Постанова

від 19.09.2013 по справі 801/7369/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2013 р. (11:41) Справа №801/7369/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Олініченко М.В., Брауде С.О.,

від відповідача - Григор'єва Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000312200 від 11.07.13 про донарахування податку на прибуток в сумі 341782 грн., штрафних санкцій 170891 грн., № 0000302200 від 11.07.13 про донарахування ПДВ в сумі 197429 грн, штрафних санкцій 49357,25 грн., № 0001021702 від 11.07.13 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати 39,97 грн., штрафних санкцій 519,99 грн.

Ухвалами суду від 25.07.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях при цьому цілком підтримавши висновки акту передвіки та виявлені порушення.

Враховуючи викладене, суд керуючись ст.ст. 122,128 КАС України розглянув справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 за наслідками перевірки складено акт №1755/22-00/33615617.

На підставі акту перевірки та виявлених порушень відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000312200 від 11.07.13 про донарахування податку на прибуток в сумі 341782 грн., штрафних санкцій 170891 грн., № 0000302200 від 11.07.13 про донарахування ПДВ в сумі 197429 грн, штрафних санкцій 49357,25 грн., № 0001021702 від 11.07.13 про донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати 39,97 грн., штрафних санкцій 519,99 грн.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Перевіркою повноти визначення у рядку 03 ІД «Інші доходи» за період з 01.01.2012 по 2012 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у сумі - 630915,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 в сумі - 350000,00грн., за 3 квартали 2012 в сумі - 630915,00грн.

У ТОВ «Нижньогірський райагрохім» на 01.01.2012 та 01.01.2013 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується кредиторська заборгованість яка виникла у 2009 у сумі - 630915,32грн. та не погашена станом 01.01.2013, заборгованість набуває статусу «заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності» у березні 2012 сума - 350 000 грн., вересень 2012 - 280 915,32 грн. Разом у сумі - 630915,32грн.

Порушено п.135.5 п.п.135.5.4 ст. 135, п.159.1, п.159.5 п.п.159.5.2 ст.159 Податкового Кодексу України, наказ Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено їх завищення всього у сумі - 996616,00грн. у тому числі: за рахунок завищення витрат за 1 квартал 2012 в сумі - 255310,00грн.; півріччя 2012 в сумі - 430009,00грн. (у т.ч. 2кв. сума - 174699,00грн.); 3 квартали 2012 сума - 929562,00грн. (у т.ч.3 кв. сума - 499553,00грн.); рік 2012 сума - 996616,00грн. (у т.ч. 4кв. сума - 67054,00грн.).

Порушено п.138.6 ст.138, п.п.139.1 п.п. 139.1.1 ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг.

ТОВ «Нижньогірський райагрохім» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) відносило витрати з/д тарифу та його компенсацію від постачальників товару мінеральні добрива) ТОВ «Страбіс-Агро», ТОВ «Нікас-Україна», які в свою чергу виставляли цей тариф окремо від товару на адресу ТОВ «Нижньогірський райагрохім». ТОВ «Страбіс-Агро», ТОВ «Нікас-Україна» ні є прямими виробниками мінеральних добрив, а займаються оптовою торгівлею хімічними продуктами.

Даний залізничний тариф, це окремі витрати понесені ТОВ «Страбіс-Агро», ТОВ «Нікас-Україна», які не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Нижньогірський райагрохім».

Разом по накладним з/д тариф ст.Нижньогірська виставлено на суму - 49875,84грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ- 8312,63грн., сума без ПДВ - 41563,21грн.

ТОВ «Нижньогірський райагрохім» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) відносило витрати ДП «Придніпровська залізниця» Дніпровська дирекція залізничних перевезень - по промивці вагонів, у сумі 106521,20грн. у т.ч. ПДВ - 17753,52грн. сума без ПДВ - 88767,68грн.; ДП «Придніпровська залізниця» Єдиний технологічний центр з обробки перевізних документів - послуг перевезення вантажу, від постачальників товару (мінеральні добрива), у сумі - 375000,00грн. у т.ч. ПДВ - 60891,99грн. сума без ПДВ - 314108,01грн. разом: сума - 481521,20грн. у т.ч. ПДВ - 78645,51грн. сума без ПДВ - 402875,69грн.

Порушено п.138.2 ст. 138 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України.

ТОВ «Нижньогірський райагрохім» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) віднесло витрати ТОВ «Агротех-АБ» (ЄДРПОУ - 35701901) придбання ЗЗР, у сумі - 53849,62грн. у т.ч. ПДВ - 8974,94грн. сума без ПДВ - 44874,68грн.; ПАТ «Кримський Титан», (ЄДРПОУ - 32785994) придбання мінеральних добрив, у сумі - 385600,00грн. у т.ч. ПДВ - 64266,67грн. сума без ПДВ - 321333,33грн. Разом: сума - 439449,62грн. у т.ч. ПДВ - 73241,61грн. сума без ПДВ - 366208,01грн.

Порушено ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність реальних надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ТОВ «Нижньогірський райагрохім» віднесло до витрат на збут витрати пов'язанні з розвантаженням товару, та завантаженням на автотранспорт, ці послуги оказали підприємства: ПП «Сюїта-Плюс» (ЄДРПОУ 35650742), яке знаходиться у стані відмінному від 0, ТОВ «Будівельна компанія «Кримбілдінг» (ЄДРПОУ 36393488), усього на суму - 223370,00грн, у т.ч. ПДВ - 37228,34грн., сума без ПДВ - 186141,66грн.

За період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ТОВ «Нижньогірський райагрохім» задекларовано податок на прибуток у сумі - 240093,00грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено його заниження всього у сумі - 341782,00грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 занижений в сумі - 127115,00грн.; за півріччя 2012 занижений в сумі - 163802,00грн.; за 3 квартали 2012 занижений в сумі - 327700,00грн.; рік 2012 занижений в сумі - 341782,00грн.; в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1, п. 3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено його заниження всього у сумі - 197429,00грн., а саме: січень 2012 - 18358,00грн., лютий 2012 - 22150,00грн., березень 2012 - 9725,00грн., квітень 2012 - 19758,00грн., травень 2012 - 8514,00грн., червень 2012 - 6091,00грн., липень 2012 - 3333,00грн., серпень 2012 - 24153,00грн., вересень 2012- 72219,00грн., жовтень 2012- 7472,00грн., листопад 2012 - 3989,00грн., грудень 2012 - 1667,00грн.

Порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 п.201.15 ст.201 Податкового Кодексу України та п.2., п.4 Наказу ДПАУ від 01.11.2011 N 1379 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.1, п. 3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

Документальною перевіркою за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 39,97 грн., в т.ч.:

- у порушення п.п. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164, п. 167.1. ст.167 розділу IV Податкового Кодексу України, податковим агентом не повністю утримано до бюджету податок з доходів фізичних осіб від суми оподатковуваного доходу відповідно до договорів підряду, використовуючи ставку податку, донараховано податку з доходів фізичних осіб в 2 випадках на суму 39,97 грн.

-у порушення вимог п.п.4.4. Порядку заповнення ф. 1-ДФ затвердженого наказом ДПА України, п. 176.2. «б» ст.176 Податкового Кодексу України, податковим агентом надано новий звітний Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку за 2 квартал 2012 року вхд.№9045457504 від 02.08.2012року

- у порушення вимог п.п. 1.2, п.3. Порядку заповнення ф. 1-ДФ затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, п.176.2. «б» ст.176 Податкового Кодексу України, податковим агентом ТОВ "Нижньогірський райагрохім" податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку за 3 квартал 2012 року надано не в повному, тобто не включено суму виплачених доходів ОСОБА_4 код НОМЕР_4 в сумі 8279,0 (виплачену 05.07.2012 року згідно договору підряду по видатковому ордеру №207) та перерахованого податку, з ознакою доходу 102.

Позивач не погодився і вказаними висновками відповідача та податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

У період з березня по вересень 2009 року позивач придбав у ФОП ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 аміачну селітру на загальну суму 630915,32 грн., що підтверджується накладними №06 від 06.03.09, №016 від 16.03.09, №027 від 27.03.09, №09/09 від 09.09.09, №21/09 від 21.09.09, №17 від 17.06.09,№23 від 23.06.09, №01 від 1.09.09, №10/09/09 від 10.09.09.

Сторонами правовідносин строки розрахунку за товар не встановлені, і конкретна дата розрахунку не визначалась, а отже відповідно до ст.ст.257,261,530 ГК України, строк позовної давності у 3 роки обчислюється через 7 днів з дати отримання товару позивачем та спливає відповідно у березні-вересні 2012 року.

Позивачем в судовому засіданні зазначено, що у 2012 році він не в змозі був розрахуватися з вказаними постачальниками, у зв'язку з чим, до спливу строку позовної давності, просив перенести термін розрахунків за отриману аміачну селітру на 5 років. Крім того, зі свого боку позивачем письмово повідомлено кредиторів - ФОП про визнання боргу, а також направлені для підписання та підписані акти звірки. Дані факти також знайшли своє підтвердження і в акті перевірки.

Відповідно до ст.264 ГК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Письмове визнання боргу позивачем та прохання перенести строк розрахунків, згідно умов вищезазначеної статті є обставинами, які переривають перебіг позовної давності.

З огляду на викладене відповідачем безпідставно зобов'язання позивача перед ФОП у сумі 630915,32 грн. визначені як безнадійна заборгованість та безповоротна фінансова допомога, а тому безпідставно до даних правовідносин застосовані п.135.5.4, ст.135, п.159.5.2 ст.159 Податкового кодексу України.

Далі встановлено, що 01.02.2012 між позивачем та ТОВ «Страбіс-Агро» укладено договір поставки мінеральних добрив №01/02/12 яким передбачено, що у разі поставки товару на умовах «СРТ» покупець додатково компенсує постачальнику витрати за доставку товару згідно рахункам Постачальника, при цьому сума компенсації цих витрат містить вартість залізничного тарифу та вартість по замовленню порожніх вагонів.

Аналогічні умови визначені у договорі поставки №3110-1 від 31.10.2012 між позивачем та ТОВ «Нікас-Україна» п.5.2 якого передбачено, що залізничний тариф в ціну Товару не включається і оплачується Покупцем не підставі додаткового рахунку.

Відповідно до п. 138.6 ст. 136 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Придбаний позивачем товар було поставлено до м.Київа, що не є містом знаходження та здійснення господарської діяльності позивача.

Приймаючи до уваги вищезазначене, е не обґрунтованими висновки відповідача про те, що компенсація залізничного тарифу у сумі 41563,2 грн. повинна бути включена у ціну товару, а сам тариф є окремими витрати ТОВ «Страбіс-Агро» та ТОВ «Нікас-Україна» які не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На підставі п. 35 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 за № 457 одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов'язані очистити зовнішню поверхню кузова вагона (контейнера) від лишків, які її забруднюють, захисної плівки, наклейок, бірок і написів, а всередині вагонів контейнерів) - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання.

Очищення контейнерів здійснюється в усіх випадках вантажовідправником та вантажоодержувачем.

Очищення, промивання і в необхідних випадках дезінфекція вагонів після перевезення тварин, птиці, сирих тваринних продуктів та швидкопсувних вантажів можуть - здійснюватися за рахунок одержувача у спеціально обладнаних місцях.

Промивання, дегазація, дезактивація вагонів після вивантаження небезпечних, отруйних, сморідних і забруднюючих вантажів здійснюються одержувачем у спеціально обладнаних місцях. Перелік таких вантажів встановлюється Правилами.

Очищення внутрішньої і зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів від забруднення після наливу і злиття здійснюється відповідно вантажовідправником або вантажоодержувачем.

Злиття продуктів з цистерн та бункерних напіввагонів має здійснюватись повністю (за винятком випадків, коли стандартами допускається наявність залишків) з очищенням в'язких продуктів з внутрішньої поверхні котла і бункера.

Залізниця має право не приймати не очищені після вивантаження (злиття) вагони і контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів контейнерів), а з одержувача стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищенням.

Вантажоодержувач вносить залізниці установлену відповідно до статті 119 цього Статуту плату за час знаходження цистерн і бункерних напіввагонів на промивально-пропарювальній станції залізниці під очищенням від залишків продуктів.

Вантажоодержувач відшкодовує також витрати залізниць, пов'язані з очищенням порожніх вагонів у пунктах їх наступного навантаження.

За погодженням між вантажовідправником і вантажоодержувачем очищення з внутрішньої поверхні спеціальних вагонів, які належать їм або орендовані ними, може не здійснюватись, якщо це не суперечить нормам та Правилам.

На підставі вказаного між позивачем та ДП «Придніпровська залізниця» укладено договір №ПР/ДН-1/06 Оч/НЮ від 15.11.2006, додаткові угоди №6 від 6.05.2011, №7 від 12.06.12 до якого залізниця здійснює позивачу обов'язкові, послуги із промиванням, очищенням вагонів, а позивач сплачує ці послуги стосовно вагонів в яких він отримав належний йому вантаж.

Факт здійснення цих послуг із промиванням, очищенням вагонів, підтверджується актами прийняття виконаних робіт, податковими накладними на суму 88767,68 грн.

Крім того, відповідно до договору №ПР/4ДН-10-НЮп-75 від 30.13.2010 про організацію перевезень вантажів ДП «Придніпровська залізниця» надає позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, ставки та види послуг визначені додатком к договору.

Під час перевірки самим же відповідачем визнано, що послуги перевезення залізницею здійснено на суму 314108,01 грн.

Оплата вищезазначених послуг є обов'язковою, регламентована законодавством, а самі послуги залізниці є необхідними для здійснення господарської діяльності позивача пов'язаної з реалізації сільгоспхімії.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає висновки відповідача про те, що послуги із промиванням, очищенням вагонів, як витрати позивача у сумі 88767,68 грн. та послуги перевезення на суму 314108,01 грн. не підтверджені первинними документами необґрунтованими, оскільки останнє цілком підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а також законодавчо обґрунтовано.

Також в 2012 році позивач мав договірні відносини з постачання хімікатів від ТОВ «Агротех-АБ» на суму 44874,68 грн. и ПрАТ «Кримський Титан» на суму 321333,33 грн.

Поставка товару від ТОВ «Агротех-АБ» оформлена податковими накладними від 11.05.2012 №4, від 22.05.2012 №5, від 28.08.2012 №3.

У полі місцезнаходження продавця (податкова адреса) зазначена належна податкова адреса вул. Ахсарова, буд.18, кв.233 м. Харків 61202.

Поставка товару від ПрАТ «Кримський Титан» оформлена податковою накладною від 20.09.2012 №699, яку відповідач не визнав з огляду на помилку в назві позивача.

Так у полі особа (платник податку) - покупець зазначено ТОВ «Нижньогірський Райагрохим» та ІПН 336156101202. Згідно статутних же документів найменування покупця - ТОВ «Нижньогірський Райагрохім». Вказаний же запис продавець ПрАТ «Кримський Титан» здійснив на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №00679862, видане саме відповідачем в якому зазначено найменування позивача із помилкою - ТОВ «Нижньогірський Райагрохим».

Суд рахує, що вказана помилка в назві та буквах «и» та «і» не може впливати на результати вчиненої угоди, крім того в податковій накладній було вірно зазначено ІПН платника.

У зв'язку с викладеним застосування відповідачем п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України є необґрунтованим оскільки податкові накладні від ТОВ «Агротех-АБ» та ПрАТ «Кримський Титан» оформлені належним чином та підтверджують витрати позивача на придбання товарів від вказаних контрагентів - ТОВ «Агротех-АБ» » на суму 44874,68 грн. та ПрАТ «Кримський Титан» на суму 321333,33 грн.

Згідно Договору здійснення послуг №1/01/12 від 3.01.2012 укладеного позивачем з ПП «Сюїта-Плюс» останнє здійснювало розвантаження, завантаження товарів із залізничного составу на склад позивача. Вартість робіт згідно первинним документам (договір, акти прийому робіт, податкові накладні) складає 94891,97 грн.

Також розвантаження, завантаження товарів із залізничного составу на склад позивача здійснювалось на підставі договору №192 від 25.04.2012 між позивачем та ТОВ «Будівельна Компанія «Кримбілдінг» про що на огляд суду також надані первинні бухгалтерські документи (договір, акти прийому робіт, податкові накладні) на загальну суму 91250 грн.

В свою чергу відповідачем в акті перевірки робиться висновок, що вказані контрагенти не вправі здійснювати послуги з розвантаження товару, оскільки це не є їх основна діяльність, розвантажувальні роботи здійснювались саме позивачем та інших підрядників не було. Діяльність же ПП «Сюїта-Плюс» та ТОВ «Будівельна Компанія «Кримбілдінг» спрямована на ухилення від сплати податків шляхом штучного формування валових затрат на загальну суму 186141,97 грн. (94891,97 + 91250) та податкового кредиту, угоди мають ознаки фіктивності, факт отримання послуг відсутній.

Таким чином, позивач при проведені господарських операцій із вказаними вище контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Так, позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій, які відповідачем не оскаржені і не скасовані.

В порушення ж ст.71 КАС України відповідачем належних та допустимих доказів стосовно того факту, що вказаними контрагентами фактично поставку товарів (послуг) не здійснювало та документи на підприємстві підписували за винагороду, суду не надано.

У відповідності ж до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що всі контрагенти правовідносини між якими розкриті вище, станом на час вчинення господарських операцій із позивачем зареєстровані у якості юридичних осіб та були платниками ПДВ.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано вироку у кримінальній справі або іншого рішення суду, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

При обґрунтуванні порушення з боку позивача норм п.п. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164, п.167.1. ст.167 розділу IV Податкового Кодексу України, п.п.4.4. Порядку заповнення ф. 1-ДФ затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, п. 176.2. «б» ст.176 Податкового Кодексу України, відповідачем вчинено розрахунок та визначено суму 39,97 грн. податку на доходи фізичних осіб, яку позивач повинен був утримати з фізичних осіб - підприємців. Роблячи вказаний висновок відповідач вважає, що від суми доходів не повинен бути відрахована сума єдиного соціального внеску.

Як же вбачається із пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону оплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів одержаних (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовим договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), триманий від організатора азартної гри.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого при зверненні до суду судового збору, в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.09.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби № 0000312200, № 0000302200 та № 0001021702 від 11.07.13 про донарахування податку Товариству з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" податкових зобов'язань із нарахованими штрафними санкціями.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нижньогірський райагрохім" судовий збір у розмірі 2294 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.