Постанова

від 25.10.2013 по справі 813/2660/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року Справа № 813/2660/13-а

12 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Павлюченкова Т.О.,

від відповідача Кельбас Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі - позивач, ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури») до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, яку в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено на її правонаступника Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова) з вимогою визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000302302/2843 від 08.02.2013 року на суму 521482,81 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 104296,56 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині щодо формування податкового кредиту ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» за наслідками господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю «Будколо» (далі - ТзОВ «Будколо») є безпідставними. На думку позивача, твердження відповідача про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, про не настання реальних господарських наслідків за договорами, укладеними між ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» з ТзОВ «Будколо», спростовуються первинними бухгалтерськими документами, долученими до матеріалів адміністративної справи. Контролюючий орган, у результаті невірного трактування норм законодавства, самостійно дійшов до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, тобто, на думку позивача, контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмових запереченнях /Т.2, а.с.212-216/, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що мало значний вплив на формування податкового кредиту. За результатами перевірки контрагента ТзОВ «Будколо» спостерігається, що фактична господарська діяльність вищезазначеною юридичною особою не здійснювалася, а договори укладалися з метою надання податкової вигоди третім особам без мети настання реальних господарських наслідків. З огляду на вищевикладене, контролюючий орган зазначає, що укладені правочини є нікчемними, і не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їхньою нікчемністю. З пояснень контролюючого органу встановлено, що факт наявності належно оформлених документів на підставі таких договорів, не є підставою для формування податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду, якщо операції між підприємствами реально не відбулися, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ), зареєстроване як юридична особа із присвоєнням коду ЄДРПОУ 35621140 /Т. ІІ, а.с.106-107/. Основним видом економічної діяльності визначено: 45.21.1 будівництво будівель.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі наказу № 923 від 28.12.2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Будколо» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2013 року /Т.І, а.с.21-26/, за результатами якої складено акт № 77/22-10/35621140 від 17.01.2013 року.

Вищезазначеним актом, зокрема, встановлено порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), а саме: завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТзОВ «Будколо» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року на загальну суму 417186,25 грн.:

- у липні 2012 року - 169289,50 грн.;

- у серпні 2012 року - 247896,75 грн.

У зв'язку із вищевикладеним, на підставі акту перевірки від 17.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302302/2843 від 08.02.2013 року на суму 521482,81 грн. (в т.ч. штрафна санкція 104296,56 грн.) /Т. І, а.с.27/.

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу щодо грошових зобов'язань, визначеного податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із означеним вище позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник, зокрема, щодо реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Будколо».

Відповідно до підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК України). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як наслідок, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Однак, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Зокрема, на необґрунтованість податкової вигоди (тобто безпідставне зменшення сум податкових зобов'язань до сплати в бюджет, отримання бюджетного відшкодування тощо) можуть також вказувати, підтверджені належними доказами доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів; обліку з метою оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані із фактом виникнення податкової вигоди якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність основних засобі та виробничих потужностей для досягнення результатів позитивної підприємницької, економічної діяльності; неможливості реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Між ТзОВ «Будколо» (Постачальник) та ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» укладено Договір № 11/06/1 від 11.06.2012 року /Т.1, а.с.28-29/, відповідно до підп. 1.1. п. 1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного Договору. Відповідно до п.1.2. асортимент, найменування, кількість і ціна за відповідну одиницю виміру визначається сторонами в видаткових накладних. Згідно з підп. 1.3. Договору документи, які повинен передати Постачальник Покупцеві: видаткова накладна.

Як встановлено у п. 2 Договору, якість товару, який постачається Постачальником, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що встановлює вимоги до його якості, або зразкам (еталонам). На виконання п.3 Договору Постачальник гарантує якість товару в цілому.

Строк та порядок розрахунків між сторонами договору регламентується п. 4 Договору, згідно з яким оплата проводиться після поставки товару згідно виставленого Постачальником рахунку (рахунку-фактури). Покупець проводить оплату в безготівковій формі, у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5 Договору, ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних. Загальна сума договору орієнтовно становить 2275000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 6 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року), склад Покупця. День поставки - дата, вказана у накладній. Перехід права власності наступає в момент підписання видаткових накладних. Передача та приймання товару по кількості і якості проводиться відповідно до Інструкції держарбітражу «Про порядок приймання продукції по кількості і якості» № П-6 від 15.06.65р. і № П-7 від 25.04.66 р. з наступними доповненнями і змінами.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Будколо» до матеріалів справи долучено:

- податкові накладні, що виписані ТзОВ «Будколо» впродовж липня - серпня 2012 року /Т.1, а.с.30-61, 207-217/;

- видаткові накладні, що виписані постачальником ТзОВ «Будколо» за період 11.06.2012 року - 26.06.2012 року включно; липень - серпень 2012 року /Т.1, а.с.62-115/;

- акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) за період 11.06.2012 року - 26.06.2012 року, серпень 2012 року /Т.1., а.с.116-152/;

- платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати за видатковими накладними виписаними за червень 2012 року з призначеннями платежів: оплата за шпалу /Т.1, а.с.153-172, Т.2, а.с.33/;

- журнал-ордер і відомість по рахунку 36 Розрахунки з покупцями та замовниками за 01.07.2012 року - 31.08.2012 року /Т.2, а.с.15/;

- картку рахунку 631:Контрагенти: Будколо ТОВ за серпень 2012 року; за червень 2012 року /Т.2, а.с.16; 23-25, 26-32/;

- банківські виписки за липень - серпень 2012 року /Т.2, а.с.38-104/;

- картка рахунку 281 за липень - серпень 2012 року /Т.2, а.с.163-196/.

Як встановлено з акту перевірки від 17.01.2013 року при проведенні перевірки ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» податковим органом використано перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу; інформацію, що міститься в базі даних АС Аудит, АРМ Бест Звіт», АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошукова-довідкова система ЦБД ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 16.11.2012 року № 352/1/22-10/38172544 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будколо» (ЄДРПОУ 38172544) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за до перевірки не були надані:

- бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами;

- головні книги, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам за період липень - серпень 2012 року;

- оборотно-сальдові відомості руху товарних запасів, виписки банку, податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, акти виконаних робіт, ТТН, акти приймання-передачі ТМЦ, видаткові накладні, договори оренди офісних та складських приміщень, договори купівлі-продажу тощо /Т.І., а.с.15/.

На пропозицію суду долучити до матеріалів справи на підтвердження виконання вищевказаного Договору відповідних рахунків-фактур, доказів володіння складським приміщенням на праві власності чи праві оренди, такі позивачем не представлені. Представником відповідача неодноразово ставилося перед опонентом питання причин ненадання таких документів станом на час проведення перевірки контролюючим органом, однак, представник позивача з приводу вищевикладеного жодних пояснень суду не надав.

Представник позивача на підтвердження реалізації отриманих ТМЦ від контрагента ТзОВ «Будколо» покликається на договір, що був укладеним між позивачем та ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП-04/0021/12 від 03.04.12 року.

Зокрема, ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» здійснювало придбання в ТзОВ «Будколо» шпал деревяних не просочених 1-го та 2-го типу на виконання умов договору, що був укладений між позивачем та ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП-04/0021/12 від 03.04.12 року /Т.2, а.с.6-11/. Вищевказаним договором передбачено постачання таких шпал на Новомосковський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу в кількості 8250 одиниць, а також на Рава - Руський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу - 8250 одиниць, що слідує із долучених до матеріалів справи специфікацій /Т.2, а.с.12,13/.

Сертифікатів відповідності (якості) відповідно до договору до матеріалів справи позивачем не представлено, жодних пояснень з цього приводу не надано. Зокрема, позивачем не висловлено жодних міркувань щодо різниці у кількості товару визначеного договорами та у специфікаціях, невідповідності обсягів, що повинні були бути поставленими з обсягами, що підтверджуються доказами, а також відсутності решти документів на підтвердження поставки таких.

Також відповідно до істотних умов Договору від 03.04.2012 року позивачем необхідно було при поставці надати покупцеві рахунки-фактури, до яких додаються:

Видаткова накладна, з обов'язковим зазначенням номера заявки; податкова накладна; акт прийому-передачі, підписаний згідно умов даного договору; паспорт якості виробника Товару; копія карантинного сертифікату на кожну партію Товару; копю документів радіаційного контролю /Т.2, а.с.7/.

На виконання договору від 03.04.2012 року позивачем та його контрагентом складалися відповідні акти приймання-передачі ТМЦ, що оформлювалися за участі Новомосковського шпалопросочувального заводу, позивача, ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» , та містять відомості про поставку на адресу ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» шпал 1 типу не просочених 5525 одиниць, 2 типу не просочених - 3988 одиниць. Акти приймання-передачі складені також за участі Рава - Руського шпалопросочувального заводу, де на адресу ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» поставлено шлали не просочувальні 1 типу в кількості 1947 одиниць, 2 типу не просочених - 1554 одиниці. Судом встановлено, що вищевказані акти містять посилання на договір № ЦУПП/04/0046/10 від 30.07.2012 року, а позивач стверджує факт поставки ТМЦ на підставі договору із ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП/04/0046/10 від 03.04.2012 року /Т.2, а.с.124, 128, 132, 134, 140, 144, 148, 150, 156, 160/.

Судо звертає увагу на той факт, що предметом дослідження у справі не є відносини позивача з третіми особами, а тільки з його контрагентом ТзОВ «Будколо», фінансово-господарські відносини з яким викликали сумніви щодо їх реальності у контролюючого органую

Також, на підтвердження неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивача із ТзОВ «Будколо», на думку контролюючого органу, варто віднести відсутність товаро-транспортних накладних. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до договору поставки ТМЦ № 11/06/1 від 11.06.2012 року, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за такий на умовах даного договору, поставка якого здійснюється на умовах DDP - на склад Покупця.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від контрагента з посиланням на наказ Мінтрансу/Мінстатистики № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», якими передбачається обов'язкове використання товарно-транспортної накладної під час приймання - передачі ТМЦ.

Суд виходить з того, що згідно з вказаними вище нормативно-правовими актами використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Позаяк представником позивача, не долучено документів , які б підтверджували транспортування (перевезення) товарів від ТзОВ «Будколо» на адресу складського приміщення, яке належить ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», то суд дійшов до переконання про фактичне невиконання таких цивільно-правових зобов'язань у контрагента перед позивачем.

Суд критично оцінює доводи позивача про належне посвідчення поставки ТМЦ від ТзОВ «Будколо» позивачу, оскільки, документів на підтвердження транспортування товарів, відтак, і виконання цивільно-правового зобов'язання до суду не надано. Зокрема, покликання позивача на наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, як належне посвідчення такої поставки, на думку суду є необґрунтованим, оскільки такі оформлені за участю замовника та вантажовідправника в особі ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», вантажоодержувача ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та Автопідприємства - перевізних організацій, з зазначенням пункту навантаження - м. Рава-Руська. Суд також звертає увагу на те, що доказів поставки ТМЦ на адресу Новомосковського шпалопросочувального заводу суду не надано.

Відповідно до акту № 352/1/22-10/38172544 від 16.11.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будколо» (ЄДРПОУ 38172544) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, при перевірці ТзОВ «Будколо» відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТзОВ «Будколо» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважено з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту /Т.2, а.с.99-208/.

Також, вищевказаним актом зафіксовано, що первинні та інші документи ТзОВ «Будколо» вилучено СУ ДПС у Львівській області, а інша документація щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності відсутня. Зокрема, відсутня наступна первинна та інша документація: фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом. Слід зазначити, що документальна позапланова виїзна перевірка проводилася на підставі кримінальної справи № 139-1224, податкової звітності, даних АС Аудиту, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів, Пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також вищевикладене, як встановлено із вищевказаного акту, свідчить про відсутність у ТзОВ «Будколо» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки щодо здійснення ТзОВ «Будколо» діяльності спрямованої на надання податкової вигоди третім особам в цілях мінімізації сплати ними податків додатково підтверджується інформацією зібраною в ході розслідування кримінальної справи № 139-1224 по обвинуваченню ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 27 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зокрема, досудовим слідством встановлено, що громадянин ОСОБА_6 в період з квітня по вересень 2012 року з корисливих мотивів, з метою приховання злочинної діяльності, направленої на імітацію фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, організував групу осіб із числа жителів м. Львова та Львівської області, об'єднав співучасників - виконавців організованої ним групи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, координував їхню поведінку, і в результаті сумісної злочинної діяльності, вчинив співучасть у фіктивному підприємництві. Так, переслідуючи корисливу мету на реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_6 придбав ТзОВ «Будколо» зареєструвавши його на громадянина ОСОБА_4

ТзОВ «Будколо» здійснювалася діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, із використанням підроблених документів від імені контрагентів, які фактично не виконували своїх податкових зобов'язань та не звітували до податкових органів та здійснювали діяльність через фіктивних посередників.

Покликання позивача на те, що висновок про недостатність економічних ресурсів для здійснення господарської діяльності є нічим іншим як припущенням податкового органу, не доводить факту здійснення ним відповідної господарської операції.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що складені між ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

За результатами перевірки контрагента ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктри» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме: трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, а виконання робіт передбачених у наданих договорах стають неможливими без їх наявності, а відтак, є відсутньою фінансово-господарська діяльність та взаєморозрахунки з позивачем. Таким чином, перевіркою є встановлені проведення транзитних операцій, що спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Зазначене свідчить про те, що документи з ТзОВ «Будколо» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Таким чином, господарські операції з контрагентом є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

З огляду на це, наявність у позивача необхідних документів для віднесення певних сум до податкового кредиту, відповідно до податкового законодавства, саме по собі не є підставою для відображення їх у податковому обліку, оскільки господарські операції фактично не відбулися.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та його постачальниками сама по собі не свідчить про реальність виконання умов договорів зазначеними суб'єктами, а факт укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 30.10.2013 року.

Суддя Кравців О.Р.