Рішення

від 30.10.2013 по справі 923/1382/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р. Справа №923/1382/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом обслуговуючого кооперативу кооперативного підприємства "Коврак", м. Скадовськ Херсонської області

до Скадовської районної спілки споживчих товариств, м. Скадовськ Херсонської області

про стягнення 79666 грн. 43 коп.

за участю представників:

позивача - Бурлаков С.П. представник, дов. від 01.10.2013р.;

відповідача - Канібор С.І. представник, дов. від 23.10.2013р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Обслуговуючим кооперативом кооперативного підприємства "Коврак" заявлено позов до Скадовської районної спілки споживчих товариств про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у загальній сумі 68805 грн. 70 коп., з яких: 54000 грн. на ремонт універмагу, 10805 грн. 70 коп. повернення витрат по судовим справам, 4000 грн. за інформаційні послуги; а також 5860 грн. 73 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами та 5000 грн. за проведення аудиторської перевірки.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у 2010 році за домовленістю сторін ним виконані, а позивачем оплачені роботи з ремонту універмагу, який розташований за адресою: Херсонська область, Скадовський район, с.м.т. Лазурне, вул. Металургів, №8/3, вартістю 54000 грн.

Також зазначає, що в період з 2008 року по 2010 рік позивач перебував у спірних відносинах з іншими особами, які вирішувались в судовому порядку. У зв'язку з відсутністю необхідних на той час коштів, відповідачем на звернення позивача були надані кошти для здійснення витрат необхідних у ході розгляду судових справ. В подальшому позивачем були повернуті вказані кошти шляхом перерахування їх на рахунок відповідача.

Крім того, стверджує, що в листопаді 2010 року відповідачем були надані інформаційні послуги щодо забезпечення позивача інформаційними продуктами, у тому числі фінансовими, маркетинговими, транспортними, які і були оплачені позивачем.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

З матеріалів справи слідує, що позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням №01 від 19.10.2010 р. 30000 грн. за ремонт покрівлі будівлі універмагу згідно акту виконаних робіт №8286 від 19.10.2010 р. Платіжними дорученнями №№02, 03 від 20.10.2010 р. позивач перерахував відповідачу 18000 грн. та 6000 грн. відповідно за ремонт покрівлі та фасаду будівлі універмагу. Підставою платежу за платіжним дорученням №02 від 20.10.2010 р. вказано акт виконаних робіт №828 від 19.10.2010 р., а за платіжним дорученням №03 від 20.10.2010 р. - рахунок №805 від 20.10.2010 р.

Платіжним дорученням №04 від 21.10.2010 р. позивач перерахував відповідачу 10805,70 грн. в якості повернення витрат по судовим справам за період 2008-2010 рр., згідно рахунку №807 від 21.10.2010 р.

Платіжним дорученням №05 від 29.11.2010 р. позивач також перерахував відповідачу 4000 грн. за інформаційні послуги за листопад 2010 р. згідно рахунку №805 від 29.11.2010 р.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно стаття 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в порушення вимог статті 33 ГПК України не доведено належними та допустимим доказами існування між сторонами господарських відносин за якими відповідач зобов'язаний був виконати підрядні роботи з ремонту будівлі універмагу, а позивач - оплатити вартість таких робіт.

Не доведено відповідачем і факту надання позивачу у листопаді 2010 року інформаційних послуг та перерахування грошових коштів в сумі 10805 грн. 70 коп.

Аналіз фактичних обставин справи в сукупності свідчить про те, що між сторонами не виникало господарських відносини, що породили взаємні зобов'язання.

Тоді як випискою з рахунку позивача у Херсонській філії АТ "Брокбізнесбанк" підтверджується перерахування позивачем відповідачу 54000 грн. на ремонт універмагу, 10805 грн. 70 коп. повернення витрат по судовим справам, 4000 грн. за інформаційні послуги. Отримання вказаних грошових коштів відповідачем визнається.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 68805 грн. 70 коп. безпідставно отриманих коштів підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У зв'язку з відсутністю між сторонами зобов'язальних правовідносин розмір процентів за користування грошовими коштами не встановлений. При цьому, статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи наведені норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 5860 грн. 73 коп. процентів за користування безпідставно отриманими грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ.

Щодо позовних вимог про стягнення 5000 грн. збитків, які полягають у здійсненні позивачем витрат на проведення аудиторської перевірки, суд зазначає наступне.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника . Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з ти як встановлено судом між сторонами не існувало зобов'язальних правовідносин, у зв'язку з чим правові підстави для притягнення відповідача до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні.

Крім того, віднесення до збитків витрат на проведення аудиторської перевірки суперечить закону, зокрема, положенням статті 22 Цивільного кодексу, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною сумою.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 5000 грн. збитків задоволенню не підлягають.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 68805 грн. 70 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, а також 5860 грн. 73 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Скадовського районного споживчого товариства (75700, вул. Комсомольська, буд. 155, м. Скадовськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 01770958) на користь обслуговуючого кооперативу кооперативного підприємства "Коврак" (75700, вул. Радянська, буд. 14, м. Скадовськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 32200398) - 68805 грн. 70 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 5860 грн. 73 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, 1617 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова