Рішення

від 22.01.2009 по справі 2/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.09                                                                                          

Справа№ 2/128

Господарський

суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло

М.С., за участю представника позивача Височанської Н.Й., відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Львів”, м. Львів до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення  4542 грн. 56 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство

з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Львів”, м. Львів

звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів про стягнення  4542 грн. 56 коп.

Розглянувши

матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття

позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.12.2008р. ухвалив призначити

розгляд справи на 23.12.2008р. Ухвалою суду розгляд справи відкладено на

22.01.2009р.

В

судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З

приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було

укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у

власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий

товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить

3741 грн. 24 коп., за неповернуту тару 106 грн. 80 коп. У зв'язку з порушенням

строків оплати товару відповідачу нараховано штраф в сумі 374 грн. 12 коп., за

порушення строків повернення тари штраф в сумі 427 грн. 20 коп. Таким чином,

загальна сума заборгованості становить 4542 грн. 56 коп., яку і просить

стягнути.

В

судове засідання 22.01.2009р. з'явився відповідач, позов визнав повністю,

причини виникнення заборгованості перед позивачем пояснив важким фінансовим

становищем.

Представникам

сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв

про відвід суду не поступало.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

наступне:

27

грудня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки

№3684.

За

цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити і передати у

власність покупця (відповідача) товар, а покупець прийняти і оплатити даний

товар відповідно до умов даного договору.

На

виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність

відповідачу товар на загальну суму 3741 грн. 24 коп., а також тару на суму 106

грн. 80 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною №РНд-КПК

19-05330 від 30.08.2008р.

Пунктом

5.3. договору поставки №3684 від 27.12.2007р. передбачено, що покупець

(відповідач) оплачує товар, що поставляється, і заставну вартість тари протягом

7 (семи) календарних днів з моменту фактичного одержання товару, але в

будь-якому випадку не пізніше дати постачання наступної партії товару.

Як

вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої

зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар та тару виконав не

виконав, на дату судового засідання борг відповідача перед позивачем за товар

становить 3741 грн. 24 коп. та 106 грн. 80 коп. за неповернуту тару.

Згідно

ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення

зобов'язань, є зокрема  договори та інші

правочини.

Відповідно

до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін,

спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно

ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття

599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним  належним чином. 

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких вимог - відповідно до звичаїв 

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною

1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Частиною

1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив,

якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк,

встановлений договором або законом.  

Згідно

ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За

таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання

зобов'язання  боржником, що в свою чергу

є підставою для стягнення суми боргу, оскільки одностороння відмова від

виконання договору не допускається.

Відповідно

до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції

у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських

відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення

господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського

зобов'язання.

Частиною

4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій

законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому

договором.

Відповідно

до пункту 6.3. договору поставки №3684 від 27.12.2007р., при несвоєчасній

оплаті товару, покупець (відповідач) сплачує постачальникові (позивачу)

неустойку в наступному порядку: при простроченні платежу до 5 (п'яти) днів у

виді пені в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день допущеного прострочення,

а при простроченні платежу більше 5 (п'яти) днів у виді штрафу в розмірі десяти

відсотків суми заборгованості.

П.

6.4. договору поставки встановлено, що у випадку порушення термінів повернення

тари, передбачених договором, сторони керуються Положенням про постачання

продукції №888 від 25.07.1988р.

Положенням

про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради

Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988р. у п. 59 передбачено, що за прострочку

повернення тари до 15 днів покупець виплачує постачальнику штраф в розмірі 150%

вартості не повернутої в строк тари, а понад 15 днів -300%.

З

врахуванням цих положень, у зв'язку з простроченням оплати товару більше п'яти

днів, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 10% від суми

заборгованості, і який становить 374 грн. 12 коп. та штраф за неповернуту тару

в розмірі 300% від вартості неповернутої тари, який становить 427 грн. 20 коп.

Відповідно

до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно

ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають

значення для справи.

Відповідно

до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин

справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи

наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими

доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи

та підлягає до задоволення, складає 3741 грн. 24 коп. боргу, 106 грн. 80 коп.

вартості неповернутої тари, 374 грн. 12 коп. штрафу за прострочення оплати

товару та 427 грн. 20 коп. штрафу за неповернуту тару.

Оскільки

спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи, відповідно

до ст. 49 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

З

огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626,

655 ЦК України, ст. 193 ГК України, п. 59 Положення про поставки товарів

народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №888 від

25.07.1988р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116

ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з

обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Львів”, фактична адреса:

м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 294, юридична адреса: с. Малехів, вул. Нова,

20-А, Жовківський район Львівська область (ідентифікаційний код 33572610) 3741

грн. 24 коп. боргу, 106 грн. 80 коп. вартості неповернутої тари, 374 грн. 12

коп. штрафу за прострочення оплати товару, 427 грн. 20 коп. штрафу за неповернуту

тару, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК

України.

Суддя                                                                                            

Мазовіта А.Б.