Постанова

від 29.10.2013 по справі 5016/1019/2012(4/36)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 5016/1019/2012(4/36) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Таран С.В.

суддів Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Кравчук Г.О., довіреність №836 від 19.10.2013р.;

від відповідача - участі не брали, хоча ТДВ „Миколаївське підприємство „Ера" було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.10.2013 р. (том ІІ а.с.185);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012р.

у справі №5016/1019/2012(4/36)

за позовом: публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк"

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера"

про звернення стягнення на предмет іпотеки по кредитному договору від 04.06.2010р. у загальній сумі 4017473,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012р. публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк" (далі -ПАТ „Кредитпромбанк") звернулось з позовом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. №13787/2012 від 10.07.2012р. до товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера" (далі -ТДВ „Миколаївське підприємство „Ера" ) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.06.2010р., який укладений між ПАТ „Кредитпромбанк" та ВАТ „Миколаївське підприємство „Ера" а саме: на нежитловий об'єкт, що складається з нежитлових будівель: адмінбудівля, цегла, літ. А-5, загальна площа 2543,1 кв.м., гараж, цегла, літ. В-1, загальна площа 40,9 кв.м.; сарай, літ. Г; гараж, літ. Д, гараж, літ. Е; гараж, літ. Ж; трансформаторна, літ. Т; огорожі, №18-20; покриття -І, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18, та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 26.12.2007р., яке зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно в ММБТІ від 26.12.2007р., згідно витягу №17218618, реєстраційний №15962854, номер запасу 2760 в книзі 24 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною незалежним експертом-оцінювачем, за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ „Кредитпромбанк" по кредитному договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. по кредиту - 3698500 грн., по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 318656,30 грн., по пені за несвоєчасне погашення процентів - 317,22 грн. у загальній сумі 4017473,52 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012р. у справі №5016/1019/2012(4/36) (суддя Дубова Т.М.) позовні вимоги задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04.06.2010р., який укладений між ПАТ "Кредитпромбанк" та ТДВ "Миколаївське підприємство "Ера", а саме: на нежитловий об'єкт, що складається з нежитлових будівель: адмінбудівля, цегла, літ. А-5, загальна площа 2543,1 м 2 , гараж, цегла, літ. В-1, загальна площа 40,9 м 2 , сарай, літ. Г, гараж, літ. Д, гараж, літ. Е, гараж, літ. Ж, трансформаторна, літ. Ттр, огорожі, № 18-20; покриття-І, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 18 та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 26.12.2007 року, яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в ММБТІ від 26.12.2007 року, згідно витягу №17218618, реєстраційний номер № 15962854, номер запису 2760 в книзі 24 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, за рахунок чого задоволено вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" по кредиту - 3693401,05 грн., по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 302385,13 грн., а всього на суму 3995786,18 грн.; провадження у справі в частині стягнення 5098,95 грн. основного боргу припинено; в задоволенні позовних вимог про стягнення 16588,39 грн. пені відмовлено.

Судове рішення в частині задоволених позовних вимог мотивовано невиконанням відповідачем умов кредитного договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., в частині відмови в задоволенні позовних вимог - пропуском позивачем строку позовної давності для стягнення пені, в частині припинення провадження у справі - відсутністю предмета спору в цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТДВ „Миколаївське підприємство „Ера" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012р. у справі №5016/1019/2012(4/36) скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення (том ІІ а.с.190-192), при цьому заявив клопотання в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України про залучення до участі у справі його правонаступника- публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (том ІІ а.с. 193-195). Клопотання мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. ПАТ "Кредитпромбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. з усіма змінами та доповненнями до нього й договорами щодо його забезпечення.

В задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки заявником не надано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини. Із змісту ж доданого до клопотання договору купівлі-продажу прав вимоги від 27.09.2013 р. та додатку до нього (том ІІ а.с.196-204) не вбачається відступлення позивачем публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" прав вимоги саме за кредитним договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., внаслідок невиконання якого виник даний спір.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.06.2010р. між публічним акціонерним товариством „Кредитпромбанк" („банк") та відкритим акціонерним товариством „Миколаївське підприємство „Ера", правонаступником якого у відповідності до пункту 1.1 статуту товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера" (том І а.с.59) є відповідач („позичальник") укладено кредитний договір №02/016/10-КЛТ (далі - кредитний договір №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р.), відповідно до якого встановлено: процедуру та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 4349000 грн., а також процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами із розрахунку 26% процентів річних, нарахування та сплати комісії за надання кредитів (том І а.с.7-19).

Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого пунктом 3.4.5 цього договору.

Згідно пункту 3.4.5 кредитного договору від 04.06.2010р. позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за кредитами у терміни, визначені відповідними додатковими угодами, але у будь-якому випадку не пізніше 03.06.2012р. зі своїх поточних рахунків на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. Датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Додатковими угодами №1 від 04.06.2010р., №2 від 29.07.2010р., №3 від 20.09.2010р., №4 від 29.11.2010р., №5 від 28.02.2011р., №6 від 28.03.2011р. (том І а.с.20-24, том ІІ а.с.38) до зазначеного кредитного договору сторонами узгоджувався та змінювався ліміт кредитування, графік його погашення, розмір відсоткової ставки тощо.

У відповідності до пункту 3.4.3 кредитного договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. позичальник зобов'язаний сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, починаючи з останнього робочого дня місяця по 5 число місяця наступного за місяцем, за який сплачуються проценти, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді. Якщо 5 число припадає на вихідний або святковий день, проценти сплачуються наступного робочого дня. Проценти сплачуються на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Пунктом 3.4.9 кредитного договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. передбачений обов'язок позичальника у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та /або процентами, та/або комісією, сплатити банку пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

ПАТ „Кредитпромбанк" взяті на себе зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів в межах кредитного договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи (том І а.с. 15, 16, 26), однак ТДВ „Миколаївське підприємство „Ера" повернення кредиту та своєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в терміни, передбачені кредитним договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., не забезпечило, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом в сумі 3698500 грн., частина якої в сумі 5098,95 грн. була сплачена відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом. Відтак, господарським судом Миколаївської області обгрунтовано було припинено провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На суми заборгованості за кредитом та несвоєчасно погашених відсотків за користування ним банком у відповідності до пункту 3.4.9 договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., статті 549 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу пеню. З урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності (том І а.с.58) місцевим господарським судом визначено, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення 302385,13 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 10.06.2011 р. по 02.12.2011 р., з чим погодились обидві сторони.

Із матеріалів справи також вбачається, що 04.06.2010р. між публічним акціонерним товариством „Кредитпромбанк" („іпотекодержатель") та відкритим акціонерним товариством „Миколаївське підприємство „Ера" („іпотекодавець") було укладено договір іпотеки від 04.06.2010 р., за умовами якого у забезпечення зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем за договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку наступне майно: нежитловий об'єкт, що складається з нежитлових будівель: адмінбудівля, цегла, літ. А-5, загальна площа 2543,1 кв.м.; гараж, цегла, літ. В-1, загальна площа 40,9 кв.м.; сарай, літ. Г; гараж, літ. Д; гараж,лі. Е; гараж,літ. Ж; трансформаторна, літ. Ттр; огорожі, №18-20; покриття - І, який розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд.18, та належить іпотекедовцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 26.12.2007р., яке зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно в ММБТІ від 26.12.2007р., згідно витягу №17218618, реєстраційний №15962854, номер запасу 2760 в книзі 24 (том І а.с.31-33).

Відповідно до пункту 1.4 договору іпотеки від 04.06.2010р. заставна вартість майна за згодою сторін складає 8150000 грн.; згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Миколаївським МБТІ від 29.04.2010р., за №26010938 вартість майна становить 286646 грн.

Згідно пункту 4.1 договору іпотеки від 04.06.2010р. за рахунок заставного майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку із прострочкою виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., витратами, пов'язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов'язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

В силу пункту 4.2 договору іпотеки від 04.06.2010р. іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов договору №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. або умов цього договору.

Пунктом 4.3 договору іпотеки від 04.06.2010р. передбачено, що при настанні випадків, передбачених пунктом 4.2 цього договору, іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

09.04.2012р. та 27.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з вимогами, докази отримання яких відповідачем містяться в матеріалах справи (том І а.с.37-39), погасити прострочену кредитну заборгованість за кредитним договором №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р., попередивши про можливість погашення цієї заборгованості за рахунок іпотечного майна. Однак зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 параграфа 1 вказаної глави Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з правилами частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 1 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу статті 3 Закону України „Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Порядок задоволення вимог встановлений розділом п'ятим Закону України „Про іпотеку", згідно правил статті 33 якого у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, а у випадках, передбачених законом чи договором- неустойку, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (статті 7, 19 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищезазначене місцевий господарський суд правильно встановив, що у зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань банк, як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні не визначив пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, є необгрунтованими, так як ТДВ „Миколаївське підприємство „Ера" не надано доказів наявності інших кредиторів, вимоги яких підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. До того ж підписуючи іпотечний договір від 04.06.2010 р. іпотекодавець підтвердив, що предмет іпотеки нікому не заставлений та не відчужений у будь-який спосіб. Наявні в матеріалах справи витяги про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (том І а.с.34, 35) також свідчать про відсутність інших осіб, вимоги яких підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

Безпідставним є також твердження відповідача про те, що в порушення статті 39 Закону України „Про іпотеку" місцевий господарський суд в своєму рішенні не визначив початкову ціну продажу, оскільки резолютивна частина оспореного рішення чітко вказує на те, що звернення стягнення на нерухоме майно, передане в іпотеку, має відбуватись шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що відповідає частині 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку", у відповідності до якої ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Відтак, відсутність визначення початкової ціни у певній фіксованій сумі не може бути підставою для скасування зазначеного рішення господарського суду Миколаївської області та не унеможливлює задоволення позовних вимог саме у такій редакції. Аналогічну правову позицію викладено в пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", в якому зазначено, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації може бути встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 13.01.2011 р. у справі №57/165-10.

Доводи скаржника про те, що кредитний договір №02/016/10-КЛТ від 04.06.2010р. та укладені до нього додаткові угоди №1 від 04.06.2010р., №3 від 20.09.2010р., №4 від 29.11.2010р., №5 від 28.02.2011р., №6 від 28.03.2011р. підписані не головою правління Чечелем О.С. спростовуються матеріалами справи (том ІІ а.с. 178-181). Зокрема, згідно експертного висновку Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №1008 від 18.09.2013р. підписи в графах „позичальник" на зазначених вище документах виконані самим Чечелем О.С.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012р. у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Судові витрати у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2012р. у справі №5016/1019/2012(4/36) - без змін.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївське підприємство „Ера" в дохід Державного бюджету України (р/р №31217206782002, отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області, код отримувача 37607526, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011)- 25 990 грн. судового збору.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2013р.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А Величко