Рішення

від 23.10.2013 по справі 921/953/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2013 р.Справа № 921/953/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" вул. Богатирська, 11, м.Київ 209,04209

до Приватного підприємства "Енергоконструкція" вул.Текстильна, 28, м.Тернопіль, Тернопільська область,46020

про cтягнення 105537.97 грн.

за участю представника відповідача Матвійчука В.В., довіреність №18 від 18.01.11 р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Енергоконструкція" про cтягнення заборгованості в сумі 105537,97 грн.

22.10.2013р. позивачем по справі подано заяву про уточнення позовних вимог, якою зменшено розмір пені на суму 10544,28 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, зазначена вище заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів учасників процесу, не суперечать законодавству, з огляду на що справа розглядається з врахуванням уточнених сум, а саме: 84946,20 грн. основного боргу, 8120,35 грн. трьох відсотків річних та 10544,28 грн. пені.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення його контрагентом зобов'язань щодо оплати отриманого ним по договору поставки, згідно довіреностей на підставі накладних товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням трьох процентів річних та пені, стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно письмового заперечення на позовну заяву №221 від 21.10.2013р., а також усних пояснень повноважного представника у судовому засіданні 23.10.2013р., проти існування суми основного боргу перед позивачем не заперечує. Однак, стверджує, що позивачем протиправно нараховано 3% річних тапропущено термін позовної давності щодо нарахування і стягнення пені та просить суд в цій частині в позові відмовити.

В судових засіданнях представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

06.06.2011р. між ТОВ "СІКАМ УКРАЇНА" (постачальник) та приватним підприємством "Енергоконструкція" (покупець) укладено договір № 187 на поставку товарів (далі - Договір).

За умовами даного правочину, позивач зобов'язується поставити у власність відповідача товар, а саме: самоутримний ізольований провід (СІП), лінійну арматуру в асортименті, інструмент для монтажу електронних ліній та інші товари, вказані у видаткових накладних, а покупець, у свою чергу, - прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2, договір поставки набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. У разі відсутності за 15 днів до закінчення терміну дії договору клопотання про його припинення, останній вважається пролонгований ще на один календарний рік.

Пунктом 4.3. договору його контрагенти погодили, що оплата вартості матеріальних цінностей проводиться на умовах відстрочки платежу на 14 календарних днів з дня отримання товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми наведені у ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач на виконання вищезазначеного правочину, на підставі видатковими накладними №970 від 10.06.2011 р. та № 1104 від 25.06.2011 р., поставив контрагенту Товар на загальну суму 134946,20 грн.

Доказів, які б вказували на існування суперечок між учасниками договірних відносин щодо кількості та якості отриманого товару, матеріали справи не містять.

Водночас, вартість отриманих матеріальних цінностей приватним підприємством "Енергоконструкція" оплачено лише частково в сумі 50000,00 грн., що є свідченням неналежного виконання покупцем п. 4.3 угоди.

Дана обставина засвідчується банківською випискою, та підписаним обома сторонами актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2011 р. по 15.07.2013 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, сума основної заборгованості перед позивачем на час вирішення спору становить 84946,20 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та визнані відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, на адресу боржника було направлено 19.07.2013 р. претензію №7/4 про необхідність погасити існуючу заборгованість, однак ці вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів здійснення розрахунків, нараховується пеня в розмірі 0.1% від простроченої суми. Крім того, для сплати пені постачальник надає покупцю рахунки, в яких вказується розмір пені до сплати.

Оскільки товариство даних рахунків не надало, позивач нарахування пені здійснило в порядку ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу визначено пеню в сумі 10544,28 грн.

Всі обрахунки ТОВ "СІКАМ УКРАЇНА" проведені за період з 24.06.2011р. по 10.01.2012 р.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням наведеної норми, позивачем обраховані суми пені за період з 24.06.2011р. по 24.12.2011р. та із 10.07.2011р. по 10.01.2012р.

Водночас, у відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.Сплив позовної давності, в силу частини 4 згаданої статті є підставою для відмови від позову.

З наведеного та зважаючи на те, що приватним підприємством "Енергоконструкція" подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, яка у судовому засіданні 23.10.2013 року підтримана повноважним представником відповідача, в цій частині позову суд відмовляє за пропуском позовної давності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем порушено визначені цивільним законодавством строки проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно долученого ТОВ "СІКАМ УКРАЇНА" до позовних матеріалів розрахунку, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання боржнику визначено 3% річних в сумі 8120,35 грн.

Оцінивши даний розрахунок суд констатує, що здійснені позивачем обчислення в повній мірі ґрунтуються на приписах ст.625 Цивільного кодексу України, з огляду на що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. В частині зменшення розміру позовних вимог, судові витрати підлягають поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Енергоконструкція" (вул.Текстильна, 28, м.Тернопіль, Тернопільська область,46020, ідентифікаційний код 21159437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (вул. Богатирська, 11, м.Київ 209, 04209, ідентифікаційний код 34293243) - 84946 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 28 коп. основної заборгованості, 8120 (вісім тисяч сто двадцять) грн. 35 коп. 3% річних та 1861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) грн. 33 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (вул. Богатирська, 11, м.Київ 209, 04209, ідентифікаційний код 34293243) з Державного бюджету України - 38 (тридцять вісім) грн. 55 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №926 від 09.09.2013р.

4. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст

рішення складено 28.10.2013 р.