Постанова

від 31.10.2013 по справі 5006/35/220/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2013 р. справа №5006/35/220/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Радіонової О.О., Татенка В.М. за участю представників сторін: від позивача:Давидова О.А.- директор, згідно виписки з ЄДРПОУ, Маленький О.В. за довіреністю б/н від 02.01.2013р. від відповідача:Федоренко Д.А. за довіреністю №01/01-2013 від 01.01.2013р. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. (повний текст підписано 27.09.2013р.) у справі№5006/35/220/2012 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС», м. Донецьк доПриватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область простягнення основного боргу у сумі 209243,68грн., пені сумі 15652,52грн., 3% річних у сумі 6141,98грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 209243,68грн, пені у розмірі 14653,19грн, 3% річних у розмірі 1204,38грн за договором № 01/02-к від 1 лютого 2012р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. (повний текст підписано 12.02.2013р.) у справі №5006/35/220/2012 позовні вимоги про стягнення 225101,25грн. задоволені частково у сумі 216254,65грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання своїх обов'язків за договором № 01/02-к від 1 лютого 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС» передало у власність Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» товар, що підтверджується накладними №72 від 24.08.2012р., №93 від 29.08.2012р., №102 від 31.08.2012р., №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р., №6 від 05.10.2012р., на яких стоять підписи та відбитки печаток обох сторін. Натомість, Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова» свої зобов'язання щодо оплати цього товару виконало лише частково. Факт часткової оплати підтверджений копіями банківських виписок.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013р. апеляційну скаргу ПрАТ «Бетон Нова» задоволено, рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. скасовано, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС» відмовлено. Позиція апеляційної інстанції мотивована наступним. Отримання і реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень, окрім накладних на відпускання цінностей, повинна підтверджуватися й товарно-транспортними накладними. Колегія суддів зазначила, що наявні в матеріалах справи накладні, враховуючи відсутність довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних, не є належним доказом поставки товару по спірному договору. На думку колегії суддів, акти звіряння також не є доказом наявності боргу, оскільки вони в одиноких випадках не містять посилання на спірний договір та підписані невідомою особою, навіть без зазначення найменування підприємства та посадової особи, в інших - без підтвердження повноважень особи, яка вчинила підпис.

Постановою Вищого господарського суду України 02.07.2013р. касаційну скаргу ТОВ «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС» задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2013 та рішення господарського суду Донецької області від 07.02.2013 у справі №5006/35/220/2012 скасовано, справу № 5006/35/220/2012 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Постанова Вищого господарського суду України від 02.07.2013р. у справі №5006/35/220/2012 обґрунтована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з неповним дослідженням матеріалів справи щодо суті спору, не відповідають нормам процесуального та матеріального права, та є суперечливими. Зокрема, стверджуючи, що накладні не можуть бути належними доказами поставки товару з підстав відсутності прізвища та посади особи, яка підписувала вказані накладні, апеляційним господарським судом не враховано наявності на спірних накладних печатки відповідача та відсутність передбачених законодавством інших доказів щодо неможливості прийняття спірних накладних як доказів у даній справі (висновок судової експертизи, судовий акт по кримінальній справі тощо).

16 вересня 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи, надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 16.09.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення позивачем нового розрахунку суми пені та 3% річних з урахуванням мотивів викладених в рішенні господарського суду Донецької області від 07.02.2013р. У зв"язку з чим просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", смт.Миронівський м.Дебальцеве Донецької області суму основного боргу у розмірі 209 243,68грн., пеню у розмірі 15 652,52грн. та 3% річних у розмірі 6 141,98грн. (Усього 231 038,18грн.)

Суд прийняв вказану заяву та в подальшому розглядав позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Рішенням суду від 25.09.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" про стягнення 231038,18грн. задоволено частково. Стягнуто суму основного боргу у розмірі 209243,68грн., пеню у розмірі 15633,93грн., 3% річних у розмірі 6131,39грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4620,18грн., витрати пов'язані з наданням адвокатських послуг у сумі 7600грн., витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 2251,01грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю позивачем факту поставки товару відповідачу за договором №01/02-к від 01.02.2012р. згідно видаткових накладних №72 від 24.08.2012р., №93 від 29.08.2012р., №102 від 31.08.2012р., №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р., №6 від 05.10.2012р. та, як наслідок, обов'язку у відповідача з оплати цього товару. Перевіривши арифметичний розрахунок заявлених вимог, суд першої інстанції задовольнив їх не в повному обсязі у зв'язку з тим, що позивачем не вірно арифметично розраховані вимоги щодо нарахування 3 % річних та пені.

Відповідач, приватне акціонерне товариство "Бетон Нова" не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. у справі №5006/35/220/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. А також не доведені обставини, які господарський суд визнав встановленими.

Заявник зазначив, що суд не встановив факт належності підпису на спірних видаткових накладних, а самі накладні не місять обов'язкових реквізитів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Через це, на думку заявника, вони не можуть бути доказами у справі. На думку відповідача, позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують передачу товару відповідачу та доказів виникнення зобов'язань у відповідача перед позивачем, тому заявлена заборгованість є необґрунтованою.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.10.2013р. у справі №5006/35/220/2012 було порушено апеляційне провадження.

ТОВ "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" надало відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначило, що всі доводи апелянта є необґрунтованими, а факт поставки товару підтвердженим. Позивач вказав, що він надав суду належні докази, які підтверджують передачу товару відповідачу та докази виникнення господарських зобов'язань у відповідача перед позивачем, серед яких окрім договору, видаткових та податкових накладних також акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами, тому заявлена заборгованість є обґрунтованою.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду №04-08/7237/13 від 30.10.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 30.10.2013р. просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники позивача у судовому засіданні 30.10.2013р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.02.2012р. між ТОВ "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" та ПрАТ «Бетон Нова» був укладений договір купівлі-продажу №01/02-к, згідно з яким ТОВ "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" зобов'язується передати у власність ПрАТ «Бетон Нова» товар, а ПрАТ «Бетон Нова» зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами договору.

У п.1.2. договору визначено, що сума договору вказується у специфікаціях та додаткових угодах і є загальною сумою договору. Пунктом 2.2. передбачено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на умовах стовідсоткової передплати відповідно рахунка-фактури або, якщо передплата не мала місця - по факту поставки товару, але не пізніше 3 робочих днів. Фактичною датою поставки товару вважається дата накладної (видаткової або товарно-транспортної).

Ціна на товар може змінюватися в сторону збільшення у випадку, якщо виробник збільшує ціну або збільшується ціна на паливо, у цьому випадку продавець повинен повідомити покупця впродовж 10 днів та за взаємною згодою сторін укласти та підписати специфікацію чи додаткову угоду за новою ціною (п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.4. договору товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості - відповідно видаткової накладної.

Пунктом 3.6. договору визначено, що передача товару вважається здійсненою після складання акта прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін або відповідної накладної. Покупець підписує накладні, надані продавцем, впродовж трьох днів з моменту їх отримання. У випадку,якщо в цей строк покупцем не буде направлена продавцю підписана накладна чи аргументована відмова від її підписання, така накладна вважається підписаною, а товар, вказаний в ній, прийнятим належним чином.

Розділ 4 договору передбачає відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань. Так відповідно до п.4.1. сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України та договором. Пунктом 4.2. передбачено, що у випадку порушення строку оплати покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення платежу.

Договір № 01/02-к вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання договору сторони погодили поставку товару на лютий 2012р. та підписали специфікацію №1 від 01.02.2012р. без зауважень, скріпивши її відтисками печаток підприємств. З матеріалів справи вбачається, що специфікації №2 від 12.03.2012р., №3 від 03.04.2012р., №4 від 10.05.2012р., №5 від 21.06.2012р., №6 від 01.07.2012р. були складені та підписані лише продавцем. За твердженнями позивача, вони були надіслані на адресу покупця.

У статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Аналогічну норму містить ч.1 ст.180 ГК України.

Ч.2 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови,

щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У частині 3 цієї ж статті зазначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в договорі узгодили всі істотні умови договору поставки: предмет договору; ціну та порядок розрахунків; умови поставки, приймання товару; відповідальність сторін; строк дії договору. До того ж представники сторін не надали в судовому порядку доказів визнання недійсним укладеного договору.

Разом з тим серед умов договору №01/02-к від 01.02.2012р. немає застережень про те, що найменування та асортимент товару повинні бути викладені в Специфікаціях до договору. У відповідності до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. До того ж у ГК України зазначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Частиною 1 статті 181 ГК України також передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Виходячи з цього колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору поставки та цей договір є укладеним.

Факт передачі товару на загальну суму 232254грн. з ПДВ підтверджується видатковими накладними №72 від 24.08.2012р., №93 від 29.08.2012р., №102 від 31.08.2012р., №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р., №6 від 05.10.2012р. з підписом в графі «Прийняв» представника відповідача, посвідченого печаткою Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова». У видаткових накладних сторонами були узгодженні: назви відправника та одержувача, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки. У видаткових накладних міститься посилання на договір № 01/02-к від 01.02.2012р.

Вказані накладні складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження відповідача про те, що накладні не можуть бути належним доказом поставки товару з підстав відсутності прізвища та посади особи, яка підписувала вказані накладні, спростовується наступним. На спірних накладних наявна печатка відповідача, а в матеріалах справи відсутні передбачені законодавством інші докази щодо неможливості прийняття спірних накладних як доказів у даній справі(висновок судової експертизи, судовий акт по кримінальній справі тощо).

Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не провів дослідження печатки. Проте в ході розгляду справи відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи. Разом з тим будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст.97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Таким чином скріпивши своєю печаткою видаткові накладні відповідач прийняв вказаний товар, отже саме накладними, підписаною з боку відповідача, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Також, з матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідач не відмовився від поставленої продукції, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку суду не надав.

Разом з тим, в ході досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013050810002157 від 18.04.2013р., був встановлений факт підписання видаткових накладних колишнім працівником ПрАТ "Бетон Нова" - менеджером УМЗ - ОСОБА_8 та скріплення їх печаткою підприємства у графі «Прийняв», про що був складений протокол допиту свідка від 01.07.2013р.

У протоколі допиту свідка від 20.05.2013р. за цією ж справою зазначено, що в ході досудового розслідування ОСОБА_9 - головний бухгалтер ПАТ "Бетон Нова", підтвердила заборгованість перед ТОВ «Торгово-транспортна компанія «АЛТРАНС» у сумі 208 023,68грн., а отже і одержання документів на поставлений товар за липень-вересень 2012року

Виходячи з цього, твердження скаржника про те, що такі накладні не можуть вважатися належними письмовими доказами в розумінні ст.34 ГПК України, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Разом з тим в матеріалах справи містяться податкові накладні з серпня 2012р. по жовтень - листопад 2012р. в судовому засіданні відповідач наголосив на тому, що наявність податкових накладних не доводить наявності поставки. Це твердження спростовується наступним.

Частиною 1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної також визначений у цій частині статті.

Ч.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

У відповідності до ч.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з ч.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ч.10 ст.201 ПК України).

В податкові накладних, що містяться в матеріалах справи, є посилання на договір купівлі-продажу № 01/02-к від 01.02.2012р. і наявна інформація про товар, його кількість та вартість, що відповідає вимогам ч.1 ст.201 ПК України.

Виходячи з цього твердження відповідача про те, що наявність податкових накладних не доводить наявності поставки, є хибним.

Відповідно до ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №01/02-к від 01.02.2012р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції та виставлення рахунків на сплату. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, враховуючи положення пункту 2.2. договору належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату, що підтверджується виписками з банку.

В акті звірки взаємних розрахунків між сторонами відповідачем підтверджена наявність боргу перед позивачем станом на 01.02.2012р. у розмірі 208023,68грн. Сюди увійшли накладні №15 від 06.09.2012р., №39 від 21.09.2012р., №40 від 24.09.2012р., №54 від 26.09.2012р., №65 від 28.09.2012р.

На час звернення позивача із позовом, заборгованість відповідача склала 209243,68грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 209243,68грн. господарським судом Донецької області задоволені правомірно.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 15652,52грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 534, 549-552 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та положення пункту 4.2. договору, вірно із дотриманням положень пункту 2.2. договору, визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, а саме в сумі 15633,93грн., та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 18,59грн.

При прийнятті рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 6141,98грн. суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України, вимоги статті 83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково у сумі 6131,39грн. та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 10,59грн.

Господарським судом Донецької області стягнуто з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 7600грн. Апеляційна інстанція вважає їх законними та обґрунтованими з урахуванням положень розділу VI ГПК України, а також Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Таким чином, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Одночасно, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. У зв'язку з цим підстав для скасування рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. (повний текст підписано 27.09.2013р.) у справі №5006/35/220/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2013р. (повний текст підписано 27.09.2013р.) у справі №5006/35/220/2012 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 -Д АГС; 1 - ГС