Ухвала

від 08.10.2013 по справі 818/1689/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 р.Справа № 818/1689/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі за позовом державного підприємства «Свеське лісове господарство» до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач, державне підприємство «Свеське лісове господарство» (далі по тексту ДП «Свеське лісове господарство»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача - Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Сумської області державної податкової служби (далі - Шосткинська ОДПІ) від 19.12.2012 року, прийнятих на підставі акта перевірки № 1670/22-005/00992929 від 30.11.2012 року:

- № 0000152347, яким йому, за встановлені порушення п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, ч. 3 ст. 5 та ст. 7 Господарського кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2 та абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент вчинення порушення, та з урахуванням вимог ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 56.933 грн. з яких у тому числі 46.342 грн. за основним платежем, 10591 грн. - за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами),

- №0000162347, яким йому, за встановлені порушення п.п 7.2.3 п. 7.2., п.п.. 7.4.1, п.п.. 7.4.5 п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент вчинення порушення, а також ч.1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 12.520 грн. з яких у тому числі 10.016грн. за основним платежем, 2504 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених і акті перевірки від 30.12.2012 року №1670/22-005/00992929 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Свеське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 0992929) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податків,зборів за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з фізичними особами підприємцями та ПП «Алмаз 2006» (код за ЄДРПОУ 34198901) (далі - Акт перевірки).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов ДП «Свеське лісове господарство» задоволено у повному обсязі.

Судове рішення вмотивоване тим, що, позивачем правомірно сформований податковий кредит за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням товарів, які в свою чергу були використані ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Шосткинська ОДПІ, посилаючись на неповне з'ясування та дослідження судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Свеське лісове господарство».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Свеське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з фізичними особами підприємцями та ПП «Алмаз 2006», за наслідками якої складено Акт перевірки від 30.12.2012р. №1670/22-005/00992929 (а.с.20-81, 1 том).

В Акті перевірки податковим органом визначено про порушення позивачем:

- п.п.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.148.6 ст.138 Податкового кодексу України (далі ПК України), ч.3 ст.5 та ст.7 Господарського кодексу України, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. та абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями з урахуванням вимог ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України. Встановивши зазначені порушення норм чинного законодавства, відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено податок на прибуток за перевіряє мий період на суму 46.342 грн., в тому числі: за ІУ квартал 2009 року на суму1.308 грн., за І квартал 2010 року на суму 5.627 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 1.374 грн., за ІІІ квартал 2010 року в сумі 1.214 грн., за ІУ квартал 2010 року в сумі 32.835 грн., за І квартал 2011 року на суму 3.439грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 137 грн., за ІУ квартал 2011 року на с уму 408 грн.

- п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5., п.7.4., ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також ч.1, 5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 10016 грн., в тому числі : листопад 2009 року на суму 407 грн., грудень 2009 року - 340,35 грн., січень 2010 року - 497,84 грн., лютий 2010 року - 1.707,40 грн., березень 2010 року на суму 2.790,06 грн., квітень 2010 року - 880.17 грн., червень 2010 року - 218,67 грн., липень 2010 року на суму 713,55 грн., серпень 2010 року на суму 58,04 грн., вересень 2010 року на суму 2.028,85 грн., жовтень 2010 року на суму 374,69 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду, у тому числі, на інформацію отриману від Броварської ОДПІ Київської області, викладену в акт від 05 березня 2012 року №1/231/34198901 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Алмаз - 2006» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, яким зафіксовано, що дане підприємство станом на 05.03.2012 року має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Слідчим відділом податкової міліції Броварської ОДПІ 19 січня 2012 року порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205 КК України стосовно невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності.

При цьому, Шосткинська ОДПІ в Акті перевірки посилається на протокол допиту ОСОБА_2 (згідно з реєстраційними документами - директора ПП «Алмаз 2006»), який зазначив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ПП «Алмаз 2006». З урахуванням зазначених фактів, відповідач стверджує про неможливість ведення господарської діяльності даного підприємства в період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Крім цього, у ПП «Алмаз 2006», відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками та підприємствами-покупцями в розумінні ст.185 ПК України, а тому, відповідно до висновків відповідача, правочини між ПП «Алмаз 2006» та ДП «Свеське лісове господарство» здійснені без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з не підтвердженням проведених господарських операцій ПП «Алмаз 2006», відповідно, відсутнє підтвердження походження ТМЦ та пов'язаність з господарською діяльністю позивача.

Відповідач зазначає про те, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа порушена відносно директора ТОВ «Євро клас трейд» ОСОБА_3 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч. З КК України.

З урахуванням викладеного, Шосткинською ОДПІ, зроблено висновок, що ПП «Алмаз 2006», відображене в податковій звітності (за період січень 2009 року - грудень 2011 року), мало правові взаємовідносини з ДП «Свеський лісгосп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Враховуючи те, що у ПП «Алмаз 2006», відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, з посиланням на норми частини 1, 5 ст. 203, п, 1,2 ст. 215, ст.. 228 ЦК України, відповідач дійшов висновку, що укладені ДП «Свеське лісове господарство» договори з зазначеним в акті № 1670/22-005/00992929 від 30.11.2012 року ПП «Алмаз 2006» є нікчемними, в результаті чого, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та занижено податок на додану вартість.

Крім цього, в ході перевірки, податковим органом було встановлено, що з липня 2009 р. по березень 2011р. підприємство мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4

При цьому, відділом податкової міліції Шосткинської ОДПІ було взято пояснення у ФОП ОСОБА_4 та майстра ліса ОСОБА_5 щодо проведення робіт по заготівлі деревини ФОП ОСОБА_4 в Олинському, Свеському та Дружбівському лісництвах за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року. У ході проведення перевірки досліджувались карти технологічного процесу розробки лісосік у кварталах та у виділах лісництв, де за поясненнями ФОП ОСОБА_4 лісозаготівельних робіт непроводилось, а в ДП «Свеське лісове господарство» оформлені документи на їх виконання ФОП ОСОБА_4

Отже, підставою для донарахування по податку на прибуток стали суперечливі дані між поясненнями наданими ФОП ОСОБА_4, майстром лісу ДП «Свеське лісове господарство» ОСОБА_5, директором ДП «Свеське ЛГ» ОСОБА_6 та наданою на перевірку оформленою документацією.

Вищезазначені обставини, на переконання відповідача свідчать про те, що правочин між позивачем та ФОП ОСОБА_4 здійснені без мети настання реальних наслідків і у відповідності до норм ст.ст.203, 215, 228 ЦК України відповідний правочин має ознаки нікчемності і , в силу ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків.

У зв'язку з непідтвердженістю господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 145.095 грн.

З урахуванням виявлених порушень, Шосткинською ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000152347 від 19.12.2012 року (т. 1, а.с.82), яким позивачу донараховано 46.342 грн. за основним платежем «податок на прибуток» та за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) 10.591 грн.;

- №0000162347 від 19.12.2012 року (т. 1, а.с.83), яким ДП «Свеське лісове господарство» донараховано 10.016 грн. за основним платежем «податок на додану вартість» та за штрафними(фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2.504 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що зміст договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Таких доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ПП «Алмаз 2006», ФОП ОСОБА_4 за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Стосовно визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (подалі ПК України), відповідно до п. 198.1 ст. 198 якого право на віднесення сум податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких актив як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, надані президентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачанні яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітної періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138;

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачем - ДП «Свеське лісове господарство» документально підтверджено факт здійснення господарських операцій з ПП «Алмаз 2006», ФОП ОСОБА_4, що обґрунтовано наявними в матеріалах справи первинними документами (т 2, а.с. 8-234, т. 3, а.с. 17-54).

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування позивача податковим органом не констатовано порушень законодавства, що стосуються обставин виконання договірних відносин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Таких доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 71 КАС України судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року по справі № 818/1689/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14 жовтня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова