Ухвала

від 16.10.2013 по справі 2а-7647/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 36562/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні 26.08.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, в якому просило скасувати рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №163 від 11.05.2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення №163 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 11.05.2010 року, прийнятого Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області, в частині вилучення у Державного підприємства геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні 337291 грн. 53 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що твердження позивача про те що оплата замовниками робіт здійснювалась на договірній основі не відповідає дійсності. оскільки відповідно до ст.190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Вказує, що для визначення кошторисної вартості топографо-геодезичних та картографічних робіт позивач керується Збірником укрупнених кошторисних розцінок (ЗУКР) на топографо-геодезичні та картографічні роботи, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.02.2003р. №29/м яким закріплено визначення кошторисної вартості топографо-геодезичних та картографічних робіт відповідно до п.6 Збірника.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Згідно ст.1 Закону України «Про ціни та ціноутворення», з наступними змінами та доповненнями, законодавство в Україні про ціноутворення складається з цього закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього. Як вбачається з преамбули цього Закону, він визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Статтею 8 вищезазначеного Закону передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється, шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. А в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства. ( ст.13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»)

Частиною 1 статті 190 ГК України передбачено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки відповідачем складено акт за №000219 від 30.04.2010 року, на підставі якого прийнято рішення за №163 про застосування економічних санкцій за порушення Державної дисципліни цін від 11.05.2010 року, яким вирішено вилучити у позивача 355936 грн. 53 коп.

В акті перевірки зазначено, що в порушення ч.2 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» ДП «Західгеодезкартографія» завищено вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України, та необґрунтовано отримано виручку за травень 2009 року на суму 6215 грн. 00 коп.

Вказано, що внаслідок порушення вимог наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.02.2003 року №29/м «Про затвердження Збірника укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи» та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.07.2007 року №330 «Про затвердження індексів до кошторисної вартості топографо-геодезичних та картографічних робіт» необґрунтовано отримано виручку за період з травня 2009 року по березень 2010 року у розмірі 112430 грн. 51 коп.

Проте, з матеріалів справи видно, що згідно договорів з фізичними особами позивачем надавались послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Апеляційний перегляд здійснюється відповідно до ст..195 КАС України здійснюється в межах апеляційної скарги, тобто без суми необґрунтовано отриманої виручку за травень 2009 року на суму 6215 грн. 00 коп, яка не ніким не оскаржена.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій», з наступними змінами та доповненнями, видами робіт із землеустрою - є обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Пунктом «і» частини 2 статті 25 цього ж Закону передбачено, що одним із видом технічної документації є технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, перелік якої надано ст.56 Закону.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 19.02.2003 року №29/м «Про затвердження Збірника укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи» та наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.07.2007 року №330 «Про затвердження індексів до кошторисної вартості топографо-геодезичних та картографічних робіт», обґрунтовуючи це тим, що у відповідності до вимог п.2 Збірника укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 19 лютого 2003 року №29/м, зареєстрованого в Міністерстві (Юстиції України 13 червня 2003 року за №484/7805, збірник містить кошторисні розцінки (далі - розцінки) та нормативи заробітної плати і трудових витрат на геодезичні роботи, топографічні зйомки, оновлення карт і планів, картографічні, обчислювальні, проектно-кошторисні роботи та складання технічних звітів про виконані роботи.

Як передбачено п.6 цього Збірника, розцінки у Збірнику за кожним процесом робіт наведені у гривнях на одиницю виміру (пункт, кв. км, пог. км, тощо) і включають витрати виробництва за статтями основних витрат: основна зарплата працівників; додаткова зарплата працівників; відрахування на соціальні заходи; польове забезпечення; вартість матеріалів; знос малоцінних предметів; амортизація основних фондів; транспортні витрати; інші витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням робіт.

На думку колегії суддів з наведених норм Збірника, видно, що той містить розцінки витрат за статтями основних витрат та не визначає фіксованої ціни на згадані роботи.

Згідно з п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Абзацом 2 п.16 згаданого Положення, передбачено, що до постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) і при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються; до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

У пункті 17 цього ж Положення зазначено, що витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Порівнюючи зміст понять «основні витрати», які визначені у Збірнику, та «нерозподілені постійні загальновиробничі витрати» і «витрати пов'язані з операційною діяльністю» визначені Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», суд вважає, що Збірник укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи, не містить розцінок зазначених останніх витрат.

Таким чином, як видно зі змісту п.1 згаданого Збірника, він призначений для визначення кошторисної вартості загальнодержавних топографо-геодезичних та картографічних робіт, які фінансуються з Державного бюджету України.

Отже, згаданий Збірник встановлює обмеження кошторисної вартості лише на ті загальнодержавні топографо-геодезичні та картографічні роботи, які фінансуються з Державного бюджету України.

З врахуванням того, що послуги, які надавались позивачем КП Львівської обласної ради «Центр просторового розвитку», ПП «Шоп'як», Підберізцівській сільській раді, Домажирській сільській раді, Управлінню архітектури Львівської міської ради не фінансувались з Державною бюджету України, відповідачем без достатніх на те правових підстав поширено обмеження щодо визначення кошторисної вартості загальнодержавних топографо-геодезичних та картографічних робіт, передбачені у згаданому Збірнику, на Державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в Західному регіоні при наданні згаданих послуг наведеним суб'єктам.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги щодо скасування рішення №163 від 11.05.2010 року в частині вилучення у позивача в дохід Державного бюджету України 337291 грн. 53 коп. є обґрунтованими, а тому позов правомірно задоволено частково.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року у справі №2а-7647/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик