Постанова

від 30.10.2013 по справі 827/2451/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2013 рокуСправа №827/2451/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання в розмірі 162,58 грн.,

в с т а н о в и в:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя із адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійне навчання в розмірі 162,58 грн. Вказує, що з 05.08.2013 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного. З 15.08.2013 року ОСОБА_1 почав навчання, а з 20.08.2013 року безробітний самостійно припинив професійну підготовку в ПАТ «Севастопольський морський завод» без поважної причини чим порушив п. 2.1.1. Договору, укладеного між Севастопольським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 На профнавчання безробітного ОСОБА_1 були витрачені кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в розмірі 162,58 грн.

Просить стягнути витрати на професійне навчання в розмірі 162,58 грн.

Ухвалою від 07 жовтня 2013 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 07 жовтня 2013 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.30).

Відповідач, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» установлено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року № 19/2013 (далі - Положення № 19/2013) Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, що має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.

Враховуючи суб'єктивний склад сторін, вимоги ст. 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен розглядатися Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне. 31.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Севастопольського міського центру зайнятості за допомогою у працевлаштуванні (а.с.7), та з 05.08.2013 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного.

15.08.2013 року ОСОБА_1 було подано до Севастопольського міського центру зайнятості заяву з проханням направити його на професійне навчання до ПАТ «Севморзавод» за фахом електрогазозварник (а.с.11).

15.08.2013 року між Севастопольським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 було укладено договір про професійне навчання № 270113081300003 (а.с.12). Відповідно до п. 1 Договору, направлення ОСОБА_1 на підготовку зі індивідуальними планами та програмами, під контрольне замовлення роботодавця в ПАТ «Севастопольський морський завод» за професією електрогазозварник, зі строком навчання з 15.08.2013 року по 25.11.2013 року з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

22.08.2013 року за вих. № 2923/05 Севастопольським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_1 було направлено лист (а.с.8), відповідно до якого Севастопольський міський центр зайнятості повідомляє, що ОСОБА_1 був порушений пункт 3.1.1 укладеного договору (припинення навчання без поважних причин); запропоновано з'явитися до центру зайнятості з документом, що підтверджує поважну причину пропуску занять.

Судом встановлено, що на профнавчання безробітного ОСОБА_1 були витрачені кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в розмірі 162,58 грн. (а.с.5).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533) у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3 Договору, у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю) набутою результаті професійного навчання з громадянина стягується загальну сума витрат на професійне навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання. Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо повернення вирішується у судовому засіданні.

06.09.2013 року за вих. № 3092/15 Севастопольським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 162,58 грн. (а.с.9). Проте заходів щодо погашення заборгованості відповідач не здійснив.

З урахуванням вищевикладеного, аналізу викладених вище правових норм, судом робиться висновок, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в розмірі 162,58 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку, позовні вимоги - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, буд. 40, код ЄДРПОУ 03491145) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 162,58 грн. (сто шістдесят дві гривні 58 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак