Постанова

від 26.09.2013 по справі 2а-13716/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-13716/12/0170/5

26.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Карпова І.І. за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Іста"- Твердюков Євген Миколайович, довіреність № б/н від 29.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим - Чакал Айше Раджепівна, довіреність № 39/10-10 від 02.09.13

розглянувши матеріали справи № 2а-13716/12/0170/5 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Іста" та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 02.07.13

за позовом Приватного підприємства "Іста" (вул.Київська, 140,к. 23,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95050)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Іста» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0010632204 від 27.11.2012 року, яким було збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 779156,00 грн. основного платежу та 184143,25 грн. штрафних санкцій, №0010642204 від 27.11.2012 року, яким було збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1101404,00 грн. основного платежу та 264535,25 грн. штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.13 у справі № 2а-13716/12/0170/5 позовні вимоги Приватного підприємства "Іста" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0010642204 від 27.11.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 205354,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 51338,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0010632204 від 27.11.2012 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 156667,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 39166,75 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, сторони звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.11.2012 року по 13.11.2012 року

Державної податкової інспекції у м. Сімферополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Іста» (ЄДРПОУ 32100328) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Роланд» (ЄДРПОУ 31885686) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1101044,00 грн., у тому числі:

за 3 квартал 2009 року у сумі 205354,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 171597,00 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 79298,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 130921,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 327651,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 143316,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 42907,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2,п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 880835,00 грн., у тому числі:

за липень 2009 року у сумі 44218,00 грн., за серпень 2009 року у сумі 57461,00 грн., за жовтень 2009 року у сумі 54988,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 77288,00 грн., за січень 2010 року у сумі 5587,00 грн., за лютий 2010 року у сумі 14088,00 грн., за березень 2010 року у сумі 58925,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 30036,00 грн., за червень 2010 року у сумі 92974,00 грн., за липень 2010 року у сумі 130103,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 34252,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 121578,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 31480,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 50040,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 35230,00 грн., за січень 2011 року у сумі 42587,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Роланд» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року встановлено їх завищення на загальну суму 4404177,00 грн.

До складу податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, відображеного у рядку 10.1 Декларацій «Операції, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20%», віднесені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Роланд». Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 880835,00 грн.

Завищення задекларованих показників валових витрат та податкового кредиту виникли у зв'язку з тим, що ПП «Іста» здійснило видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Роланд», які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів) з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів).

ПП «Іста» за рахунок ПП «Роланд» формувало скориговані валові витрати та податковий кредит, тим самим збільшуючи їх та будучи при цьому вигодонабувачем.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання ПП «Іста» податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном та свідчить про укладення нікчемних правочинів.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 9087/22-1/32100328 від 19.11.2012 року (т.1 а.с.15-42).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 27.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.43-44):

№0010642204, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 1365579,25 грн., у тому числі 1101044,00 грн. за основним платежем та 264535,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0010632204, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 963299,25 грн., у тому числі 779156,00 грн. за основним платежем та 184143,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи в позові ПП "Іста" суд першої інстанції виходив з того, що транспортування позивачем нафтопродуктів здійснено без дотримання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку/Міністерства палива та енергетики/Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496, що в свою чергу не підтверджує факт отримання товару, у період, що перевірявся.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств за період з липня 2009 року по січень 2011 року.

Таке порушення на думку податкового органу випливає з того, що господарські операції позивача за правочинами з контрагентом у період, що перевірявся, мають "безтоварний" характер, оскільки ці правочини є нікчемними.

Проте з матеріалів справи вбачається, що між ПП «Роланд» (постачальник) та ПП «Іста» (покупець) були укладені договори поставки: №б/н від 04.01.2010 року, № 1/1/9 від 05.01.2009 року, №1 від 04.01.2011 року (т.1 а.с.78-80).

За умовами названих вище договорів постачальник зобов'язується поставити позивачу товар - паливно-мастильні матеріали (пічне паливо, дизпаливо, бензин).

З метою з'ясування обставин, чи підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента ПП «Роланд» на суму 4404177,00 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності судом першої інстанції по справі було призначено судово-економічну експертизу.

Висновком експерта № 2587/2588 від 25.03.2013 , за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ПП «Іста» підтверджено:

- отримання пічного палива від ПП «Роланд» за період з липня 2009 року по січень 2011 року у кількості 1357486 л на суму без ПДВ - 4404176,59 грн., ПДВ - 880835,23 грн., всього з ПДВ 5285011,82 грн.,

- оплата за пічне паливо, отримане з липня 2009 року по січень 2011 року від контрагента ПП «Роланд» на суму без ПДВ - 4404176,59 грн., ПДВ - 880835,23 грн.,

- використання у господарській діяльності пічного палива, отриманого від ПП «Роланд» на суму без ПДВ - 4404176,59 грн., ПДВ - 880835,23 грн.

З Висновку експерта № 2587/2588 від 25.03.2013 року вбачається, що під час експертного дослідження були використані наступні первинні документи (їх завірені копії): видаткові накладні та довіреності; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, подорожні листи, розрахунки нормативних витрат палива; карки рахунків 311, 631; журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по рахункам 92,93,361,281; штатний розклад.

Отже первинними бухгалтерськими документами безперечно підтверджено фактичне виконання угоди між позивачем та ПП "Роланд".

Суд першої інстанції зазначає, що під час дослідження експертом не були враховані особливості постачання нафтопродуктів, що визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку/Міністерства палива та енергетики/Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (далі по тексту - Інструкція), а саме: ПП «Іста» не надані акти про приймання нафтопродуктів, а надані позивачем завірені копії товарно-транспортних накладних не відповідають вимогам Інструкції.

Так, у порушення пункту 7 Інструкції в наданих товарно-транспортних накладних відсутні номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, підпис оператора. Крім того, у накладній не зазначені найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

При цьому, суд зазначає, що особливості оформлення товарно-транспортних накладних щодо перевезення нафти та нафтопродуктів та зазначення у них додаткових відомостей, ніж встановлено загальними нормами, мають суттєве значення.

Така позиція суду першої інстанції обґрунтована тим, що нафтопродукти є небезпечною речовиною і потребують дотримання особливих умов для транспортування, саме тому зазначення у товарно-транспортних накладних даних про марку та вид нафти або нафтопродукту, його об'єму, маси, густини і температури, за якої визначалась густина, а також дати і часу виїзду автоцистерни з підприємства мають важливе значення.

На підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалів від контрагента та їх належного облікування позивачем суду першої інстанції не були представлені виписки з товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП та журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

На підприємстві не здійснювався облік нафти і нафтопродуктів у відповідності до діючих норм Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку/Міністерства палива та енергетики/Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Перевіряючи зазначені обставини, суд першої інстанції встановив обставини справи, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи, однак надав їм неправильну юридичну оцінку у зв'язку з неправильним застосуванням як норм процесуального, так і норм матеріального права.

Зокрема, судом обґрунтовано встановлено, що спір виник у зв'язку з прийняттям відповідачем податкових повідомлень-рішень, які повністю ґрунтуються на висновках Акту перевірки Підприємства № 9087/22-1/32100328 від 19 листопада 2012 року про наявність порушення платником податків вимог податкового законодавства. Всі висновки Акту перевірки зводяться до того, що операції Підприємства з ПП "Роланд" були безтоварними, в межах договорів не здійснювався рух товарів.

Як свідчить зазначений Акт перевірки, інспекція, заперечуючи право позивача на віднесення витрат по господарським операціям з ПП "Роланд" та право на віднесення сум до складу податкового кредиту з ПДВ, посилалася виключно на одну обставину, а саме - фіктивність угод, вважаючи їх безтоварними. Інших порушень інспекцією не встановлено.

Суд першої інстанції, не спростовуючи факту здійснення зазначених в Акті господарських операцій, суд виходив лише з того, що вони не підтверджені документами, які передбачає нормативно-правовий акт - Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафто продуктів на підприємствах і організаціях України, яку було затверджено спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за № 281/ 171/578/155.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Зазначене положення Основного закону свідчить про неможливість визначення складових елементів системи оподаткування, у тому числі порядку ведення податкового обліку для цілей оподаткування, інакше ніж через пряму вказівку закону на це.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на час виконання угод) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 статі 5 зазначеного Закону до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не відносяться до складу валових витрат згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 цього Закону - будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, зміст вказаних норм закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що основною ознакою валових витрат є те, що такі витрати в грошовій або іншій матеріальній формі мають здійснюватися як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та такі витрати мають підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилаючись на Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафто продуктів на підприємствах і організаціях України, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що зазначена Інструкція взагалі не регулює питання податкового обліку, як і не ставить будь-яких вимог до документів у сфері податкового обліку. Таким чином, її положення взагалі не можуть впливати на право платника податку відносити певні витрати до складу валових, а зазначене вище питання має вирішуватися у загальному порядку, тобто на підставі наявності/відсутності у доведених витрат ознак валових.

Суд першої інстанції, посилаючись на відсутність у позивача документів, передбачених Інструкцією, не спростував обставин наявності у позивача належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, які прямо свідчать про фактичне здійснення господарських операцій й дозволяють віднести витрати, які понесло Підприємство у зв'язку з придбанням нафтопродуктів, до складу валових.

Зокрема, не приймаючи до уваги висновок судового експерта у справі, суд між тим, не спростував факту руху товарно-матеріальних цінностей, а також повної оплати їх через банківську установу, як і не спростував факт подальшої реалізації вказаного вище товару іншим особам за ціною більшою за ціну придбання.

Так, відповідно до наявних у справі первісних бухгалтерських документів, а також висновку судового експерта, було встановлено отримання з липня 2009 року по січень 2011 року Підприємством від ПП "Роланд" пічного палива у кількості 1357486 л. на загальну суму 4404176,59 гривень без ПДВ, сума ПДВ склала 880835,23 гривень. Також встановлено здійснення оплати за угодами на загальну суму 5285011,82 гривень, з яких сума без ПДВ 4404176,59 гривень, ПДВ - 880835,23 гривень.

Більш того, матеріалами цієї справи і висновком експерта встановлено подальшу реалізацію пічного палива його отримувачам: ЧСП "Агрофірма "Зеленогорськ", TOB "Південьнафтопостачання", НПФ "Елкор", ПП "Пассар", ВАТ "Сантехпром", TOB "Ефір", ФГ "Булат Агро", TOB "ПФ Тест", ВАТ "Завод "Сімферопольсільмаш", CT OB "Кримтеплиця", ПП "Автосервістрейд", ПП "Карад Крим", ФОП ОСОБА_5, ДП НВВЦ "Ай-Петрі", TOB "Сантехпром Нова", ПП "Рондо-Крим" кількістю 1357486 л. на загальну суму 5653051,65 гривень, з яких сума без ПДВ 4710876,40 гривень, ПДВ - 942175,25 гривень.

Таким чином, матеріалами справи доведено отримання товару від ПП "Роланд" та його використання у господарській діяльності Підприємства. Більш того, з матеріалів справи і висновку судового експерта вбачається наявність при цьому прямого економічного ефекту від здійснення операцій, так як сума реалізації товару отриманого від ПП "Роланд" перевищує суму витрат на його придбання на 368039,83 гривні, що свідчить про наявність економічного ефекту від здійснення господарських операцій.

Зазначених обставин суд першої інстанції не спростував, тоді як ці обставини повністю спростовують факт безтоварності операцій позивача з ПП "Роланд".

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача підстав для віднесення витрат, понесених у зв'язку з придбанням у ПП "Роланд" паливно-мастильних матеріалів, до складу валових.

Більш того, посилаючись на те, що документи, які надані позивачем, не можуть вважатися належними доказами, так як хоча і містять відомості, що входять до предмету доказування, але не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством, зокрема Інструкцієї, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм процесуального права.

Так, за змістом частини 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Конструкція зазначеної правової норми свідчить про те, що тільки законом можуть бути визначені певні виключні засоби доказування. Встановлення будь-яких певних виключних засобів доказування іншими нормативно-правовими актами ніж Закон, діючим процесуальним законодавством не передбачене.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що обставини здійснення операцій постачання нафтопродуктів мають підтверджуватися лише документами, передбаченими Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафто продуктів на підприємствах і організаціях України, яку було затверджено спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за № 281/ 171/578/155, не відповідає точному змісту частини 4 статті 70 КАС України.

До того ж судом не враховано, що незважаючи на те, що порядок, який визначено вказаною Інструкцією, хоча і є обов'язковим, але законодавство не містить жодної норми, яка передбачає будь-яку відповідальність за його недотримання. Крім того, недотримання Інструкції не є тією обставиною, що свідчить про безтоварність операцій. А відповідач у справі взагалі в Акті перевірки і при прийнятті спірних повідомлень-рішень не посилався на те, що про безтоварність операцій свідчить відсутність документів, складання яких обумовлено зазначеною Інструкцією.

За вказаних вище обставин, не можна погодитись з висновками суду про те, що відсутність документів, передбачених Інструкцією, перешкоджає праву платника податку на віднесення витрат, понесених за операціями з нафтопродуктами, до складу валових.

Не можна погодитись і з правильністю застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час формування податкового кредиту) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до частини 2 вище зазначеного підпункту Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П. п. 7.4.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з п. 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Зауваження щодо відсутності отриманих від продавця належним чином оформлених податкових накладних в Акті перевірки не зазначено, не встановлено і судом першої інстанції.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що Підприємство мало право віднести суму витрат, понесену у зв'язку з придбанням у ПП "Роланд" паливно-мастильних матеріалів, до складу валових та отримало від платника ПДВ належним чином оформлені податкові накладні, Підприємство мало право віднести суми ПДВ, які сплачені в ціні товару, до податкового кредиту з ПДВ відповідно до вимог закону.

Зазначені вище обставини судом не спростовані, а заперечуючи проти такого права позивача, суд послався виключно на відсутність у позивача відповідних документів, визначених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафто продуктів на підприємствах і організаціях України, тобто на ту обставину, що взагалі не впливає на право платника податку відносити суми ПДВ, які було сплачено в ціні товарів, до складу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції помилково застосовані відповідні норми Закону України "Про податок на додану вартість", так як суд фактично пов'язав право особи на податковий кредит з наявністю документів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафто продуктів на підприємствах і організаціях України, а не з наявністю належним чином оформленої податкової накладної, як-то прямо визначено Законом України "Про податок на додану вартість".

За вказаних обставин, висновки суду першої інстанції про відмову в позові не можна визнати законними та обґрунтованими, так як вони не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, що регулює спірні відносини, та вимогах процесуального закону, що встановлює порядок доказування в адміністративних справах.

Таким чином суд першої інстанції помилково послався на приписи Інструкції та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що у ході реалізації матеріалів оперативно-розшукової справи із межрегіональним управлінням оперативного документування УПМ ДПА в АР Крим та співробітниками ГУ СБУ в АР Крим, припинено діяльність "конвертаційного" центру ПП "Роланд", створеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке фактично господарську діяльність не вело.

ПП "Іста" здійснило видимість придбання товарів (робіт, послуг) від ПП "Роланд" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів прийому - передачі, рахунків - фактур, видаткових та податкових накладних, інших документів, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

ПП "Іста" за рахунок ПП "Роланд" за період з 01.07.2009 по 31.03.2011 формувало скориговані валові витрати, тим самим збільшуя їх та будучи при цьому вигодонабувачем.

Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операції є отримання ПП "Іста" податкової вимоги. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

Таким чином, на думку податкового органу ПП "Іста" порушено ст. 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІУ щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

З цього приводу колегія суддів вказує наступне.

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 Цивільного Кодексу України ); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 Цивільного Кодексу України ).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного Кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного Кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, а тому судове рішення не може вважатися таким, що ухвалене відповідно до приписів ст.159 КАС України та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки в межах апеляційного оскарження, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив докази та обґрунтовано задовольнив позов в частині, яка оскаржується податковим органом, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Іста" задовольнити.

3. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.13 у справі № 2а-13716/12/0170/5 скасувати та прийняти нову постанову.

4. Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0010642204 від 27.11.2012 року та №0010632204 від 27.11.2012 року.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна