Ухвала

від 23.04.2014 по справі 921/953/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"23" квітня 2014 р.Справа № 921/953/13-г/14 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. , розглянув скаргу ПП "Енергоконструкція" № 41 від 21.02.2014р. на дії Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції по справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" вул. Богатирська, 11, м. Київ 209,04209

до Приватного підприємства "Енергоконструкція" вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, Тернопільська область,46020

про стягнення 105537,97 грн.

за участю представника ДВС: ОСОБА_1 - довіреність № 34/7809/11 від 11.03.14 р.

Учаснику судового процесу роз'яснено її процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання державного виконавця.

Суть справи: 25.02.2014р. ПП "Енергоконструкція", в порядку ст. 121 2 ГПК України, звернулось в господарський суд із скаргою № 41 від 21.02.2014р. на дії Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, якою просить суд: визнати неправомірними дії посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції; скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2014р. ВП № 41901338; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2014р. ВП № 42081214; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.02.2014р. ВП № 42081214.

Скарга вмотивована несвоєчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження № 41901338 від 05.02.2014р., внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатись правом на добровільне виконання рішення суду. При цьому, приватне підприємство стверджує, що в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" вказана постанова направлена державним виконавцем не рекомендованою кореспонденцією. Крім цього, пояснює, що виконавчою службою не здійснювалось жодних заходів примусового виконання рішення господарського суду Тернопільської області № 921/953/13-г/14 від 23.10.2013р., оскільки таке виконане боржником добровільно, а тому підстави для стягнення з підприємства виконавчого збору відсутні.

Розгляд скарги неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Востаннє на 23.04.2014р.

Представник відділу ДВС у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив.

Представники стягувача та боржника в судове засідання 23.04.2014 року не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час, дату та місце розгляду заяви останні повідомлялись в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.

При цьому. суд констатує, що незважаючи не неподання скаржником доказів направлення копії скарги № 41 від 21.02.2014р. позивачу, останній мав можливість брати участь у розгляді такої, так-як ухвали суду від 27.02.2014р. та 02.04.2014р. ним отримано 03.03.2014р. та 07.04.2014р. відповідно, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Разом з тим, в силу ч.2 ст. 121 2 , неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу боржника, дослідивши норми чинного законодавства, наявні у справі докази та заслухавши пояснення державного виконавця, судом встановлено наступне.

23.10.2013р. господарським судом Тернопільської області по справі № 921/953/13-г/14 винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Сікам Україна" задоволено частково та присуджено до стягнення з ПП "Енергоконструкція" 84 946 грн. 28 коп. основної заборгованості, 8 120 грн. 35 коп. 3% річних та 1 861 грн. 33 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили 19.11.2013р., в порядку ст. 116, 117 ГПК України, видано відповідний судовий наказ.

05.02.2014р. на підставі даного виконавчого документа, за заявою стягувача від 26.11.2013р. та у відповідності до ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41901338, яку направлено на адресу боржника із супровідним листом № 19/3190/09 від 05.02.2014р. рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується фіскальним чеком № 8180 від 05.02.2014р. (штрихкодовий ідентифікатор: 4600201215007) та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 89.

Даною постановою боржнику надано семиденний строк (до 11.02.2014р.) для добровільного виконання судового рішення, та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання термін його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

Скаржник стверджує, що зазначений індивідуальний акт ним отримано 11.02.2014р., однак, як вбачається із матеріалів справи (лист Поштамту Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 36-01-254 від 19.03.2014р.) рекомендований лист вручений уповноваженій особі на отримання пошти ОСОБА_2 10.02.2014р.

Таким чином, суд констатує, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику рекомендованою кореспонденцією у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 35 цього ж Закону передбачено, що у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник до державної виконавчої служби із заявою про відкладення виконавчих дій та поновлення строку для добровільного виконання рішення не звертався.

Водночас, із долученого скаржником платіжного доручення № 59 слідує, що 13.02.2014р. підприємством самостійно було сплачено присуджену до стягнення рішенням господарського суду Тернопільської області № 921/953/13-г/14 від 23.10.2013р. суму у розмірі 94 927,96 грн. про що державного виконавця, за усними поясненнями представника боржника у судовому засіданні, які письмовими доказами не підтверджені, було повідомлено 14.02.2014р.

Приписами ч.1 ст. 27 закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (ч.1 ст.28 Закону).

Враховуючи той факт, що рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання, боржником не було виконано, державним виконавцем Другого ВДВС Тернопільського МУЮ винесено постанову ВП № 41901338 від 12.02.2014р. про стягнення з ПП "Енергоконструкція" виконавчого збору в сумі 9 492,79 грн.

Законодавством, яке регламентує порядок виконання судових рішень обумовлено, що після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення та виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому, законодавець не ставить факт стягнення виконавчого збору у залежність від вчинення державним виконавцем будь-яких дій, направлених на примусове виконання рішення, оскільки право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчої служби виникає одночасно із виникненням права розпочати примусове виконання рішення.

З огляду на наведене вище, у боржника виникає обов'язок щодо сплати виконавчого збору на наступний день після закінчення строку, наданого йому для самостійного виконання рішення. Боржник не лишається права самостійно виконати рішення й після закінчення строку, встановленого для його самостійного виконання, але це виконання не звільняє його від сплати додатково виконавчого збору.

Постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору належить до певних видів відповідальності за невиконання рішення у самостійному порядку. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Випадки звільнення від сплати виконавчого збору визначені законодавцем у ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчий збір не стягується у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання), ч.2 ст.28 (виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону), ч. 3 ст. 28 (постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні).

Будь-яких інших випадків звільнення боржника від стягнення виконавчого збору правовими актами, які регламентують спірні правовідносини не передбачено.

Враховуючи викладене та той факт, що боржником було виконано рішення господарського суду вже поза межами строку, встановленого для його самостійного виконання, державним виконавцем правомірно винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, а відтак підстави для її скасування у судовому порядку відсутні.

Крім цього, скаржником заявлено вимогу про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.02.2014р. ВП № 42081214 з посиланням на п.5.15.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, яким зокрема, передбачено звільнення майна з-під арешту у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом.

Із наявних матеріалів виконавчого провадження № 42081214 слідує, що виконавчим документом який слугував підставою винесення оскаржуваного акту індивідуальної дії є постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№ 41901338 від 12.02.2014р., а не наказ господарського суду Тернопільської області № 921/953/13-г/14 від 22.10.2013р.

Зважаючи, що дана постанова в судовому порядку не скасована то, на переконання суду, сплата підприємством присудженої до стягнення рішенням суду суми, не звільняє останнього від обов’язку сплатити виконавчий збір.

Таким чином, перевіривши відповідність дій державного виконавця приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", як це передбачено ч. 2 п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", суд констатує, що постанова Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 18.02.2014р. відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підстави для її скасування відсутні.

З огляду на наведене, скарга ПП "Енергоконструкція" визнається судом необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Згідно абзаців 1-2 пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, пункт 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та керуючись ст. ст. 43, 86, 121 2 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги ПП "Енергоконструкція" № 41 від 21.02.2014р. відмовити.

2. Ухвалу направити сторонам по справі та Другому відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (м. Тернопіль, вул. Лисенка, 1).

Суддя О.В. Руденко