грн., тобто оплати поставленої за цією накладною продукції. (а.с. 63).

Слід зазначити, що відповідач не оспорює факт отримання від позивача вказаної продукції.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Втім, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасного розрахунку за отриману за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. продукцію та виставленого рахунку належним чином не виконав, оскільки здійснив лише часткову оплату вартості отриманої за цією накладною продукцію на суму 3 500 грн., що вбачається з банківських виписок. (а.с. 17-19)

Скаржник (відповідач) в апеляційній скарзі з позицією позивача щодо оплати відповідачем 3 500,00 грн. не погоджується та зазначає, що він за отриманий товар сплатив 5 240,00 грн., а надані позивачем банківські виписки є некоректними та не відображають всіх надходжень на рахунок позивача. В обґрунтування своєї позиції він послався на доданий до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.04.2013 р. з якого на його переконання вбачається що він сплатив за вказану поставку 5 240,00 грн. ( в т.ч. 1000,00грн.+1000,00 грн. + 1500,00 грн. + 1740,00 грн.)

Колегія суддів апеляційної інстанції з доводами скаржника погодитись не може, з огляду на наступне.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, підписаного лише тільки позивачем , вбачається, що його складено позивачем щодо взаємних розрахунків з відповідачем за Договором станом на 01.01.2012 р. - 18.04.2013 р., тобто за всіма поставками які здійснювались за цим договором у зазначений період.

З акту вбачається, що за отриману продукцію за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. на загальну суму 20 737,99 грн. відповідач розрахувався лише в сумі 3 500,00 грн.

Цей факт, тобто здійснення розрахунку саме в цієї сумі за вказаною накладною також підтверджується наявними у справі банківськими виписками, з яких вбачається ,що відповідач з посиланням на рахунок №с-126698 від 14.09.2012р. ( а цей рахунок було виставлено позивачем відповідачу, як зазначалось і встановлено вище саме на оплату за поставку продукції за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р.) сплатив позивачу саме 3500,00 грн. (1000,00грн.+1000,00 грн. + 1500,00 грн.)

Решта вказана відповідачем грошова сума 1740,00 грн. була сплачена ним не за поставку продукції за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. а за попередню поставку від 10.09.2012 р. на суму 1 740,00 грн. ( відповідач розрахувався за поставлену йому 10.09.2012 р. продукцію за іншою накладною 19.10.2012 р., тобто після отримання продукції за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р.) .

Слід зазначити, що скаржник у порушення приписів ст. 33 ГПК України не довів будь-якими доказами, що вказана оплата була здійснена ним за поставлену продукцію за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. (зокрема платіжними дорученнями або виписками з банку в яких би робилось посилання на те, що оплата здійснюється саме за цю поставку.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів апеляційної інстанції доводи скаржника щодо оплати ним продукції отриманої за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. в сумі 5 240,00 грн. не приймає до уваги, а вважає, що висновки місцевого суду про наявність у відповідача заборгованості по оплаті продукції за вказаною накладною в сумі 17 237, 99 грн. є обґрунтованими.

Також скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно п.п. 1.1-3.2 договору, оплата за отриманий товар здійснюється за попередньою оплатою і проводиться не пізніше 29 грудня поточного року виключно якщо дата відвантаження припадає на любий день грудня. Проте як зазначає скаржник відвантаження відбулась 14.09.2012р., тобто не в грудні а згідно п. 8.1 договір діє до 31.12.2013 р.

Дійсно п. 3.1 договору встановлено , що оплата кожної партії поставленої продукції здійснюється на підставі передоплати.

Водночас зі змісту та суті пункту 3.2 договору можливо зробити висновок , що сторони передбачили можливість поставки продукції без здіснення передоплати оскільки визначили, що незалежно від відстрочки, вказаної в п. 3.1 договору, якщо дата відвантаження приходиться на будь-який день грудня поточного року, сплата повинна проводитись не пізніше 29 грудня того ж року.

Проте поставка продукції за видатковою накладною № 312, стягнення заборгованості за якою є предметом цього спору, відбулась 14.09.2012 р., тобто була здійсненна не грудні місяці, а в вересні 2012р.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у разі недотримання умов Договору щодо здійснення відповідачем попередньої оплати (така можливість як зазначалось вище передбачена умовами договору і що мало місце в даному випадку), сторони не узгодили у договорі строки здійснення розрахунків за поставлену продукції в інші, окрім грудня, місяці, а автоматично переносити строки розрахунків встановлені для оплати продукції яка поставляється в грудні на інші місяці немає правових підстав, оскільки сторони не визначили в договорі такої можливості.

Визначаючи початок перебігу строку виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманої за вказаною накладною продукції та нараховуючи у відповідності з визначеною таким чином датою на цю заборгованість пені та 3% річних відповідач та місцевий суд виходили з положень ст. 530 ЦК України , а саме що в даному конкретному випадку з урахуванням отримання відповідачем 25.04.2013 р. від позивача претензії початок перебігу строку виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті отриманої за вказаною накладною слід рахувати з 02.05.2013р.

Проте з цією позицією погодитись не можна з огляду на таке.

Дійсно ст. 530 ЦК України встановлено , що у разі не визначення сторонами у договорі стоків виконання зобов'язання кредитор має право вимагати здійснення їх у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення такої вимоги.

Однак зазначена правова норма є загальною і може застосовуватись лише у разі відсутності спеціальної норми яка регулює конкретні договірні відносини.

Проте в силу приписів ч.2 ст. 712 ЦК України до договорів поставки повинні застосовуватись норми та положення які регулюють відносини які витікають з договорів купівлі продажу товарів (продукції), зокрема положення ч.1 ст. 692 ЦК України які встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлені інший строк оплати товару.

Вищий господарський суд України у листі від 17.07.2012, № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" роз'яснив, що ч. 1 ст. 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України). Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч. 2 ст. 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом .

Таку ж позицію Вищій господарський суд України виклав і у своєму оглядовому листі від 29.04.2013р. за №02-06/767/2013 р. де зокрема зазначив, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин незважаючи на пред'явлення позивачем вимоги (претензії) про оплату відповідачем отриманої за вказаною накладною продукції та дату її отримання відповідачем, або неотримання її відповідачем ( на що він посилається відповідач у скарзі), в даному конкретному випадку обов'язок відповідача по оплаті продукції отриманої за вказаною видатковою накладною виник починаючи з 15.09.2012 р.

Місцевий суд не врахував конкретних обставин справи, в т.ч. умов договору та положень і співвідношення вищезазначених загальних і спеціальних правових норм , які повинні враховуватись при розгляді спорів що виникли з договорів поставки товарів (продукції) і як наслідок дійшов помилкового висновку, щодо моменту початку перебігу строку виникнення у відповідача зобов'язання по здійснення розрахунку за вказаною видатковою накладною.

Однак враховуючи, що строк виконання зобов'язання настав ще раніше ніж визначив місцевий суд, а відповідач, як встановлено вище, дійсно не виконав це зобов'язання колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано стягнув цю заборгованість з відповідача , тобто рішення в цієї частині вмотивовано і підстав для його скасування немає.

Водночас на переконання колегії суддів місцевий суд невірно встановив і строки та період нарахування пені з огляду на таке.

Згідно приписів ч.6 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що сторони не визначили у договорі , що пеня за несвоєчасну оплату продукції нараховуються за більш тривалий, ніж шість місяців, термін, то відповідно позивач мав правові підстави нарахувати пеню ( враховуючи встановлений апеляційною інстанцію початковий момент перебігу строку виникнення зобов'язання по оплаті продукції та приписи ч.6 ст. 232 ГК України ) з 16.09.2012р. по 16.03.2013р..

Позивач нарахував пеню, а місцевий суд її стягнув за період з 02.05.2013 р. по 29.07.2013 р. тобто за період за який пеня вже не могла нараховуватись і відповідно стягуватись.

Приймаючи до уваги, що господарський суд, в т.ч. апеляційної інстанції, враховуючи принцип диспозитивності сторін у господарському процесі, а також передбачене ст.22 ГПК України виключне право лише позивача змінювати позовні вимоги, немає процесуальних прав нараховувати та стягувати пеню за період який не визначено позивачем, а за визначений ним період стягувати її не можливо, то відповідно рішення місцевого суду в цієї частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені за період 02.05.2013 р. по 29.07.2013 р. в будь-якому розмірі і в незалежності від методики її нарахування.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та висновків місцевого суду з цього питання колегія суддів встановила наступне.

Права позивача нараховувати та вимагати стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання передбачене ст. 625 ЦК України

Таке право у позивача, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції вищевказані обставини, виникло с 16.09.2012р.

Проте позивач просив стягнути 3% річних, а, місцевий суд стягнув за період з 02.05.2013 р. по 29.07.2013 р., тобто за меншій період чим має право нарахувати.

Приймаючи до уваги, що господарський суд враховуючи принцип диспозитивності сторін у господарському процесі, а також передбачене ст.22 ГПК України виключне право лише позивача змінювати позовні вимоги, немає процесуальних прав нараховувати та стягувати 3% за період більший ніж визначив позивач, то відповідно рішення місцевого суду в цієї частині є обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

З огляду на викладене апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду частковому скасуванню, з ухваленням судового рішення в новій редакції, а також часткового стягнення на користь скаржника понесених ним витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2013 р. по справі № 916/2205/13 в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 606,87 грн. пені за період 02.05.2013р. по 29.07.2013р. скасувати, та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"Агротрейд" до Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" про стягнення 21 913,43 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"Агротрейд" :

- 17237 (сімнадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 99 коп.. - заборгованості по оплаті продукції отриманої за видатковою накладною № 312 від 14.09.2012 р. за договором № 187 від 06.01.2012 р.;

-124 (сто двадцять чотири) грн. 96 коп. -3 % річних (за період з 02.05.2013р. по 29.07.2013р. нарахованих на заборгованість в сумі 17237,99 грн.)

-1363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 15 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд позову.

В решті частині позову (стягненні пені і розмірі 4 550,48 грн . за період з 02.05.2013р. по 29.07.2013р. нарахованої на заборгованість в сумі 17 237,99 грн. та решті судового збору ) відмовити ."

3). Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК"Агротрейд" на користь Приватного підприємства "УКРАГРОЮГ" 28 (двадцять вісім) грн. 99 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4). Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 03.12.2013 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В