УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року Справа № 876/10859/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ПП «Ліспромсервіспостач» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, яким з врахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 03 червня 2013 року № 0000352210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 106556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28246,75 грн.; від 03 червня 2013 року № 0000362210, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 124978,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4537,00 грн.; від 27 грудня 2012 року № 0000852340, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 16086,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4021,67 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що господарські операції ПП «Ліспромсервіспостач» з ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» мали реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання пиломатеріалів обрізних (хвойних) та продажу товарів, зокрема, брусок, дошка обрізна калібрована, платва тощо, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності. Крім того, у акті документальної позапланової перевірки ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» податковим органом не встановлено факту, що пиломатеріали, податок на додану вартість з вартості яких відповідачем виключено зі складу податкового кредиту, придбані у будь-якого іншого підприємства, крім ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», а також належні та допустимі докази безоплатності господарських операцій з вищевказаним контрагентом. Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодексу України не ставлять в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. На думку суду, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані відповідачем в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Відтак, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними. Належних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладенні договорів публічного порядку, відповідачем суду не надано.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що договори, укладені позивачем з ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», є нікчемними, а господарські операції ПП «Ліспромсервіспостач» із зазначеними підприємствами не мали реального характеру, оскільки у них відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому операції таких підприємств не є їх господарською діяльністю. Вказані підприємства, на думку податкового органу, здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Представлені ПП «Ліспромсервіспостач» до перевірки податкові накладні не підтверджують факту придбання товарів (послуг), не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності, на думку податкового органу, не можна розглядати як самостійну ділову мету.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.12.2012 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за травень-липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 2268/22-40/36027053.
В акті зазначено про порушення позивачем ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Ліспромсервіспостач» завищено суму податкового кредиту всього на 16170,00 грн., в тому числі за травень 2012 року на 4503,33 грн., за червень 2012 року на 5000,00 грн., у липні 2012 року на 6666,67 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 16086,67 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2012 року № 0000852340, яким ПП «Ліспромсервіспостач» за вказане порушення збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 16086,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4021,67 грн.
Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі такого.
Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова при проведенні даної перевірки використано акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 13.09.2012 року № 3735/22-3/3770046, у якому зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної дієздатності ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» та контрагентами є такими правочинами, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. У зв'язку з відсутність ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» за податковою адресою та як наслідок відсутністю підтверджуючих первинних документів щодо взаємовідносин із визначеними постачальниками не встановлено факт передачі товару (надання послуг). Тому відповідач дійшов висновку, що господарські операції ПП «Ліспромсервіспостач» з даним контрагентом не мали реального товарного характеру. Наявність у ПП «Ліспромсервіспостач» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних виданих ТзОВ «Фінанс Пан Трейд», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Відтак, представлені ПП «Ліспромсервіспостач» до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції, що свідчить про те, що господарська операція ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» та ПП «Ліспромсервіспостач» фактично не відбулася.
Також 23.05.2013 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ліспромсервіспостач» з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтреграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт № 796/22-10/36027053.
В акті зазначено про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 124978,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 12890,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 20721,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 32580,00 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 37567,00 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 18591,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 2625,00 грн., за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулись; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 106556,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 10315,00 грн., за лютий 2011 року на суму 8032,00 грн., за березень 2011 року на суму 8545,00 грн., за травень 2011 року на суму 11400,00 грн., за червень 2011 року на суму 16930,00 грн., за липень 2011 року на суму 11500,00 грн., за серпень 2011 року на суму 21167,00 грн., за листопад 2011 року на суму 16167,00 грн., за січень 2012 року на суму 2500,00 грн., за рахунок відображення операцій, які фактично не відбулися.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03 червня 2013 року № 0000352210, яким ПП «Ліспромсервіспостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 106556,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 28246,75 грн., та № 0000362210, яким ПП «Ліспромсервіспостач» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 124978,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4537,00 грн.
Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі такого.
Проведеною перевіркою встановлено, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача ТзОВ «БК АТР Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтреграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право- та дієздатності вказаних підприємств, відповідно фінансово-господарські взаємовідносини між ними та їх контрагентами, в тому числі позивачем, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Враховуючи те, що у ТзОВ «БК АТР Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтреграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції таких підприємств не є їх господарською діяльністю. Вказані підприємства, на думку податкового органу, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Відтак, господарські операції ПП «Ліспромсервіспостач» із зазначеними підприємствами не мали реального характеру. Представлені ПП «Ліспромсервіспостач» до перевірки податкові накладні не підтверджують факту придбання товарів (послуг), не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати лише за рахунок відшкодування податку на додану вартість без здійснення реальної господарської діяльності, на думку податкового органу, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Отже, ПП «Ліспромсервіспостач» безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит за період, що перевірявся, за рахунок відображення операцій з ТзОВ «БК АТР Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтреграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует», які фактично не відбулись.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.
Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України (з врахуванням окремих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).
Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Фактичне здійснення зазначених вище господарських операцій між ПП «Ліспромсервіспостач» та ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.
Відповідно до договору оренду нежитлових приміщень від 04.01.2010 року № 7, укладеного між СП ТОВ «Інтерконтракт» (Орендодавець) та ПП «Ліспромсервіспостач» (Орендар), орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування офісні, побутові, складські та виробничі приміщення з обладнанням загальною площею 2371,4 кв. м, в тому числі офісні, складські, виробничі і побутові приміщення (склад готової продукції, склад-навіс, столярна та погонарна дільниці (ангар), лісопильна дільниця, сушильне відділення), розташованого за адресою: м. Львів, вул. Півколо, 14. Наведеним договором, а також наданими позивачем фотографіями підтверджується наявність у нього відповідних матеріальних ресурсів для здійснення підприємницької діяльності.
02.04.2012 року ПП «Ліспромсервіспостач» (Покупець) та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець прийняти та повністю оплатити товар на умовах, що викладені в даному договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна сума по кожній партії товару відображається у товарній накладній, податковій накладній, рахунку на оплату тощо.
На таких же умовах ПП «Ліспромсервіспостач» уклало договори купівлі-продажу з ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» (договір від 17 листопада 2011 року № 1711-3), з ПП «Юридична фірма «Фортеця» (договір від 01 березня 2011 року б/н), з ТзОВ «Будівельна компанія «Арт Груп» (договір від 01 березня 2011 року № 0103-5) та з ПП «Пірует» (договір від 03 лютого 2011 року № 0302-1), а також з ПП «Один Два Три».
Як встановлено судом, предметом усіх зазначених договорів було постачання продавцем покупцю пиломатеріалів обрізних хвойних.
Фактичне виконання сторонами умов даних договорів підтверджується виписаними зазначеними продавцями видатковими та податковими накладними, копії яких є в матеріалах справи.
При цьому, на думку колегія суддів посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення зазначених вище товарів, які придбав позивач, не є доказом нездійснення господарських операцій, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника).
Отже, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, придбані у ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» товари (деревину) ПП «Ліспромсервіспостач» в подальшому використовувало у господарських взаємовідносинах з іншими підприємствами, а саме з ТзОВ «Юрія-Фарм», ТзОВ «Мета-Рест», ТзОВ «Т.В.Д.», ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА», ТзОВ «Третій Легіон», ТзОВ «Ларус», ТзОВ «Екскомбуд», ТзОВ «Півколо-сервіс», ТзОВ «Мальви-Маркет», ТзОВ «Будком ПО», ПП «Будкомлект Плюс», ТзОВ «Стрім-Львів», ПрАТ «Львівський локомотивно-ремонтний завод», ТзОВ НВП «Світ», ПП «Дукат», ТзОВ «ІТС-Україна», ТОВ «Інвестиції УП», ТзОВ «Клуб професійного футболу «Карпати»», ТзОВ «Українська меблева марка», «БФ «Промінь любові», СУПП у формі ТзОВ «Інтерконтракт», ПП «Данбуд», ДП «Львівстандартметрологія», ПП «Архітектурні майстерні «Ренесанс», ДП МОУ «Західвійськбуд», ТзОВ «РК-Центр ЛТД», ТзОВ «Максрембуд», ПП «Будкомплект Плюс», ТзОВ «Дукат ЛВ», Підприємство ЛВК-48, ТзОВ «Альтінг-Груп», ПП «Нова надія будівництва», ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!ФЕСТ»», ТзОВ «Львівський монтажно-заготівельний завод», ВСП «Львівський автомобільно-дорожній коледж», ПП «Архітектурні майстерні «Ренесанс», ПП «Знаюбудінвест», ТзОВ «Західно-український гольф та кантрі клуб», ТзОВ «Галрембуд», ПП «Фаворит», ТзОВ «БК «Інстал Плюс», ДП МОУ «Західвійськбуд», Енергозбереження, КП «Львіврембудпостач», ПП «Тара-Плюс М», ТзОВ НВП «Техноваги», ТзОВ «Галтехпром», що підтверджується видатковими та податковими накладними, виписаними позивачем зазначеним контрагентам, а також довіреностями, виданих зазначеними підприємствами на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.
Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд».
Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «БК Атр Груп», ПП «Один Два Три», ТзОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует» та ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання позивачем у зазначених вище контрагентів товарів (деревини), які використовувались ним в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.
Крім цього, представник позивача надав суду копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року, яка набрала законної сили, у справі за позовом ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, якою визнано протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Фінанс Пан Трейд» та щодо складення акту від 18.12.2012 року № 2268/22-40/36027053 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Фінанс Пан Трейд» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.05.2012 року по 31.07.2012 року в АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».
Посилання апелянта на відомості, встановлені співробітниками СВ ПМ ДПС у Хмельницькій області в ході розслідування кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків), а також за фактом вчинення невстановленими особами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, про те, що ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, надавав іншим підприємствам за винагороду послуги з мінімізації їх податкових зобов'язань, шляхом придбання низки підприємств, в тому числі ТзОВ «БТК Євробуд», ПП «Один Два Три», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «ЮФ «Фортеця»», ПП «Пірует», та перереєстрації їх в органах державної податкової служби на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати таку реєстрації та вести господарську діяльність, колегія суддів не бере до уваги з таких підстав.
Належними доказами у справі щодо податкового правопорушення можуть бути визнані лише ті матеріали податкової перевірки, які отримані та досліджені податковим органом в рамках здійснення заходів податкового контролю відносно спірного податкового періоду.
Результати ж оперативно-розшукових та слідчих заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак відомості, отримані у ході досудового слідства у зазначеній вище кримінальній справі, на які посилається відповідач на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки. Дані відомості не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаним суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.
При цьому, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили, яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств - контрагентів позивача фіктивного підприємництва, тобто відсутність реальних господарських операцій.
Також податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.
Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.
Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі № 813/4511/13-а за позовом Приватного підприємства «Ліспромсервіспостач» до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді Л.Я. Гудим
В.В. Святецький
Ухвала складена в повному обсязі 25.10.2013 року
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2013 |
Оприлюднено | 01.11.2013 |
Номер документу | 34462635 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Довгополов О.М.
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гавдик Зіновій Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні