Ухвала

від 31.03.2015 по справі 813/2660/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 876/14274/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.02.2013 року № 0000302302/2843, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 521 482,81 грн, в т.ч. за основним платежем - 417 186,25 грн, 104 296,56 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що між ТзОВ «Будколо» (постачальник) та ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (покупець) укладено договір поставки № 11/06/1 від 11.06.2012 року. На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем не представлені відповідні рахунки-фактури, докази володіння складським приміщенням на праві власності чи праві оренди та не надано жодних пояснень про причини ненадання таких документів станом на час проведення перевірки контролюючим органом.

Суд першої інстанції вказує на те, що представник позивача на підтвердження реалізації отриманих ТМЦ від контрагента ТзОВ «Будколо» покликається на договір, що був укладеним між позивачем та ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП-04 0021/12 від 03.04.2012 року, на виконання умов якого ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» здійснювало придбання в ТзОВ «Будколо» шпал дерев'яних не просочених 1-го та 2-го типу. Вищевказаним договором передбачено постачання таких шпал на Новомосковський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу в кількості 8250 одиниць, а також на Рава-Руський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу - 8250 одиниць, що слідує із долучених до матеріалів справи специфікацій. Однак, сертифікатів відповідності (якості), відповідно до договору, позивачем не представлено, жодних пояснень з цього приводу не надано. Зокрема, позивачем не висловлено жодних міркувань щодо різниці у кількості товару визначеного договорами та у специфікаціях, невідповідності обсягів, що повинні були бути поставленими з обсягами, що підтверджуються доказами, а також відсутності решти документів на підтвердження поставки таких.

Також, відповідно до істотних умов договору від 03.04.2012 року, позивачем необхідно було при поставці надати покупцеві рахунки-фактури, до яких додаються: видаткова накладна, з обов'язковим зазначенням номера заявки; податкова накладна; акт прийому-передачі, підписаний згідно умов даного договору; паспорт якості виробника товару; копія карантинного сертифікату на кожну партію товару; копію документів радіаційного контролю.

На виконання договору від 03.04.2012 року позивачем та його контрагентом складалися відповідні акти приймання-передачі ТМЦ, що оформлювалися за участі Новомосковського шпалопросочувального заводу, позивача, ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», та містять відомості про поставку на адресу ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» шпал 1 типу не просочених 5525 одиниць, 2 типу не просочених - 3988 одиниць. Акти приймання-передачі складені також за участі Рава-Руського шпалопросочувального заводу, де на адресу ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» поставлено шлали не просочувальні 1 типу в кількості 1947 одиниць, 2 типу не просочених - 1554 одиниці. Судом встановлено, що вищевказані акти містять посилання на договір № ЦУПП/04/0046/10 від 30.07.2012 року, а позивач стверджує факт поставки ТМЦ на підставі договору із ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП/04/0046/10 від 03.04.2012 року.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей, які є обов'язковими у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Таким чином, позивачем не долучено документів, які б підтверджували транспортування (перевезення) товарів від ТзОВ «Будколо» на адресу складського приміщення, яке належить ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», тому суд першої інстанції дійшов до переконання про фактичне невиконання таких цивільно-правових зобов'язань у контрагента перед позивачем. Покликання позивача на наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, як належне посвідчення такої поставки, на думку суду є необґрунтованим, оскільки такі оформлені за участю замовника та вантажовідправника в особі ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», вантажоодержувача ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та Автопідприємства - перевізних організацій, з зазначенням пункту навантаження - м. Рава- Руська. Суд також звертає увагу на те, що доказів поставки ТМЦ на адресу Новомосковського шпалопросочувального заводу суду не надано.

Суд першої інстанції звертає увагу на те, що відповідно до акту № 352/1/22-10/38172544 від 16.11.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будколо» (ЄДРПОУ 38172544) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, при перевірці ТзОВ «Будколо» відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТзОВ «Будколо» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважено з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також, вищевказаним актом зафіксовано, що первинні та інші документи ТзОВ «Будколо» вилучено СУ ДПС у Львівській області, а інша документація щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності відсутня. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також вищевикладене, як встановлено із вищевказаного акту, свідчить про відсутність у ТзОВ «Будколо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, ТзОВ «Будколо» здійснювалася діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, із використанням підроблених документів від імені контрагентів, які фактично не виконували своїх податкових зобов'язань та не звітували до податкових органів та здійснювали діяльність через фіктивних посередників.

Також, судом першої інстанції взято до уваги розслідування кримінальної справи № 139-1224 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 27 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Зокрема, досудовим слідством встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в період з квітня по вересень 2012 року з корисливих мотивів, з метою приховання злочинної діяльності, направленої на імітацію фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, організував групу осіб із числа жителів м. Львова та Львівської області, об'єднав співучасників - виконавців організованої ним групи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. координував їхню поведінку, і в результаті сумісної злочинної діяльності, вчинив співучасть у фіктивному підприємництві. Так, переслідуючи корисливу мету на реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_1 придбав ТзОВ «Будколо» зареєструвавши його на громадянина ОСОБА_3

Отже, господарські операції позивача з його контрагентом - ТзОВ «Будколо» є фіктивними, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. З огляду на це, наявність у позивача необхідних документів для віднесення певних сум до податкового кредиту, відповідно до податкового законодавства, саме по собі не є підставою для відображення їх у податковому обліку, оскільки господарські операції фактично не відбулися.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року та задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «Будколо» підтверджується необхідними первинними документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, карткою рахунку, банківськими виписками, актом звірки взаєморозрахунків, актами приймання-передачі, журналом проводок.

Апелянт зазначає, що рахунки-фактури не є документами суворої звітності і жоден нормативно-правовий акт не містить вимоги щодо обов'язку суб'єкта господарювання зберігати чи вести строгий облік таких рахунків-фактур, тим більше відсутній будь-який зв'язок між правом на формування податкового кредиту та наявністю чи відсутністю рахунків-фактур. Рахунки-фактури виписувались ТзОВ «Будколо» для ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», однак вони не збереглись до часу судового розгляду справи, так як скаржник не зобов'язаний зберігати документи, які не є первинними.

Щоо стосується складських приміщень, то апелянт стверджує, що поставка дерев'яних шпал не просочених, що придбавались скаржником в ТзОВ «Будколо» (відповідно до договору № 11/06/1 від 11.06.2012 року) здійснювалась ТзОВ «Будколо» не на склад скаржника, а за його ж вказівкою відразу на ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (зокрема, на Новомосковський шпалопросочувальний завод та Рава-Руський шпалопросочувальний завод), тобто туди, куди придбані скаржником шпали в подальшому реалізовувались відповідно до Договору поставки №ЦУПП-04/0021/12 від 03.04.2012 року. Таку вказівку скаржник давав ТзОВ «Будколо», так як не було потреби, щоб ці придбані в ТзОВ «Будколо» шпали складались на складі скаржника.

Крім того зазначає, що нормативними актами не обумовлена необхідність наявності товарно-транспортної накладної, а документи, які були надані під час перевірки, а також документи, що долучені до матеріалів справи відповідають вимогам щодо первинних документів згідно положень закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилається на те, що податковим кодексом встановлено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту сум по ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної. Інших підстав для такого невключення, як от: наявність у ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» контрагента (ТзОВ «Будколо») з ознаками фіктивності у законодавстві не передбачено.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведеної ДПІ у Залізничному районі м. Львова у січні 2013 року позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Будколо» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2013 року, за результатами якої складено акт № 77/22-10/35621140 від 17.01.2013 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі - ПК України), а саме: завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ТзОВ «Будколо» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року на загальну суму 417186,25 гри, в т.ч. за липень 2012 року - 169289,50 грн, серпень 2012 року - 247896,75 грн.

На підставі акту перевірки від 17.01.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0000302302/2843 від 08.02.2013 року на суму 521482,81 грн. (в т.ч. штрафна санкція - 104 296,56 грн).

Встановлено, що між ТзОВ «Будколо» (постачальник) та ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (покупець) укладено договір поставки № 11/06/1 від 11.06.2012 року, відповідно до п/п 1.1. п. 1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2. асортимент, найменування, кількість і ціна за відповідну одиницю виміру визначається сторонами у видаткових накладних. Згідно з підп. 1.3. договору документи, які повинен передати постачальник покупцеві: видаткова накладна.

Згідно п. 2 договору якість товару, який постачається постачальником, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що встановлює вимоги до його якості, або зразкам (еталонам). Строк та порядок розрахунків між сторонами договору регламентується п. 4 договору, згідно з яким оплата проводиться після поставки товару згідно виставленого постачальником рахунку (рахунку-фактури). Покупець проводить оплату в безготівковій формі, у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна за одиницю товару вказується в видаткових накладних, загальна сума договору орієнтовно становить 2 275 000,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 6 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року) на склад покупця. День поставки - дата, вказана у накладній.

Як видно з акту перевірки № 77/22-10/35621140 від 17.01.2013 року до перевірки ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» не були надані:

- бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами;

- головні книги, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам за період липень - серпень 2012 року;

- оборотно-сальдові відомості руху товарних запасів, виписки банку, податкові накладні та первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, робіт, послуг та підтверджують суми заявлених податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, акти виконаних робіт, ТТН, акти приймання-передачі ТМЦ, видаткові накладні, договори оренди офісних та складських приміщень.

Позивачем не представлені на підтвердження виконання вищевказаного договору відповідні рахунки-фактур, докази володіння складським приміщенням на праві власності чи праві оренди. Крім того, позивачем не було надано жодних пояснень з приводу причин ненадання таких документів станом на час проведення перевірки контролюючим органом.

Встановлено також, що ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» здійснювало придбання в ТзОВ «Будколо» шпал дерев'яних не просочених 1-го та 2-го типу на виконання умов договору, що був укладений між позивачем та ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № ЦУПП-04/0021/12 від 03.04.12 року. Вищевказаним договором передбачено постачання таких шпал на Новомосковський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу в кількості 8250 одиниць, а також на Рава-Руський шпалопросочувальний завод, зокрема, 1 типу в кількості 19250 одиниць, 2 типу - 8250 одиниць, що слідує із долучених до матеріалів справи специфікацій.

Сертифікатів відповідності (якості) відповідно до договору до матеріалів справи позивачем не представлено, жодних пояснень з цього приводу не надано. Зокрема, позивачем не висловлено жодних міркувань щодо різниці у кількості товару визначеного договорами та у специфікаціях, невідповідності обсягів, що повинні були бути поставленими з обсягами, що підтверджуються доказами, а також відсутності решти документів на підтвердження поставки таких.

Позивачем не долучено документів, які б підтверджували транспортування (перевезення) товарів від ТзОВ «Будколо» на адресу складського приміщення, яке належить ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури».

Що стосується покликань позивача на наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, як належне посвідчення такої поставки, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що такі є необґрунтованими, оскільки оформлені за участю замовника та вантажовідправника в особі ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», вантажоодержувача ДП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» та автопідприємства - перевізних організацій, з зазначенням пункту навантаження - м. Рава-Руська. Доказів поставки ТМЦ на адресу Новомосковського шпалопросочувального заводу позивачем не представлено. Позивачем не долучено документів, які б підтверджували транспортування (перевезення) товарів від ТзОВ «Будколо» на адресу складського приміщення, яке належить ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури».

Крім того, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей, які є обов'язковими у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи - перевізника.

Відповідно до акту № 352/1/22-10/38172544 від 16.11.2012 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Будколо» (ЄДРПОУ 38172544) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, при перевірці ТзОВ «Будколо» відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПС України ТзОВ «Будколо» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважено з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Також, вищевказаним актом зафіксовано, що первинні та інші документи ТзОВ «Будколо» вилучено СУ ДПС у Львівській області, а інша документація щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності відсутня. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також вищевикладене, як встановлено із вищевказаного акту, свідчить про відсутність у ТзОВ «Будколо» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених договорах та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Тобто, ТзОВ «Будколо» здійснювалася діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, із використанням підроблених документів від імені контрагентів, які фактично не виконували своїх податкових зобов'язань та не звітували до податкових органів та здійснювали діяльність через фіктивних посередників.

Крім того, під час розслідування кримінальної справи № 139-1224 по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, встановлено, що громадянин ОСОБА_1 в період з квітня по вересень 2012 року з корисливих мотивів, з метою приховання злочинної діяльності, направленої на імітацію фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, організував групу осіб із числа жителів м. Львова та Львівської області, об'єднав співучасників - виконавців організованої ним групи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, координував їхню поведінку, і в результаті сумісної злочинної діяльності, вчинив співучасть у фіктивному підприємництві. Так, переслідуючи корисливу мету на реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_1 придбав ТзОВ «Будколо», зареєструвавши його на громадянина ОСОБА_3

За результатами перевірки ТзОВ «Будколо» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, а саме: трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності та факту взаєморозрахунків з позивачем.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК Ураїни податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом Y цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п.201.8 ст.201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

За ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

При відсутності здійснення господарської операції відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть при наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду апеляційної інстанції, для формування податкового кредиту та витрат необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсудність правових підстав для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, ст.ст.198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» залишити без заджоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі №813/2660/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник