Ухвала

від 22.01.2014 по справі 827/2241/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2241/13-а

22.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн"- Колягін Віталій Володимирович, довіреність № 3-юр/2013 від 20.12.13

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Гінтер Крістина Федорівна, довіреність № 32/9/27-05-10-25 від 30.08.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 18.10.13 у справі № 827/2241/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишовське шосе, буд.45,Севастополь,99014)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Пролетарська, буд.24,Севастополь,99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.10.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 02 вересня 2013 року № 0000212210.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі від 02 вересня 2013 року № 0000202210.

Стягнуто з Державного Бюджету України (код ЕДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 45, код ЄДРПОУ 33965794) суму судового збору в розмірі 2 443,11 грн. (дві тисячі чотириста сорок три гривні 11 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.10.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 22.01.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що в період з 22.07.2013 року по 16.08.2013 року ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка ТВО "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 23.08.2013 року № 267/27-05-22-01-09/33965794 (а.с.15-32), яким виявлені порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати на загальну суму 260 764,00 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення збитку підприємства за 2012 рік на загальну суму 10 156,00 грн.

На підставі акту перевірки від 23.08.2013 року № 267/27-05-22-01-09/33965794 керівництвом ДПІ у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212210 від 02.09.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 325 955,00 грн., з яких: 260 764,00 грн. - основний платіж, 65 191,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.14);

- № 0000202210 від 02.09.2013 року про зменшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 156,00 грн. (а.с.13).

Перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2013 року № 0000212210 та № 0000202210 судова колегія зазначає наступне.

09.10.2011 року між ТОВ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (далі - Постачальник) та компанією "BRAINNATION HOLDINGS LIMITED" (далі Покупець) було укладено контракт № 94-11р (а.с.152-153).

На підтвердження виконання вищевказаного контракту, 14.03.2012 року між ТОВ "Август" (далі - Постачальник) та TOB "КЕЗ "Сатурн" (далі - Покупець) був укладений договір № А-11/25-127 (далі - Договір) (а.с.90). Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснити на умовах, передбачених даним договором, поставку продукції (підшипники, манжети, техпластина, пароніт, ремні, транспортерна лента, цепі промислові). Покупець призводить сплату продукції, а також приймання відповідно до умов договору. Асортимент, ціна, кількість продукції, що поставляється, вказується у рахунках. Згідно з п.п. 3.2 п.3 Договору, відвантаження товару Покупцю здійснюється автомобільним транспортом (транспортні компанії) або на умовах "самовивозу".

Судом встановлено, що у перевірений період між позивачем ТОВ "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" та контрагентами ТОВ "Крафт Електрик", ТОВ "Арминг" були укладені договори поставки.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Ст. 201 ПК України встановлені обов'язкові реквізити, яки повинна містити податкова накладна.

Колегією суддів перевірено податкову накладну за березень 2012 року (а.с.82), яка видана позивачу ТОВ "Август" та встановлено, що податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, факт виконання договору поставки, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ "Август" підтверджується квитанцією про приймання вантажу (а.с.85).

З податкових накладних за вересень 2012 року (а.с.63), липень 2012 року (а.с.69, 70), які видані позивачу ТОВ "Крафт Електрик" вбачається, що податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Також факт виконання договору поставки, укладеного між позивачем та його контрагентом ТОВ "Крафт Електрик" підтверджується видатковими накладними № РН-0000733 від 18.09.2013 року (а.с.65), № РН-0000607 від 23.07.2012 року (а.с.72), товарно-транспортними накладними № 8328204 (а.с.66), № 8298215 (а.с.76).

З податкових накладних за лютий 2011 року (а.с.77, 78), які видані позивачу ТОВ "Арминг" вбачається, що вказані податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивачем були надані податкові накладні, що видані останньому ТОВ "Спецлит'є" (а.с.101, 105, 108), товарно-транспортні накладні (а.с.114, 115, 116), договір - заявка № 1/09 від 14.09.2012 року (а.с.117), які підтверджують правомірність включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 203 180,00 грн.

Отже, позивач виконав усі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту.

Дійсність податкових накладних, що видані позивачу ПП "ТОВ "Крафт Електрик", ТОВ "Арминг", ТОВ "Август" щодо фактичного виконання умов договорів та сплату позивачем коштів за отримані послуги відповідачем не спростовуються.

Зі змісту отриманого акту № 1048/225/36493783 від 06.06.2013 року ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Крафт Електрик" вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.180-194). Відповідно до вказаного акту, ТОВ "Крафт Електрик" є платником податку на додану вартість.

Зі змісту отриманого акту № 333/22-200/31388431 від 05.11.2012 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Август" вбачається, що звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг (а.с.196-205). Відповідно до вказаного акту, ТОВ "Август" на час проведення зустрічної перевірки було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу № 2755, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 200.1. статті 200 Кодексу № 2755, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.п.200.6-200.11 ст. 200 Кодексу № 2755, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Кодексу № 2755, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 Кодексу № 2755 передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Приписами ст.134 Кодексу № 2755 визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 Кодексу № 2755).

Пунктом 138.1 статті 138 Кодексу № 2755 встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Кодексу № 2755, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.4, п.138.5 ст.138 Кодексу № 2755).

Пунктом 140.2 статті 140 Кодексу № 2755 передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: - у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; - у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139 ст. 139 Кодексу № 2755, не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пункти 152.1, 152.3 ст. 152 Кодексу № 2755, визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом. Отже, платник податку має право на включення до складу витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що сума бюджетного відшкодування з боку позивача визначено правомірно, на підставі податкових накладних, оформлених відповідно до вимог діючого законодавства на підставі договорів підряду та договорів оренди майна.

Судова колегія звертає увагу, що в решті частині постанова Окружного адміністративного суду у м. Севастополі від 18.10.13 сторонами не оскаржувалася.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 18.10.13 у справі № 827/2241/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва