Постанова

від 12.02.2014 по справі 801/1163/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1163/13-а

12.02.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 03.10.13 у справі № 801/1163/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охоронне агенство "Сандар" (вул. Хабаровська, буд.48,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охоронне агенство "Сандар" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001122204, № 0001112204, прийняті 21 січня 2013 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі Державної податкової служби.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охороне агенство "Сандар" судові витрати в розмірі 21878 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача проведена позапланова не виїзна перевірка позивача з питань правовідносин з ТОВ "Фірма Радіус-Інвест" (ЄДРПОУ 37517328), ТОВ "Агротранстрейд Компані" (ЄДРПОУ 38047265) та ПП "Грандбудінвест-СВ".

За результатами перевірки відповідачем складений акт перевірки №64/22-3/33713538 від 04.01.2013 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення п. 14.1.185 ст. 14. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення ТОВ "ДОА "Сандар" податкового кредиту з ПДВ в розмірі 187604 грн.. та п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14. п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, що спричинило завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств в сумі 938023 грн.

За результатами перевірки прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0001122204, № 0001112204 від 21.01.13.

В основу висновків про порушення позивачем правил оподаткування прибутку підприємства та податку на додану вартість відповідачем покладено відомості, викладені у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Грандбудінвест-СВ" № 534/22- 4/34555182 від 02.10.12, акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Агротранстрейд Компані" № 57/23-1/38047265 від 16.10.12, акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фірма "Радіус-Інвест" № 28/23-1/37517328 від 24.07.12 та актів про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ "Фірма "Радіус-Інвест" №76/23-1/37517328 від 28.06.12 (№78/23-1/37517328 від 19.06.12), згідно яких встановлено порушення ст. 203, 215, 216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентами- покупцями; а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що вказані платники податків відсутні за юридичною адресою; відсутні адміністративно-господарські можливості (трудові ресурси, основні засоби, складські ресурси, транспорт тощо) для виконання взятих договірних зобов'язань; встановлено придбання товару у суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності; анульовані свідоцтва платників податків цих підприємств; посадові особи таких підприємств не причетні до господарської діяльності підприємств.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Розділом ІІІ Податкового Кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ» продали, а ТОВ «ДОА «Сандар» придбало товар на загальну суму 1125564,80 грн., у т. ч. ПДВ 187594,13 грн. (938020 грн. без ПДВ).

Згідно розшифровки витрат за рядками 05.1, 06.1, 06.4 декларацій з податку на прибуток підприємств за 1-3 квартали 2012 року, придбані у ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані» матеріали та обладнання оприбутковані на складі позивача в сумі 990816,83 грн. та частково використані у 1-3 кварталах 2012р. на суму 295071 грн., а саме: у 1 кварталі 2012р. - 61096 грн., 2 кварталі 2012р. - 128900 грн., 3 кварталі 2012р. 105075 грн. Залишок підлягає використанню у майбутніх податкових періодах на суму 695745,83 грн.

Суми податку на додану вартість, що містилися в ціні товарів, отриманих позивачем від ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ», включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди, а саме: у січні 2012р. - 22458 грн., у лютому 2012р. - 19920 грн., у березні 2012р. - 33663 грн., у квітні 2012р. - 29694 грн., у травні 2012р. - 30344 грн., у червні 2012р. - 29076 грн., у липні 2012р. - 22449 грн.

За приписами статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", до обов'язків платників податків і зборів (обов'язкових платежів), віднесені, у тому числі зобов'язання щодо подачі до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Приймаючи до уваги положення частини 1 статті 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

До перевірки відповідачу були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи( відповідно до листа вих. № 44 від 06.12.2012р. ), що є належним доказом вчинення позивачем господарських операцій з купівлі товару у ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ».

Фактичне виконання позивачем і його контрагентами послуг (товарів) , за укладеними договорами, підтверджується отриманням позивачем (Покупцем) від Продавців товарно-матеріальних цінностей і їх оплатою. Оплата отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями (банківськими виписками).

Здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням валових витрат і податкового кредиту, при виконанні позивачем обов'язків по договорах, укладених з контрагентами - ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ», які на момент їх укладення були зареєстровані юридичними особами, у зв'язку з чим мали право укладати договори і нести по них обов'язки, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності.

Також, колегія суддів звертає увагу, що придбане позивачем обладнання використане ним у власній господарській діяльності шляхом його продажу, монтажу та наладці за договором № 0551-03 від 21.02.2012р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ТОВ «М-Кард» (Замовник); договором № 0552-03 від 22.02.12р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ТОВ «ТАС-ФАРМА», договором № 0588-03 від 17.04.12р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ТОВ фірма «Южний город»; договорами № 0566-03 від 16.05.12р. і № 0572-03 від 21.06.12р., укладеними між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ТОВ «ТАС-ФАРМА»; договором № 8 від 11.06.12р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ПП «Крокелелктромонтаж»; договором № 0574-03 від 08.08.12р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ПАТ «Кримтабак»; договором № 457-03 від 24.09.10р., укладеним між ТОВ «ДОА «Сандар» (Виконавець) та ПП «АРК Строй2», що підтверджується видатковими накладними та актами прийомки виконаних підрядних робіт (копії яких містяться в матеріалах справи).

Актом перевірки зафіксовано складання відповідних первинних бухгалтерських документів щодо придбання ТОВ «ДОА «Сандар» товару та його подальшої реалізації.

Тобто, при проведенні перевірки у відповідача були наявні для аналізу всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що є належним доказом вчинення позивачем господарських операцій з купівлі товару у ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ».

Таким чином, позивачем на перевірку надані всі первинні документи, на підставі яких ним правомірно включено до складу витрат за I-III квартал 2012 рік вартість товару, придбаного у ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест» та ТОВ «Агротранстрейд Компані», в розмірі 295071 грн.

Вартість товару, який отриманий від ПП «Грандбудінвест-СВ», з урахуванням вимог п. 138.4 ст. 134 Податкового кодексу, не включалась до складу валових витрат за I-III квартал 2012 р.

Проте, вказані обставини залишилися поза увагою податкового органу, яким встановлено завищення валових витрат в сумі 938023 грн., а саме: за 1 квартал 2012р. -380206 грн., за 2 квартал 2012р. - 445572 грн., за 3 квартал 2012р. - 112245 грн., що не відповідає фактично задекларованим показникам валових витрат позивача за вказані періоди: за 1 квартал 2012р. - 51069 грн., за 2 квартал 2012р. - 128900 грн., за 3 квартал 2012р. - 105075 грн. (розшифровка витрат декларацій з податку на прибуток за 1-3 кв. 12р. додається).

Враховуючи викладене, висновки ДПІ в м. Сімферополь АРК ДПС зроблені в акті перевірки щодо відсутності реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між ТОВ «ДОА «Сандар» та ТОВ «Фірма «Радіус-Інвест», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Грандбудінвест-СВ» безпідставні та спростовуються належними первинними бухгалтерськими документами, а тому немає підстав вважати, що з боку ТОВ «ДОА «Сандар» було допущено порушення пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що позивач при проведені господарських операцій із вказаними контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачу невідомі.

По справі було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно Висновку експертизи №112/13 від 19.08.2013, висновки акту перевірки позивача за №64/22-3/33713538 від 04.01.2013 щодо завищення валових витрат з податку на прибуток та завищення податкового кредиту не підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановлено, що станом на час вчинення господарських операцій із позивачем ТОВ "Фірма Радіус-Інвест" (ЄДРПОУ 37517328), ТОВ "Агротранстрейд Компані" (ЄДРПОУ 38047265) та ПП "Грандбудінвест-СВ" були зареєстровані у якості юридичних осіб та були платниками ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Проте, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено у абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваної постанови щодо стягнення судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 у справі № 801/1163/13-а - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Детективно-охороне агенство "Сандар" судові витрати в розмірі 21878 грн. із Державного бюджету України."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.10.13 у справі № 801/1163/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва