Ухвала

від 30.10.2013 по справі 2а-910/10/4/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К-41061/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 16.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 по справі №2а-910/10/4/0170 за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 16.03.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позовні вимоги Приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009 №0000581502/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4330,00грн.

Рішення судів мотивовано відсутністю права податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 11.12.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 16.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального, зокрема, пп.5.3.1 п.5.3, ст. 5, п.7.7 п.7.7 ст.7, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки №6/1502/20723781 від 10.01.2009, складеного за результатом перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків, податковим органом на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181, було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.01.2009 №0000581502/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 4330,00грн. за затримку на 204 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8660,00грн.

Відповідно до п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає податкові декларації у місячний податковий період, тому для обчислення граничних строків сплати податку слід застосувати граничні строки подання податкової декларації, визначені п.п. «а» п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 44 Закону України №2181-ІІІ; граничним строком сплати податку за лютий 2008 року є 31.03.2008; за березень 2008 року -30.04.2008.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання позивача за лютий 2008 року у сумі 5384,00грн. повністю погашено за платіжним дорученням від 20.03.2008 на суму 5384,00грн., призначення платежу: ПДВ за лютий 2008 року; податкове зобов'язання за березень 2008 року у розмірі 3276,00грн. погашено позивачем за платіжним дорученням від 23.04.2008 на суму 3276,00грн., із призначенням платежу «ПДВ за березень 2008 року».

Відповідно до витягу з електронного казначейського файлу по платежу ПДВ платіжні доручення від 22.09.2008, від 17.10.2008 та від 20.11.2008 містять призначення платежу: ПДВ за серпень, за вересень і за жовтень (відповідно).

Отже, фактично сплачені позивачем кошти за узгодженими податковими зобов'язаннями по податку на додану вартість зараховані податковим органом на першочергове погашення податкового боргу.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 222, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 16.03.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв