Постанова

від 12.09.2013 по справі 801/6881/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. (17:36)м.Сімферополь Справа №801/6881/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., за участю представників сторін:

від позивача - Смоляков І.В.,

від відповідача - Іл'їна М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Курорттехкомплект"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень.

Суть спору. ТОВ "Курорттехкомплект" (далі- позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1593 від 16.04.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001802206 та №0001812206 від 18.05.2013.

Ухвалами суду від 05.07.2013 відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи замінено відповідача - Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на її правонаступника - Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України, щодо порядку призначення і проведення перевірки, оскільки відсутні підстави для прийняття наказу, а також останній із повідомленням про проведення перевірки отримані вже після початку проведення перевірки. Крім того, вважають протиправними доводи відповідача, стосовно визнання укладених правочинів позивачем із контрагентами нікчемними та безпідставністю не визнання відповідних податкових декларацій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснила, що перевірка проведена правомірно та за результатами останньої виявлені порушення податкового законодавства, наслідком чого було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач у справі є юридичною особою (ЄДРПОУ 37428469) та знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Наказом начальника ДПІ м.Сімферополя від 16.04.2013 призначено проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Як вбачається із наданого суду акту № 2352\226\3742469 від 19.04.2013 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності формування даних податкових декларацій з ПДВ за період з квітня по липень 2012 та податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 1,2.3 квартал 2012 при здійснені взаємовідносин з ТОВ «Валета» (код ЄДРПОУ 33056542), ПП «Раіком» (код ЄДРПОУ 36036555), ТОВ «АркадаТ» (код ЄДРПОУ 33676769), ПП «Рест Профі» (ЄДРПОУ 35860329), ТОВ «Івітек ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532), ТОВ «Інтако» (код ЄДРПОУ 36371642).

За результатами виявлених порушень відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0001802206 та №0001812206 від 18.05.2013.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Відповідачем в спірному Наказі від 16.04.2013 №1593 зазначено, що підставами для проведення перевірки було п.п.78.1.1 та п.п.78.1.11 Податкового Кодексу України, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем 29.03.2013 за вих.№7415/10/22.3 направлено на адресу позивача запит про надання пояснень щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Валета», ПП «Раіком», ТОВ «АркадаТ», ПП «Рест Профі», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Інтако».

Позивачем за вих.№21 від 08.04.2013 надано обґрунтовану відповідь по зазначеному повідомленню, яка отримана ДПІ 11.04.2013.

З наведених підстав вбачається, що відповідач без наявних на то правових підстав прийняв спірний наказ про проведення перевірки позивача, тобто діяв не в межах діючого законодавства.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначалось вище, спірним наказом від 16.04.2013 року №1511 передбачено проведення перевірки з 18.04.2013 тривалістю 5 днів, повідомлення про проведення перевірки зареєстровано відповідачем 18.04.2013 за №9300/10/22.6, хоча видано нібито 17.04.2013.

Вказаний наказ та повідомлення направлені позивачу поштою 18.04.2013, тобто вже після початку проведення перевірки (а.с.21,22,23).

Відповідно до п.п.4.1.1 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. № 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 за № 1383/14650, нормативні строки пересилання простої письмової місцевої кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) -день здачи на пошту + 2 дні (приоритетна день здачі + 1 день). При цьому згідно п. 4.2. вказаних нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки без отримання податковим органом повідомлення про вручення платнику податків наказу та направлення на перевірку, без урахування строків поштового пробігу відповідно позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано відповідних доказів підстав для проведення перевірки, а також своєчасності направлення позивачу повідомлення та наказу про проведення перевірки.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що відповідач в порушення норм діючого податкового законодавства прийняв спірний наказ про проведення перевірки, а тому останній підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд також дійшов висновку про безпідставність прийняття в подальшому на підставі результатів перевірки спірних податкових повідомлень-рішень №0001802206 та №0001812206 від 18.05.2013.

Крім вказаного, перевіривши обставини прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із контрагентами - ТОВ «Валета», ПП «Раіком», ТОВ «АркадаТ», ПП «Рест Профі», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Інтако» оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Відповідно до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Судом також встановлено та ніким не оскаржено той факт, що ТОВ «Валета», ПП «Раіком», ТОВ «АркадаТ», ПП «Рест Профі», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Інтако» в перевіряємий період часу були зареєстровані у якості юридичних осіб та являлись платниками ПДВ.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" №3674 від 08.07.2011 та передбачених ставок судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового та не майнового характеру, сплачений позивачем судовий збір при поданні позову в розмірі 1429,31 (1394,90+34,41) грн. підлягає стягненню на його користь.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 17.09.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №1593 від 16.04.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Курорттехкомплект".

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001802206 та №0001812206 прийняті Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001802206 та №0001812206, якими нараховані податкові зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "Курорттехкомплект".

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Курорттехкомплект" судовий збір у розмірі 1429,31грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі ГУ Міндоходів АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.