Постанова

від 18.10.2013 по справі 827/2241/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2013 рокуСправа №827/2241/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Паздеріної О.М.,

за участю: представника позивача Колягіна В.В. (довіреність № 04-01/2013 від 04.09.2013 року); представника відповідача Ксенза О.М. (довіреність № 30/9/27-05-10-25 від 30.08.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вказує, що 02.09.2013 року ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000212210 на суму зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в розмірі 325 955,00 грн., № 0000202210 про зменшення від'ємного об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 10 156,00 грн. Вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою від 10 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 10 вересня 2013 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 02.09.2013 року ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000212210 на суму зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в розмірі 325 955,00 грн., № 0000202210 про зменшення від'ємного об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 10 156,00 грн. Вважає, що вказані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просить у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що основними контрагентами позивача були «ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Арминг», ТОВ «Август», у зв'язку чим позивач сформував податковий кредит. Проте, перевіркою було встановлено, що у період, який перевірявся, операції з поставки товарів, робіт (послуг) на адресу позивача мають ознаки недійсних, отже правочини, що укладені між вказаними сторонами не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави. Отже спірні податкові - повідомлення рішення прийнято відповідно до норм діючого податкового законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено наступне: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» зареєстровано Гагарінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі як платник податків і зборів та є платником податку на додану вартість.

В період з 22.07.2013 року по 16.08.2013 року ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка ТВО «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки було складено акт від 23.08.2013 року № 267/27-05-22-01-09/33965794 (а.с.15-32). В ході перевірки було встановлено порушення з боку позивача п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ до сплати на загальну суму 260 764,00 грн.; п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення збитку підприємства за 2012 рік на загальну суму 10 156,00 грн.; та інш.

На підставі акту перевірки від 23.08.2013 року № 267/27-05-22-01-09/33965794 керівництвом ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000212210 від 02.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325 955,00 грн., з яких: 260 764,00 грн. - основний платіж, 65 191,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.14) та № 0000202210 від 02.09.2013 року про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 156,00 грн. (а.с.13).

Позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 02 вересня 2013 року № 0000212210 та № 0000202210 підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

09.10.2011 року між ТОВ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» (далі - Постачальник) та компанія «BRAINNATION HOLDINGS LIMITED» (далі Покупець) було укладено контракт № 94-11р (а.с.152-153). Відповідно до п.п. 1 п.1 Контракту, постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію відповідно до Контракту та Специфікації, що є невід'ємною частиною даного Контракту.

На виконання вищевказаного контракту, 14.03.2012 року між ТОВ «Август» (далі - Постачальник) та TOB «КЕЗ «Сатурн» (далі - Покупець) було укладено договір № А-11/25-127 (далі - Договір) (а.с.90). Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснити на умовах, передбачених даним договором, поставку продукції (підшипники, манжети, техпластина, пароніт, ремні, транспортерна лента, цепи промислові). Покупець призводить сплату продукції, а також приймання відповідно до умов договору. Асортимент, ціна, кількість продукції, що поставляється, вказується у рахунках. Згідно з п.п. 3.2 п.3 Договору, відвантаження товару Покупцю здійснюється автомобільним транспортом (транспортні компанії) або на умовах «самовивозу».

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем ТОВ «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» та контрагентами ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Арминг» були укладені договори поставки.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755) (що діє з 01.01.2011 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З податкової накладної за березень 2012 року (а.с.82), яка видана позивачу ТОВ «Август» вбачається, що податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також факт виконання договору поставки, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Август» підтверджується квитанцією про приймання вантажу (а.с.85), .

З податкових накладних за вересень 2012 року (а.с.63), липень 2012 року (а.с.69, 70), які видані позивачу ТОВ «Крафт Електрик» вбачається, що податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також факт виконання договору поставки, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ «Крафт Електрик» підтверджується видатковими накладними № РН-0000733 від 18.09.2013 року (а.с.65), № РН-0000607 від 23.07.2012 року (а.с.72), товарно-транспортними накладними № 8328204 (а.с.66), № 8298215 (а.с.76), .

З податкових накладних за лютий 2011 року (а.с.77, 78), які видана позивачу ТОВ «Арминг» вбачається, що вказана податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зокрема, позивачем були надані податкові накладні, що видані останньому ТОВ «Спецлит'є» (а.с.101, 105, 108, товарно-транспортні накладні (а.с.114, 115, 116), договір - заявка № 1/09 від 14.09.2012 року (а.с.117), які підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 203 180,00 грн.

Отже, позивач виконав усі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту.

Відповідач не спростовує дійсності податкових накладних, що видані позивачу ПП «ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Арминг», ТОВ «Август» щодо фактичного виконання умов договорів та сплату позивачем коштів за отримані послуги.

Зі змісту отриманого акту № 1048/225/36493783 від 06.06.2013 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Крафт Електрик» вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.180-194). Відповідно до вказаного акту ТОВ «Крафт Електрик» є платником податку на додану вартість.

Зі змісту отриманого акту № 333/22-200/31388431 від 05.11.2012 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Август» вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.196-205). Відповідно до вказаного акту ТОВ «Август» на час проведення зустрічної перевірки було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755 бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.200.6-200.11 ст. 200 Кодексу № 2755 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Кодексу № 2755 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Кодексу № 2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 134 Кодексу № 2755 передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.2 ст.138 Кодексу № 2755, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Кодексу № 2755, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Кодексу № 2755, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Кодексу № 2755, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Кодексу № 2755, передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: - у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; - у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139 ст. 139 Кодексу № 2755, не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункти 152.1, 152.3 ст. 152 Кодексу № 2755, визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом. .

Згідно з п.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення № 88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. .

Зокрема суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому необхідною умовою є також дослідження реальності господарської операції, за результатами якої платником формуються дані податкового обліку, зокрема, фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності тощо.

Щодо стверджень відповідача про те, що у зв'язку з неможливістю провести зустрічні перевірки «ТОВ «Крафт Електрик», ТОВ «Арминг», ТОВ «Август» щодо встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, суд зазначає. Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги). Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, - позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства на підставі договорів підряду та договорів оренди майна. Відносини позивача з контрагентами з приводу правочинів, на підставі яких заявлено відшкодування з бюджету податку на додану вартість, підтверджено у судовому засіданні письмовими доказами у повному обсязі.

Позовні вимоги щодо зобов'язання Державну податкову інспекцію у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі збільшити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» від'ємний об'єкт оподаткування податку на прибуток на суму 10 156,00 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним. Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі податковим повідомленням-рішенням від 02 вересня 2013 року № 0000202210 зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 10 156,00 грн. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення задоволені у повному обсязі, отже права позивача в частині протиправного зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток в розмірі 10 156,00 грн. судом відновлені та захищені.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладених правових норма та аналізу правовідносин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постанова складена та підписана 23 жовтня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 02 вересня 2013 року № 0000212210.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 02 вересня 2013 року № 0000202210.

4. Стягнути з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 45, код ЄДРПОУ 33965794) суму судового збору в розмірі 2 443,11 грн. (дві тисячі чотириста сорок три гривні 11 копійок).

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак