Постанова

від 21.10.2013 по справі 810/4669/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року м. Київ 810/4669/13-а

15:28

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Семенов О.В.,

від відповідача - Никоненко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «РІФ»

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Мале приватне підприємство «РІФ» (далі - позивач, МПП «РІФ») з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2013 № 0000752200, від 03.04.2013 № 0000772200 і від 18.06.2013 № 0002022201.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток і завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість. На думку податкового органу позивачем неправомірно включено до складу витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість суми сплачених коштів у складі ціни придбаного товару і послуг у ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Сатурн-КП», ТОВ «Сервіс-Юніон», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Ніка Актів» і ТОВ «Збутпроект-1», оскільки послуги контрагентами фактично не надавались, а товари не поставлялись. Таким чином, правочини укладені між позивачем і його контрагентами без мети настання реальних наслідків, а первинні документи складені формально з метою мінімізації податкових зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки про заниження податку на прибуток і податку на додану вартість є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар та послуги поставлені та надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, господарські операції підтверджуються первинними документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував і зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку МПП «РІФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 20.03.2013 № 201/22-00/32023411 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки, у ході її проведення встановлено, що МПП «РІФ» у період перевірки укладав ряд угод з іншими підприємствами. Так, зокрема, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Компанія Вайліс» на підставі Договору від 26.08.2010 № 2352, предметом якого було розробка дизайну, виготовлення і розповсюдження кольорових каталогів і папок з логотипом.

На виконання умов Договору ТОВ «Компанія Вайліс» виготовило МПП «РІФ» каталог кольоровий каталог (9000 шт.) та папка з логотипом (500 шт.), на що виписано акт виконаних робіт та податкову накладну від 30.09.2010 №300913 та на загальну суму 200000 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.

Валові витрати враховано в деклараціях з податку на прибуток підприємств МПП «РІФ» за 3 картали 2010

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за вересень 2010 в сумі 33195 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2010.

На сторінках 10 - 11 Акта перевірки, податковим органом зазначено, що Управлінням податкового контролю Вишгородської ОДПІ у Київській області, складено Акт «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 5186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011» від 13.02.2012 №282/23-1/36445186, в якому встановлено: «Від ВПМ Вишгородської ОДПІ у Київській області отримано копії матеріалів постанови від 23.01.2012 про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186). В постанові зокрема зазначено «В провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код ДРПОУ 34819946) за ст.212 ч. 3 КК України та від 19.01.2012 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в т.ч. ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено перелік підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186), що зареєстроване як платник податків у Вишгородській ОДПІ у Київській області яке упродовж 2009-2011 років використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських відносин з метою незаконного завищення податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами...».

На сторінці 17 Акта перевірки податковий орган зазначив, що враховуючи те, що у ТОВ «Компанія «Вайліс», відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські - зміщення, транспортні засоби, то операції ТОВ «Компанія Вайліс» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

Відповідно до Акта перевірки (сторінка 18) посадові особи, які проводили перевірку зазначили, що МПП «РІФ» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Сатурн-КП» на підставі Договору поставки від 29.11.2010 № 144, предметом якого було постачання МПП «РІФ» продовольчих товарів (риба, рибопродукти та інше), згідно замовлення, що оформленні за довільною формою.

На виконання умов даного договору ТОВ «Сатурн-КП» на адресу МПП «РІФ» поставлено товари, про що виписано податкові та видаткові накладні на 591916,8 грн. у т,ч. ПДВ 98652,8 грн.

Валові витрати враховано в деклараціях з податку на прибуток підприємств МПП «РІФ» за 4 квартали 2010.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за грудень 2010 в сумі 98652,80 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість і даним декларації з податку на додану вартість за грудень 2010.

На сторінці 52 Акта перевірки податковий орган зазначив - від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, листом від 29.12.2012 1853/7/22-40 надано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сатурн КП» (код СДРПОУ 37145384) з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Сатурн КП» сформовано податковий кредит за період 01.07.2010 - 31.08.2011 від 25.12.2012 і 2279/2240/37145384, згідно з яким встановлено, що до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві надійшла службова записка від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.10.2012 № 4395/ДПІ/0710/3, щодо безпідставного формування податкового кредиту шляхом завищення валових витрат використовуючи підприємство з ознаками фіктивності і надано копію пояснення від 05.10.2012 дружини ОСОБА_4, який згідно баз їх БД ПДС, БД АІС ОР, БД АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в :різі контрагентів на рівні ДПА України» є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Сатурн КП». Згідно пояснення від 05.10.2012 ОСОБА_5, що є дружиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, її чоловік знаходиться на заробітках в Російській Федерації, Бєлгородської області близько одного року тому, він ніколи не реєстрував і не був ані директором, ані бухгалтером, ані засновником будь - яких приватних підприємств, до ТОВ «Сатурн КП» відношення ніякого не мав і не має, ніколи там не працював».

Згідно даного акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Сатурн КП» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, (складських приміщень, транспортних засобів). Платник та посадові особи підприємства ТОВ «Сатурн КП» не знаходяться за юридичною: 01030 м.Київ, вул.М Коцюбинського, 12. Перевіркою встановлено порушення підприємством пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України від -.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Сатурн КП» при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який здекларований контрагентом-покупцем, до 0 за період 01.07.2010 - 31.08.2011.».

Крім того, ДПІ у Вишгородському районі Київської області на сторінці 54 Акта перевірки зазначено, що МПП «РІФ» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Сервіс Юніон» проводились на підставі договору поставки від 29.09.2010 № 44, предметом якого була поставка продовольчих товарів (риби, рибопродуктів та інше) згідно замовлення купця, що оформленні за узгодженою формою.

На виконання умов Договору ТОВ «Сервіс Юніон» на адресу МПП «РІФ» виписано податкові і видаткові накладні на загальну суму 307876,8 грн., у т. ч, ПДВ 51312,8 грн.

Валові витрати враховано в деклараціях з податку на прибуток підприємств МПП «РІФ» за 4 квартали 2010.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за жовтень 2010р. в сумі 57304,63 грн., за листопад 2010р. в сумі 51312,80 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень і листопад 2010.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Сервіс Юніон» анульовано свідоцтво платника 11.11.2011, у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій. По даному підприємству 18.01.2013 заведено картку фіктивного суб'єкта господарювання, за ознакою реєстрований (перереєстрований) в органах державної виконавчої влади фізичними особами з дальшою передачею його у володіння чи управлінням підставним (вигаданим) особам, в тому числі, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності», матеріали передано до Шевченківського районного суду м. Києва.

Під час перевірки виявлено, що між МПП «РІФ» і ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» укладено договір поставки від 24.02.2011 № 85, предметом якого була поставка продовольчих товарів (риби, рибопродуктів та інше).

На виконання умов Договору ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» на адресу МПП «РІФ» поставлено ри, на що виписано податкові та видаткові накладні у березні 2011 року на загальну суму 18660 , у т.ч. ПДВ 3110 грн.

Валові витрати відображені в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011.

На виконання умов Договору ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» на адресу МПП «РІФ» поставлено товари, на що виписано податкові та видаткові накладні у червні 2011 року на загальну суму 54000 в., у т.ч. ПДВ 9000 грн.

Валові витрати відображені в декларації з податку на прибуток в 2 кварталі 2011 року.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за березень 2011р. в сумі 3110 грн., за червень 2011р. в сумі 9000 грн., відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2011, травень 2011.

Від ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, № 10002/7/23-603 від 109.2011, надійшов акт від 20.09.2011р. № 352/23-618/35017678 ТОВ «Бізнес Сервіс А-Пплюс», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по ? .06.2011 року, в якому зазначено, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ Бізнес сервіс А-Плюс", що придбані у контрагентів постачальників виходячи з наступного: ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано службову записку від ВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 19.05.2011 №427/26-7, якою надано постанову про порушення кримінальної справи старшим слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві капітаном міліції Вишневським A.B. від 17.05.2011р. за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст.358, ч.2 ст.205 КК України.

В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що протягом 2007 - 2010 невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці, підробила реєстраційні документи та податкову звітність. Згідно висновку почеркознавчої експертизи підписи від імені посадових осіб ТОВ «Бізнес сервіс Плюс» - виконані не ними, а іншою особою.

В даному Акті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зазначено, що договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, пов'язані з їх недійсністю.

Господарські операції між ТОВ «Бізнес сервіс A-Плюс» і контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складській приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних мов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. В порушення п. 185,1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п, 201.10 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України контрагентами-покупцями ТОВ «Бізнес сервіс A-Плюс» незаконно сформований податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками. Враховуючи наведене - усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Бізнес сервіс A-Плюс» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Розглянувши матеріали перевірки, посадові особи, які здійснювали перевірку МПП «РІФ» зазначили в Акті перевірки (сторінки 54 - 55) договори укладені між МПП «РІФ» і ТОВ «Компанія ліс», ТОВ «Сатурн-КП», ТОВ «Сервіс-Юніон», ТОВ «Бізнес Сервіс A-Плюс» мають нереальний характер і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатами перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області дійшла висновку про порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування у підприємств» зі змінами та доповненнями, пп. 138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток всього в сумі в сумі 314819,03грн., а саме 2010 рік - 300581,53грн. 010р.-41493,75грн. рік-259087,78грн.);за 2011 рік- 14237,50грн. (1 кв.2011р. - 3887,50 грн., 2 2011р. - 10350 грн.);

- п.п. 7.2.6, п.7.2. та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від р, № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, та на порушення п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п. 200 Податкового кодексу України МПП «РІФ» занижено податок на додану вартість всього в сумі 25255грн., а саме грудень 2010 - 13145грн., за жовтень 2012 - 12110 грн.), та встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість всього в сумі 217511 грн., а саме жовтень 2010 - 33195 грн., листопад 2010 - 90500грн., грудень 2010 - 78596 грн., березень 2011 - 3110 грн., липень 2011 - 12110,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.13 №0000762200, згідно з яким позивачу визначено суму податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 393524,00 грн., з них за основним платежем 314819,00 грн. грн. і штрафних санкцій у розмірі 78705,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000752200, згідно з яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31569,00 грн., з них за основним платежем 25255,00 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями 6314,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000772200 про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 217511,00 грн.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями платник податків подав до Головного управління Міндоходів у Київській області скаргу.

За результатами розгляду скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 №0000752200 і від 03.04.2013 №0000772200, податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000762200 частково скасовано в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 3558,41 грн.

У зв'язку з чим, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення рішення від 18.06.2013 № 0002022201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 389966, з них за основним платежем 314819,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у сумі 75147,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. При цьому, суд зазначає, що в ході судового розгляду судом було вжито заходів щодо надання сторонам можливості надати всі наявні у них документів на підтвердження своїх правових позицій. Зокрема, ухвалою від 25.09.2013 судом зупинялось провадження у справі для надання додаткових доказів та виклику у судове засідання свідків.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи і інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання і змісту послуг, що надаються.

При цьому з урахуванням норм статей 61 і 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення і достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності постачання товару за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Компаіня «Вайліс», ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Сатурн - КП», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» позивачем надано копії укладених з даними підприємствами договорів, видаткових і податкових накладних, виписок з банківського рахунку тощо.

Судом досліджено дані первинні документи відносно кожного з контрагентів позивача, і встановлено наступне.

Відповідно до договору укладеного між МПП «РІФ» і ТОВ «Вайліс» від 26.08.2010 № 2352, його предметом була розробка дизайну, виготовлення і розповсюдження продукції - каталогу кольорового (тираж 9000 штук) і папок з логотипом (500 шт). При цьому, у договорі не зазначено вартість одного каталогу та вартість однієї папки, оскільки ціна продукції зазначена в цілому за всю продукцію у розмірі 200000,00 грн. (пункт 2.1 Договору).

На підтвердження виконання вимог даного договору позивачем було надано суду Акт № 1 від 30.09.2010 до договору зі змісту якого вбачається що виконавцем - ТОВ «Компанія «Вайліс» передано позивачу продукцію, а саме: каталог кольоровий - 9000 шт. та папки з логотипом - 500 шт., податкову накладну від 30.09.2010 № 300913 та виписку по рахунку.

Представник позивача під час судового розгляду надав суду примірник каталогу і папки з логотипом, який, як стверджує позивач, виготовило ТОВ «Компінаія «Вайліс» на виконання умов даного договору.

Проте, в наданому суду каталозі і папці з логотипом відсутні будь-які відомості щодо їх видавника, тиражу, дати виготовлення і номеру замовлення, що не дає можливість ідентифікувати, що цей каталог та папка виготовлені саме ТОВ «Компінаія «Вайліс».

Також, як було зазначено судом, предметом даного договору було розповсюдження виготовленої продукції (пункт 1.1), однак, позивачем не було надано суду будь-яких доказів розповсюдження ТОВ «Компанія «Вайліс» виготовленої ними продукції.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ТОВ «Компанія «Вайліс» за КВЕД є 51.90.0 інші види оптової торгівлі. При цьому, будь-які відомості щодо здійснення підприємством видавничої діяльності у витязі відсутні.

Зі змісту Акта від 13.02.2012 № 282/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 по 31.12.2011 рік», який використаний відповідачем в ході проведення перевірки, вбачається, що у переліку контрагентів по яким ТОВ «Компанія Вайліс» декларувало податкові зобов'язання саме у період серпень-вересень 2010 року МПП «РІФ» відсутній.

Суд також враховує, що надані податковим органом лист від 29.02.2012 № 8536 (И-2012) з Київського міського бюро технічної інвентаризації та лист від 28.03.2012 № 45/1317 Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем містить інформацію про відсутність у ТОВ «Компанія «Вайліс» у власності будь-якого нерухомого майна та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у підприємства виробничих потужностей для виконання умов договору від 26.08.2010.

Крім того, судом ухвалою від 25.09.2013 було викликано в якості свідка керівника ТОВ «Компанія «Вайліс» ОСОБА_8, адже саме ця особа підписувала первинні бухгалтерські документи, які надані суду позивачем, проте до суду повернуто поштовий конверт, який надсилався на юридичну адресу підприємства із відміткою, що таке підприємство за цією адресою відсутнє.

Викладені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість доводів податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Компанія «Вайліс».

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Сатурн - КП», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», судом досліджено договори поставок від 29.09.2010 № 44, від 29.11.2010 № 144, від 24.02.2011 № 85. Позивачем також на підтвердження виконання даних договір були надані податкові та видаткові накладні.

Предметом вказаних договорів було постачання продовольчих товарів (риба, рибопродукти та інше), згідно замовлення покупця, що оформлені за узгодженою формою.

Згідно умов даних договорів постачальники прийняли зобов'язання постачати товари у комплекті з документацією: чинні сертифікати відповідності, сертифікати якості, гігієнічні сертифікати, ветеринарні сертифікати та обов'язково податкові та видаткові накладні. У договорі поставки від 29.09.2010 № 44, укладеним між позивачем та ТОВ «Сервіс Юніон» (пункт 7.10) зазначено, що додатки та доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною. При цьому, у договорі вказано, що додатками є: додаток № 1 «Форма замовлення», додаток № 2 «Акт».

Під час судового розгляду встановлено, що видаткові і податкові накладні, які виписані даними контрагентами місять інформацію про поставку продуктів харчування - риби і рибопродуктів.

Проте, позивачем не було надано суду замовлення на товар надання яких передбачено умовами договорів, а також будь-яких сертифікатів відповідності, сертифікатів якості або гігієнічних сертифікатів щодо товару, зазначеного у наданих суду копіях податкових накладних. Тобто, позивачем не надано суду усіх документів на продукцію, які передбачені вимогами договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу, що у пункті 1.1 договору від 29.09.2010 № 44 укладеного з ТОВ «Сервіс Юніон» підставою оформлення замовлення є прайс-лист постачальника. Постачальник гарантує, що всі товари, які він постачає за даним договором, є його власністю.

Аналогічні умови містить і договір між МПП «РІФ» і ТОВ «Сатурн-КП» від 29.11.2010 № 144 (пункт 1.2).

У свою чергу, у пункті 2.3 договору між МПП «РІФ» і ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» від 24.02.2011 № 85 зазначено, що покупець самостійно, власним транспортом і за свій рахунок вивозить товар зі складу постачальника.

Водночас, під час судового розгляду позивач не надав суду прас-листів на товар, доказів того, що товар є власністю постачальників, а також доказів транспортування товару.

Слід звернути увагу, що відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ «Сервіс Юніон» є інша поліграфічна діяльність, діяльність у сфері бухгалтерського обліку і аудиту, інші види видавничої діяльності, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; основними видами діяльності ТОВ «Сатурн - КП» є оптова торгівля будівельними матеріалами, виробництво фільмів, оптова торгівля залізничними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, технічне обслуговування і ремонт автомобілів; основними видами діяльності ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» є оптова торгівля паливом, оптова торгівля текстильними товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля автомобільними деталями і приладдям. Отже, жодне з підприємств не має серед переліку видів господарської діяльності саме оптова торгівля рибою та/або рибопродуктами.

Судом окремо досліджувалось питання щодо того, де зберігався придбаний товар (риба та рибопродукти) і яким чином здійснювалось його транспортування від продавців даного товару до остаточних покупців.

В ході судового розгляду представник позивача повідомив суду, що транспортування та зберігання товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлогістика» відповідно до договору від 14.09.2010 № 14/09-10/01.

На підтвердження цієї обставини позивач надав суду договір від 14.09.2010, Акти здачі-прийняття робіт та лист ТОВ «Укрлогістика» від 09.10.2013, в якому дане підприємство зазначає, що здійснювало транспортування та зберігання товару.

Дослідивши дані документи судом встановлено, що відповідно до умов договору (пункт 1.2), укладеного між позивачем та ТОВ «Укрлогістика», останнє як виконавець взяло на себе зобов'язання щодо доставки товару в пункт призначення, зберігання товару при температурі, узгодженій сторонами у додатках (специфікаціях) до даної угоди, проведення завантажувально-розвантажувальних робіт, сортування товару на складі по заявкам замовника тощо. При цьому, у договорі у 2 розділі «Умови організації доставки» зазначено, що сторони зобов'язані письмово погодити графік доставок, на підставі якого у подальшому будуть подаватись заявки. Графік має складатись із таких відомостей: найменування вантажоотримувача замовника, адреса доставки, день подачі заявок, день доставки товару вантажоотримувачу, інша необхідна інформація (пункт 2.1).

У свою чергу, розділ 3 договору містить положення щодо умов зберігання товару, відповідно до якого, найменування, кількість, температурний режим, вартість та інші якості товару, який передається на зберігання, узгоджується сторонами у специфікаціях (додатках) до даного договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 3.2). Товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами по договору акта прийому-передачі товару (пункт 3.7). Товар вважається таким, що переданий після зберігання з моменту підписання сторонами: акта прийому-передачі товару після зберігання, акта-звіта про виконання доставки товару вантажоотримувачу, акта-звіта про виконання відвантаження товару вантажоотримувачута та належним чином оформленої видаткової накладної уповноважною особою вантажоотримувача (пункт 3.9).

Крім того, даний договір містить деталізований перелік документів, який передається позивачу як замовнику послуг від ТОВ «Укрлогістика» як виконавця. Зокрема, при доставці товару виконавець зобов'язався надавати замовнику: товаро-транспортну накладну по кожному вантажоотримувачу, яка підписана представником вантажоотримувача, видаткову накладну по кожному вантажоотримувачу, акти прийому товару, реєстр передачі оригіналів первинних документів до відповідного акта-звіта за певну дату (пункт 15.1.16). Такий саме перелік документів передбачений і при поверненні товару.

Водночас, позивачем на підтвердження виконання умов даного договору, як доказ того, що товар дійсно транспортувався і зберігався, а також у подальшому транспортувався іншим покупцям, жодних документів серед переліку, який наведений у цьому договорі, надано суду не було.

У свою чергу, надані суду Акти здачі-прийняття робіт №№ УЛБ-000110, УЛБ -000135, УЛБ-000169,УЛБ-000194, УЛБ-000106, УЛБ-000256 не містять інформації який саме товар перевозився, в якій кількості, і на адресу якого саме підприємства, а також не містять відомостей відносно зберігання товару. Дані Акта є узагальненим переліком певних робіт щодо розвантаження, завантаження та доставки якогось товару без будь-якої ідентифікації відносного того товару, який саме придбавався позивачем. Таким чином, суд не може встановити, що саме придбаний у ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Сатурн - КП», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» був у подальшому переданий на зберігання до ТОВ «Укрлогістика» і поставлений іншим покупцям. Дані обставини, у свою чергу, спростовують доводи позивача відносно подальшої реалізації придбаного товару іншим підприємствам.

З метою встановлення об'єктивної істини у справі судом ухвалою від 25.09.2013 було викликано в якості свідків керівників ТОВ «Компаіня «Вайліс», ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Сатурн - КП», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс». Проте, вказані особи у судове засідання не з'явились, пояснень, клопотань або заяв від цих осіб до суду не надходило.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Таким чином, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальності господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентом, суд дійшов висновку, щодо доводи податкового органу є обґрунтованими.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства видаткових і податкових накладних, які є підставою для формування витрат і податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначалось Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Твердження податкового органу про неправомірне формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за період, що перевірявся, у судовому засіданні позивачем спростовані не були.

Враховуючи викладене, і беручи до уваги, що під час судового розгляду позивачем не було доведено фактів здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Сервіс Юніон», ТОВ «Сатурн - КП», ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 18.06.2013 № 0002022201, від 03.04.2013 № 0000752200 і від 03.04.2013 № 0000772200 прийняті відповідачем правомірно.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 жовтня 2013 р.