Рішення

від 15.10.2013 по справі 921/784/13-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2013 р.Справа № 921/784/13-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за позовом: Фермерського господарства "Алмаз-Р", вул. Радянська, 44, с.Добропілля, Голопристанський район, Херсонська область, 75663

до відповідача: Приватного підприємства "Юніліс", вул.Тернопільська, 35, с.Ступки, Тернопільський район, тернопільська область, 47755 (юридична адреса), вул.Громницького, 7-А, м.Тернопіль, 46027 (поштова адреса)

про стягнення 325362,90 грн. заборгованості, з яких 309232,00 грн. основного боргу та 16130,90 грн. пені.

За участю представників:

позивача: Ковальов О.І. - довіреність № б/н від 27.05.2013р.

відповідача: Котис В.Я. - довіреність № 8 від 27.08.2013р.

Суть справи:

Фермерське господарство "Алмаз-Р" звернулось з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Юніліс" 325362,90 грн. заборгованості, з яких: 309232,00 грн. сума основного боргу та 16130,90 грн. пені.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на домовленість між сторонами щодо поставки насіння соняшника шляхом прийняття письмового замовлення відповідача від 10.01.2013р. та поставки насіння 04.02.2013р.,однак підприємство не виконало грошове зобов'язання у строки зазначені ним у замовлені від 08.02.2013р., що стало підставою для нарахування пені за дане порушення .

У зв'язку з частковим погашенням боргу, позивач подав клопотання про зменшення позовних вимог № б/н від 03.09.2013р., в якій просить стягнути з відповідача 279643,00грн. заборгованості та 14980,29грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Суд розглянувши зазначену заяву позивача приймає її до розгляду як подану в порядку передбаченому ст.22 ГПК України, і розгляд справи здійснюється з її врахуванням.

Ухвалою суду від 10.09.2013р., за клопотанням представника відповідача поданого відповідно до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 15.10.2013р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що насіння соняшнику позивач поставив тільки на перше замовлення від 10.01.2013р.,при цьому звертає увагу суду на те, що сторонами в даному випадку не обумовлювалися строки його оплати та відповідальність сторін, за відсутністю письмової угоди, а тому пеня нарахована неправомірно. Що стосується замовлення від 08.01.2013р., в якому підприємство гарантувало оплату товару згідно запропонованого графіку, то воно позивачем не прийнято до виконання, про що свідчить відсутність поставки у строки зазначені у ньому, а саме до 04.03.2013р. Крім того, між сторонами існує спір щодо якості поставленого насіння, про що складено акт від 05.08.2013р. та 18.08.2013р. підприємство звернулось до позивача із вимогою про заміну неякісного товару. Просить в позові відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- на підставі усної домовленості між Фермерським господарством "Алмаз-Р" (Постачальник) та Приватним підприємством "Юніліс" (Покупець) погоджено умови продажу насіння соняшника шляхом прийняття письмового замовлення від покупця .

Так, Покупцем надано Замовлення № б/н від 10.01.2013р. (повторно), яке прийнято Постачальником до виконання, про що свідчать підписи представників сторін на ньому засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до замовлення Покупець замовляє в Постачальника насіння соняшника каліброване "3,8+" сорт "Донський" в кількості 22 000 кг. по ціні 14,00 грн. з ПДВ за 1кг. з доставкою в м. Тернопіль на 28.01.2013р. та гарантує оплату в розмірі 60000,00 грн. до 29.01.2013р. включно.

На виконання замовлення, з пропуском строку встановленого ним, Постачальник поставив Покупцю насіння соняшника в кількості 22088,00кг вартістю 309232,00грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 04.02.2013р., яка підписана представниками сторін без заперечень.

Згідно товарно-транспортної накладної №9 від 01.02.2013р. насіння перевозилося авто перевізником ТОВ "Реал-М" в мішкотарі, кількість місць-880.

На підтвердження здійсненої поставки Постачальник видав Покупцю податкову накладну від 04.02.2013р. №1/2, яка згідно ст.201.6 Податкового кодексу є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Слід зазначити, що у видатковій накладній зазначено, що поставка здійснюється без замовлення, а в податковій накладній - на підставі договору поставки від 03.02.2013р.№47.

В процесі розгляду справи представники сторін підтвердили, що поставка здійснювалася згідно замовлення від 10.01.2013р., а зазначені в накладних підстави поставки є помилковими.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання, і кожна сторона, повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Правовідносини, що склалися між суб'єктами господарювання, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, порядок укладення та виконання якого регулюється нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як випливає із матеріалів справи відповідач вартість насіння поставленого 04.02.2013р. оплатив частково в сумі 29589,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №432 від 29.04.2013р. (10000.00грн.) та №453 від 30.04.2013р. (19589,00грн.).

Наявність заборгованості в сумі 279643,00грн., відповідач підтвердив з свого боку одностороннім актом звірки розрахунків складеним станом на 09.09.2013р., дані якого ідентичні акту звірки складеного позивачем та направленого відповідачу 12.06.2013р. рекомендованою кореспонденцією. Так як кожен акт підписаний повноважною особою підпис якої скріплений печаткою господарства та підприємства, тому суд приймає їх як належні докази щодо наявної суми заборгованості.

Оскільки сторонами не було встановлено строку виконання зобов'язання по оплаті товару, то з урахуванням норми ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам ст. 9 даного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, відповідач повинен був оплатити позивачу вартість отриманої продукції в день її отримання. Такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 1 Інформаційного листа від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. №5002-8/481-2011, від 21.04.2011р. №9/252-10.

Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив оплати вартості товару в строк і тим самим взяті на себе грошові зобов'язання по оплаті одержаного товару не виконав, а тому позовні вимоги про стягнення 279643,00грн. заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені відповідно до ст.ст. 655,712 ЦК України, які передбачають обов'язок покупця сплатити вартість отриманого товару.

В частині стягнення 14980,29 грн. пені суд відмовляє, оскільки:

- відповідно до ст.ст. 546, 459 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом;

- згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його недійсним в судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що сторони письмової угоди про неустойку не укладали. а тому повні вимоги в частині стягнення пені заявлені неправомірно.

Суд відхиляє доводи позивача щодо того, що строк оплати поставленого насіння 04.02.2013р. сторони узгодили в замовлені від 08.02.2013р., так як таке є новим замовленням, про що свідчать дата його складання та дата виконання позивачем обов'язку поставки насіння відповідачу - 04.03.2013р., а тому таке не є предметом даного спору.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що позивачем частина насіння поставлена не у відповідності до замовленого, а саме меншого калібру ніж погоджено в замовлені, так правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені ст.658 ЦК України, і відповідач скористався правом на захист передбаченим даною нормою, звернувшись з позовом до позивача про здійснення заміни неякісного товару про що свідчить ухвала господарського суду Херсонської області від 04.09.2013р. у справі №923/1187/13.

Судовий збір в сумі 5593,00грн. згідно ст.49 ГПК України, Закону України "Про судовий збір" покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Юніліс"(вул.Громницького, 7-А, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 37601723) на користь Фермерського господарства "Алмаз-Р" (вул.Радянська, 44, с.Добропілля, Голопристанський район, Херсонська область, ідентифікаційний код 36744663) - 279 643 (двісті сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок три)грн. 00коп. заборгованості за поставлений товар та 5593(п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три)грн. 00коп.. судового збору.

3. В частині стягнення 14 980,29 грн. пені в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "21" жовтня 2013р.

Суддя М.С. Стадник