Ухвала

від 30.10.2013 по справі 908/2267/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

30.10.2013 р. справа № 908/2267/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Ломовцевої Н.В., Принцевської Н.М. за участю представників: від позивача: не з'явився, від відповідача:Овсієнко А.В. - за дов., від апелянта:не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу міського комунального підприємства "Основаніє" м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від 14.08.2013р. у справі№908/2267/13 (суддя Гандюкова Л.П.) за позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м.Запоріжжя до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Сучасник ЛТД" м.Запоріжжя простягнення 127412,36грн. орендної плати, розірвання договору оренди та виселення

В С Т А Н О В И В:

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Сучасник ЛТД" м.Запоріжжя про стягнення 127412,36грн. орендної плати, розірвання договору оренди та виселення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. вищевказаний позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна фірма "Сучасник ЛТД" на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району ГУДКСУ в Запорізькій області, суму 123 412 грн. 36 коп. орендної плати; розстрочено виконання рішення на 6 місяців, щомісячно рівними частками; припинено провадження у справі №908/2267/13 у частині стягнення суми 4 000,00 грн. боргу з орендної плати за відсутністю предмету спору; відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №110/14 від 01.08.2001р. та виселення відповідача з останнього.

Міське комунальне підприємство "Основаніє" м.Запоріжжя, не погодившись з прийнятим судовим рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з нежитлового приміщення, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. скасувати на підставі п.п.1,3 ст.104 ГПК України та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що судом першої інстанції його як балансоутримувача та сторону спірного договору оренди не було залучено до участі у розгляді справи. Крім того, на думку скаржника, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено питання щодо наявності таких обставин для розірвання договору оренди, як невиконання орендарем обов'язку щодо страхування об'єкту оренди на весь термін дії договору оренди, а також несплата орендних платежів протягом трьох місяців підряд.

У відзиві на апеляційну скаргу №22/10 від 22.10.2013 року представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як позивач, так і апелянт у судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено дві форми судового процесу: позовне провадження та провадження у справах про банкрутство, яке здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

До складу учасників судового процесу, згідно з частиною 1 статті 18 ГПК України, входять сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Отже, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Пунктом 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу подано міським комунальним підприємством "Основаніє" м.Запоріжжя, яке не є стороною у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2013 року порушено апеляційне провадження за зазначеною вище апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі №908/2267/13, а також зобов'язано міське комунальне підприємство "Основаніє" м.Запоріжжя надати суду письмові пояснення в обґрунтування того, яким чином підприємство-апелянт відноситься до кола осіб, які не приймали участь у справі та мають право на апеляційне оскарження рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. по справі №908/2267/13 відповідно до ч.1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України.

Однак на час слухання справи вимоги ухвали апеляційного суду від 11.10.2013 року заявником апеляційної скарги не виконано.

Крім того, здійснивши аналіз наявних матеріалів та поданих заявником апеляційної скарги документів у відповідності до ст.43 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції будь-яким чином не зачіпає права скаржника, його резолютивна частина не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків скаржника, а мотивувальна частина не містить суджень про його права та обов'язки. При цьому, зміст апеляційної скарги не містить жодних обставин, якими б скаржник обґрунтовував порушення його прав оскаржуваним рішенням.

З огляду на встановлене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що заявником апеляційної скарги належним чином не обґрунтовано та не доведено порушення його прав оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, у зв'язку з чим вважає, що викладені в апеляційній скарзі вимоги не можуть бути предметом апеляційного розгляду, а апеляційне провадження за такою апеляційною скаргою підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою міського комунального підприємства "Основаніє" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2013р. у справі №908/2267/13 припинити.

Справу №908/2267/13 повернути до господарського суду Запорізької області.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Н.М. Принцевська

Н.В. Ломовцева

Надруковано 6 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. апелянту

4. у справу;

5. ДАГС;

6. ГСЗО