Постанова

від 20.09.2013 по справі 804/10999/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 р. Справа № 804/10999/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Ільясова К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиор» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиор» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у м. Дніпропетровську форми «Р» №0001452201 від 02 серпня 2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вважає висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» такими, що не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання своїх контрагентів ТОВ «Лиор» не може відповідати. Зауважив, що Відповідач не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених Позивачем. Представник позивача зазначив, що як вбачається з Акту перевірки, Позивачем надавались Відповідачеві належним чином засвідчені копії первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів. Також на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» були зареєстровані, як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість. За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» Позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати. Факт передачі товарів Позивачу та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. З огляду на вищевикладене позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи проти позову заперечував в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції посилався на акти невиїзних перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, в яких було встановлено, що ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» фінансово-господарською діяльністю не займались, а займались діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. З огляду на висновки вищезазначених перевірок відповідач прийшов до висновку, що правочини між ТОВ «Лиор» з ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» не спричинили реального настання правових наслідків, порушують ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, а тому є нікчемними. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку, як зазначає відповідач, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток. Окремо зауважив, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не вбачається, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Про причини неявки не повідомив.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вирішив розглядати справу за даної явки сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиор» (код ЄДРПОУ 33517481) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

З 05.07.2013 року по 11.07.2013 року посадовою особою ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у м. Дніпропетровську на підставі наказу від 04.07.2013 року №11, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.2 ст.75 Податкового кодексу України було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиор» (код ЄДРПОУ 33517481) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» (код ЄДРПОУ 34914473) за період червень-жовтень 2012 року, ТОВ «Галактика М» (код ЄДРПОУ 31890900) за період лютий - червень 2012 року, ТОВ «Ферріт Д» (код за ЄДРПОУ 35441206) за період січень - квітень 2012 р.

За результатами даної перевірки податковим органом складено акт №38/221/3351748 від 15 липня 2013 р., в якому зафіксовано порушення ТОВ «ЛИОР»:

- п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на загальну суму 236 322 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 236 322 грн., у т.ч.:

- січень 2012 року - 12 543 грн.,

- лютий 2012 року - 22 301 грн.,

- березень 2012 року - 27 001 грн.,

- квітень 2012 року - 20 891 грн.,

- травень 2012 року - 23 233 грн.,

- червень 2012 року - 26 785 грн.,

- липень 2012 року - 25 785 грн.,

- серпень 2012 року - 20 942 грн.,

- вересень 2012 року - 21 380 грн.,

- жовтень 2012 року - 17 652 грн.,

- листопад 2012 року - 18 210 грн.

На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001452201 від 02 серпня 2013 року, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 295402,50 грн., з яких за основним платежем - 236322,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59080,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «Лиор» від ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» з підстав того, що вважає угоди, укладені позивачем з ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними (стор.36 акту перевірки).

Висновок Відповідача у акті перевірки №38/221/3351748 від 15 липня 2013 р., щодо нікчемності укладених правочинів між Позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» ґрунтується на:

- акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ривс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Будівництво та реконструкція» за листопад 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, ТОВ «Кафепродакш» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку від 21.12.12 №7211/224/34914473;

- акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Галактика М» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ «Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку №7201/224/31890900 від 21.12.12 року;

- акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Феріт Д» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ТОВ «ПАСІФІК» за вересень 2011 року,БПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку від 21.12.12 №7210/224/36441206.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ривс» на підставі договорів на поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки №3881 від 25.06.2012 р., №3988 від 12.07.2012 р., №3989 від 06.07.2012 р., №4291 від 09.07.2012 р., №4488 від 11.07.2012 р., №4489 від 11.07.2012 р., №4716 від 23.07.2012 р., №5014 від 01.08.2012 р., №5015 від 21.08.2012 р., №5326 від 13.08.2012 р., №5568 від 23.08.2012 р., №5901 від 03.09.2012 р., №5136 від 10.09.2012 р., №6135 від 10.09.2012 р., №6253 від 24.09.2012 р., №6496 від 21.10.2012 р., №6798 від 08.10.2012 р., №6974 від 15.10.2012 р., №7096 від 25.10.2012 р. Умови поставки, згідно з вищезазначеними договорами, розуміються у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних терміні (Інкотермс 2000), через послуги перевізників «Нічний експрес», «Авто-люкс», спецзв'язок «Укрпошта» або на умовах EXW (франко-завод - продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому місці). На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Ривс» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Лиор» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду актами звірок взаєморозрахунків. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту у період зазначений в позовній заяві, отриману сировину включено до складу валових витрат.

Також, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Галактика М» на підставі договорів на поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки №507 від 20.02.2012 р., №754 від 03.03.2012 р., №875 від 19.03.2012 р., №876 від 19.03.2012 р., №1488 від 24.04.2012 р., №1489 від 24.04.2012 р., №1612 від 03.05.2012 р., №1613 від 03.05.2012 р., №1776 від 18.05.2012 р., №1777 від 18.05.2012 р., №1986 від 18.06.2012 р., №1972 від 01.06.2012 р. Умови поставки, згідно з вищезазначеними договорами, розуміються у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних терміні (Інкотермс 2000), через послуги перевізників «Нічний експрес», «Авто-люкс», спецзв'язок «Укрпошта» або на умовах EXW. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Галактика М» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Лиор» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду актами звірок взаєморозрахунків. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту у період зазначений в позовній заяві, отриману сировину включено до складу валових витрат.

Окрім того, позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ферріт Д» на підставі договорів на поставку комплектуючих до комп'ютерної техніки №20 від 20.01.2012 р.,№143 від 01.02.2012 р., №398 від 13.02.2012 р., №1795 від 12.04.2012 р. Умови поставки, згідно з вищезазначеними договорами, розуміються у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних терміні (Інкотермс 2000), через послуги перевізників «Нічний експрес», «Авто-люкс», спецзв'язок «Укрпошта» або на умовах EXW. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Ферріт Д» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Лиор» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду актами звірок взаєморозрахунків. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту у період зазначений в позовній заяві, отриману сировину включено до складу валових витрат.

На підтвердження транспортування отриманих ТМЦ по вищезазначеним правочинам, до матеріалів справи також було надано копію паспорту ОСОБА_2, наказ про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Лиор», копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2, копії товарно-транспортних накладних, копії подорожніх листів. Окрім того до матеріалів справи було надано копію договору оренди квартири (що підтверджує наявність у позивача приміщення для зберігання отриманих від постачальників ТМЦ), сертифікатів відповідності, додатків до сертифікатів відповідності. В подальшому отримані ТМЦ були використані у власній господарській діяльності, на підтвердження зазначеного позивачем залучено до матеріалів справи копію свідоцтва платника єдиного податку, в якому зазначено, що основними видами господарської діяльності ОСОБА_2 є: 95.11 - ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; 46.66 - оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; 46.49 - оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.51 - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 69.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як на час укладення вищевказаних правочинів Позивача із ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Лиор» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Відносно посилань про не підтвердження факту постачання товару внаслідок ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне. Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. В матеріалах справи містяться копії первинних документів, виписаних ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» на підтвердження поставок (видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, акти взаємозвірок розрахунків), до матеріалів справи також були надані копії належним чином оформлених товарно-транспортних накладних та інші докази на підтвердження транспортування товару.

Безпідставним суд вважає посилання відповідача на акти документальних невиїзних перевірок контрагентів позивача з їх контрагентами, оскільки з аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальниками ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» було виписано на адресу ТОВ «Лиор» податкові та видаткові накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ «Лиор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Таким документом, в свою чергу є видаткова накладна. Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податного кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

Позивач до матеріалів справи надав копії видаткових накладних, податкових накладних, копії розрахунків, актів звірок взаєморозрахунків, товарно-транспортних накладних. Наведені документи підтверджують факт надходження товарів на склад ТОВ «Лиор» від ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д».

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Лиор» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, котре також зазначене в акті перевірки про те, що відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальники ТОВ «Лиор» не сплачували податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Лиор» від ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Лиор» від ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Лиор» було відомо про порушення ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» та його постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано ТМЦ, а постачальник отримав кошти за ТМЦ).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Лиор» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальників відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «Лиор» та ТОВ «Ривс», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Ферріт Д» операцій з поставки товару.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиор» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у м.Дніпропетровську форми «Р» №0001452201 від 02 серпня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиор» судовий збір у розмірі 2954 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 03 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 20.09.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно