Рішення

від 07.10.2013 по справі 921/801/13-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2013 р.Справа № 921/801/13-г/8

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

Розглянув справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №69", пр. С. Бандери, 72, м. Тернопіль, 46011

про стягнення заборгованості на суму 51 602 грн. 37 коп., з якої 32 336,06 грн. - сума основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 940,08 грн. - пеня та 326,23 грн. - 3% річних ( з врахуванням заяви по зменшення позовних вимог від 06.08.2013 року)

За участю представників сторін:

Позивача: Яковенчук Б. І. - юрисконсульта, довіреність № 1166/18 від 12.06.2013 р.

Відповідача: не прибув

В судових засіданнях представникам позивача та відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №69", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості на суму 51 602 грн. 37 коп., з якої 32 336,06 грн. - сума основного боргу за спожиту теплову енергію, 18 940,08 грн. - пеня та 326,23 грн. - 3% річних (з врахуванням поданої позивачем та прийнятої судом в порядку ст. 22 ГПК України заяви про зменшення позовних вимог від 06.08.2013 року за №2417/18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води № 1489 від 22.09.2011 р., зокрема, в частині своєчасної оплати за отриману теплову енергію та приєднане теплове навантаження, внаслідок чого станом на 25.07.2013 року утворилась заборгованість в загальній сумі 32 336, 06 грн., на яку відповідно до умов Договору, додатків укладених у відповідності до нього та вимог чинного законодавства нараховано 18 940, 08 грн. пені та 326, 23 грн. 3 % річних.

В підтвердження викладеного надано: Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води № 1489 від 22.09.2011 р.; додаток № 1, 2 та додаткову угоду № 1 від 28.11.2012 р. до договору № 1489 від 22.09.2011 р.; акт від 03.11.2012 р. про запуск системи опалення в роботу; рапорти про використану теплову енергію за період з 09.11.2012 р. по 07.05.2013 р.; претензії № 257/18 від 24.01.2013 р. та № 1041/18 від 16.05.2013 р. із доданими довідками про розрахунки за теплову енергію; витяг з газети "Тернопіль вечірній" № 42 (1625) від 19.10.2011 р.; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 160 від 30.09.2011 р.; банківські виписки з особового рахунку КПТМ "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради за період з 08.01.2013 р. по 11.02.2013 р.; розрахунки суми позову, пені та 3% річних, а також інші документи, належним чином засвідчені копії які знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 02.08.2013 року на 15:40 год. 12.08.2013 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:30 год. 16.09.2013 та, відповідно, на 14:30год. 30.09.2013 року, з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.

В судовому засіданні 30.09.2013 року, за клопотанням відповідача, заявленим його повноважним представником в судовому засіданні, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 14:40 год. 07.10.2013 року, про що повноважних представників сторін повідомлено під розписку, яка знаходиться в матеріалах справи.

Строк вирішення спору, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено до 16.10.2013 року, про що судом винесено відповідну ухвалу від 30.09.2013 року.

В судове засідання 07.10.2013 року відповідач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка його повноважного представника.

Повноважний представник позивача в судове засідання 07.10.2013 року прибув, позовні вимоги, з врахуванням прийнятої ухвалою суду від 12.08.2013 року заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання усіх необхідних, на його думку, документів, враховуючи неодноразове відкладення розгляду справи.

Також просить суд врахувати, що в судовому засіданні 30.09.2013 року повноважний представник відповідача не заперечив факт наявності боргу, а лише просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості вивчити позовні матеріали.

З огляду на наведене, наполягає на вирішенні спору по суті у даному судовому засіданні, за наявними у справі документами, оскільки, на думку останнього, чергове відкладення розгляду справи призведе лише до затягування термінів вирішення господарського спору та порушує його право, як сторони у справі, на розгляд справи протягом розумного строку.

В абз. 2 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, із змінами і доповненнями внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №3, зазначено, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. В п. 3.9.2 згаданої Постанови вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 4-2 ГПК України передбачає що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В силу приписів ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, беручи до уваги, що: сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, у зв'язку із неявкою відповідача, ухвалою суду від 30.09.2013 року строк розгляду спору було продовжено за клопотанням відповідача, з метою надання йому можливості ознайомитись із позовними вимогами та надати свої доводи; наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а також враховуючи заперечення позивача щодо подальшого відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника позивача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Зазначена стаття визначила шляхи захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів.

22 вересня 2011 року між КП ТОР "Тернопільська обласна аптека № 69", - Споживачем , з однієї сторони, та Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго", - Енергопостачальною організацією , з другої сторони, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води № 1489, за умовами якого Енергопостачальна організація (позивач по справі) взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу по справі) теплову енергію для опалення та здійснювати постачання гарячої води в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію та гарячу воду за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (р. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.1. р. 2 Договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.п. 3.2.1., 3.2.2. п. 3.2. р. 3 Договору Споживач теплової енергії зобов'язувався додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до цього Договору, не допускаючи їх перевищення; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та гарячу воду відповідно до умов цього Договору, а Енергопостачальна організація, у свою чергу, зобов'язувалась забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором, а також Повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів (п.п. 4.2.1, 4.2.3. п. 4.2. р. 4 Договору).

П. 5.1 р. 5, п. 6.5 р.6 Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. Плата за приєднане теплове навантаження нараховується та сплачується як при наявності, так і при відсутні теплового лічильника щомісяця у встановлені періоди та згідно встановлених тарифів незалежно від дати початку (закінчення) опалювального сезону.

Згідно п.10.1. розділу 10 Договору, останній набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 22.09.2013 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.2 р.10 Договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, "безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору енергопостачання , згідно якого, в силу ст. 275 Господарського кодексу України, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 6 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює, зокрема, встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно абзацу 10 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами (Закон чинний з 06.07.2005 року), далі - Закон №517-2005-п ", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 160 від 30.09.2011 року Комунальному підприємству теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" установлено тарифи на теплову енергію, зокрема, умовно-змінну частину двоставкових тарифів на теплову енергію (вартість одиниці теплової енергії) для централізованого опалення для потреб бюджетних установ та потреб інших споживачів - 578, 02 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 693, 62 грн. за 1 Гкал.

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1710 від 12 жовтня 2011 року (опубліковано в газеті Тернопіль вечірній за № 42 (1625) від 19.10.2011 р. ) "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету", внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 17.02.2009 року №194 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 06.01.2009 року №1 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним та іншим організаціям" та викладено додаток №1 в новій редакції. Зокрема, встановлено двоставковий тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії ля централізованого опалення бюджетних організацій та інших споживачів, згідно якого плата за приєднане теплове навантаження становить 4, 91 грн. в місяць за 100 Ккал/год. (з врахуванням ПДВ) спожитої теплової енергії.

Додатком №1 від 28.11.2012 р. до Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води № 1489 від 22.09.2011 р., сторонами погоджено, що постачання теплової енергії надається Споживачу по об'єкту, загальною площею 198, 00 м 2 , що знаходиться за адресою: вул. Бандери, 72, м. Тернопіль, з максимальним тепловим навантаженням 18 610 кКал/год.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов Договору №1489 за період з 01 листопада 2012 р. по 30 квітня 2013р. (включно), позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 34954,27 грн.

Відповідно до п.п. 6.1- 6.3 р. 6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію та постачання гарячої води проводяться виключно у грошовій формі та іншими незабороненими чинним законодавством формами відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом для Сторін цього Договору є календарний місяць. Споживач до 10 числа місяця наступного за розрахунковим сплачує Енергопостачальній організації вартість постачання гарячої води, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну плату за приєднане теплове навантаження відповідно до встановлених тарифів . Споживач може провести попередню оплату вартості кількості гарячої води, теплової енергії та плати за приєднане теплове навантаження, зазначених у Договорі.

Стаття 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року, на суму 34 954,27 грн. , підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: акту про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2012/2013р.р. від 03.11.2012р.; рапортів про використану теплову енергію за період з 09.11.2012 р. по 07.05.2013 р. та рахунків № 1489 від 31.10.2012 р., № 1489 від 28.11.2012 р., № 1489 від 31.12.2012 р., № 1489 від 31.01.2013 р., № 1489 від 28.02.2013 р., № 1489 від 31.03.2013 р. та № 1489 від 30.04.2013 р.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем, за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року, послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води виконав лише частково (на суму 2618,21 грн.), і його заборгованість станом на день звернення до суду становить 32 336 грн. 06 коп.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, позов в частині стягнення з КП ТОР "Тернопільська обласна аптека №69" 32 336 грн. 06 коп. боргу за надані позивачем протягом листопада місяця 2012 р. - квітня місяця 2013 року послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання гарячої води згідно договору №1489 від 22.09.2011 року, суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання грошових зобов'язань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем забезпечено сторонами у п.п. 7.2.1 п. 7.2 р. 7 Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення. У разі звернення Енергопостачальної організації до суду із позовом про стягнення заборгованості за теплову енергію, гарячу воду пеня нараховується на суму заборгованості, яка існувала протягом останніх шести місяців.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Як вбачається з позовних матеріалів позивач просить суд стягнути з відповідача 18 940,08 грн. пені за порушення строків оплати наданих послуг, нарахованої помісячно на суму заборгованості, яка виникла за період з січня місяця 2013 року по квітень місяць 2013 року (включно), з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого сума пені за визначені позивачем періоди становить 18 940,11 грн. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи ).

Однак, враховуючи диспозитивність судового процесу, господарський суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає 18 940,08 грн. 3% річних, які і просив стягнути позивач у позовній заяві.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 326 грн. 23 коп. 3% річних, нарахованих помісячно, з врахуванням встановлених умовами Договору строків оплати, за послуги надані протягом грудня 2012 року-квітня 2013 року.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми річних, в межах періоду визначеного позивачем, згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги в частині стягнення 326 грн. 07 коп. 3% річних Вимоги в частині стягнення 0,16 коп. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки заявлені безпідставно (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 49 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 47, 49, 69, 75, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Тернопільська обласна аптека №69", пр. С. Бандери, 72, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 22598966) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І, Франка, 16, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 14034534):

- 32 336 грн. 06 коп. боргу;

- 326 грн. 07 коп. 3% річних;

- 18 940 грн. 08 коп. пені;

- 1 720 грн. 49 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору;

3. В задоволенні позову щодо стягнення 0,16 грн. 3% річних відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу, на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 11.10.2013р

Суддя І.М. Гирила