Постанова

від 03.10.2013 по справі 801/1163/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 р. (17:14) м.Сімферополь Справа №801/1163/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

від позивача - Борецька О.Г.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охороне агенство "Сандар"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору. Товариство з обмеженою відповідальністю "Детективно-охороне агенство "Сандар" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001122204, № 0001112204 від 21.01.13.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладених правочинів позивачем із контрагентами ТОВ «Фірма Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ» недійсними, а також безпідставністю застосовування наслідків цього.

Ухвалами суду від 31.01.2013 відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 20.03.2013 у справі призначено судово-економічну експертизу, у зв'язку із чим зупинено провадження у справі, яке відновлено 02.09.2013.

Ухвалою суду від 03.10.2013 Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі АР Крим ДПС замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила останні задовольнити.

Відповідач явку в судове засідання свого представника не забезпечив, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав. Під час розгляду справи позовні вимоги не визнавали підтримавши висновки акту перевірки та виявлені порушення.

Керуючись вимогами ст.ст.33,128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач зареєстрований як юридична особа (ЄДРПОУ 33713538) та перебував на обліку в Державній податковій інспекції у м.Сімферополі АР Крим, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м.Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

Посадовими особами відповідача проведена позапланова не виїзна перевірка позивача з питань правовідносин з ТОВ «Фірма Радіус-Інвест» (ЄДРПОУ 37517328), ТОВ «Агротранстрейд Компані» (ЄДРПОУ 38047265) та ПП «Грандбудінвест-СВ».

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки №64/22-3/33713538 від 04.01.2013 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення п. 14.1.185 ст. 14. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, ідо призвело до завищення ТОВ «ДОА «Сандар» податкового кредиту з ПДВ в розмірі 187604 грн.. га п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14. п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, що спричинило завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств в сумі 938023 грн.

За результатами перевірки прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0001122204, № 0001112204 від 21.01.13.

В основу висновків про порушення позивачем правил оподаткування прибутку підприємства та податку на додану вартість відповідачем покладено відомості, викладені у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Грандбудінвест-СВ» № 534/22- 4/34555182 від 02.10.12, акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агротранстрейд Компані» № 57/23-1/38047265 від 16.10.12, акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест» № 28/23-1/37517328 від 24.07.12 та актів про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест» №76/23-1/37517328 від 28.06.12 (№78/23-1/37517328 від 19.06.12), згідно яких встановлено порушення ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами- покупцями; а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування. Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що вказані платники податків відсутні за юридичною адресою; відсутні адміністративно-господарські можливості (трудові ресурси, основні засоби, складські ресурси, транспорт тощо) для виконання взятих договірних зобов'язань; встановлено придбання товару у суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності; анульовано свідоцтва платників податків цих підприємств: посадові особи таких підприємств не причетні до господарської діяльності підприємств.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача, суд повинен встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій із вказаними контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості, в тому числі ПДВ в ціні послуг.

Так, позивачем надані первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій з ТОВ «Фірма Радіус-Інвест» (ЄДРПОУ 37517328), ТОВ «Агротранстрейд Компані» (ЄДРПОУ 38047265) та ПП «Грандбудінвест-СВ», які відповідачем не оскаржені і не скасовані.

Викладене вище цілком підтверджується також і висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №112/13 від 19.08.2013, якою встановлено, що висновки акту перевірки позивача за №64/22-3/33713538 від 04.01.2013, щодо завищення валових витрат з податку на прибуток та завищення податкового кредиту не підтверджуються даним бухгалтерського та податкового обліку позивача

В порушення ж ст.71 КАС України відповідачем належних та допустимих доказів стосовно того факту, що вказаними контрагентами фактично поставку товарів (послуг) не здійснювало та документи на підприємстві підписували за винагороду, суду не надано.

У відповідності ж до п. 198.1 а) ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, па вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того приписами п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України також встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В акті ж перевірки відсутні відомості про те, що надані позивачем під час перевірки первинні документи та податкові накладні не відповідають вимогам діючого законодавства та не наведено перелік нормативно-правових актів, які порушені під час їх складення.

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що №64/22-3/33713538 від 04.01.2013 станом на час вчинення господарських операцій із позивачем зареєстровані у якості юридичних осіб та були платниками ПДВ.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі викладеного та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Як же вбачається із п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" №3674 від 08.07.2011 року, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, сплачений позивачем судовий збір при поданні позову в розмірі 2294грн. підлягає стягненню на його користь.

Крім зазначеного також підлягають стягненню на користь позивача і реально понесені судові витрати за проведену по справі судово-економічну експертизу розмірі 19584,00грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 08.10.2013.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001122204, № 0001112204 прийняті 21 січня 2013 року Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі Державної податкової служби.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охороне агенство "Сандар" судові витрати в розмірі 21878 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.