Постанова

від 18.04.2013 по справі 2а/0470/14504/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 р. Справа № 2а/0470/14504/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Покусай С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕР-КА-БА про застосування арешту рахунків платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Лівобережна МДПІ м.Дніпропетровська звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про застосування арешту рахунків ТОВ МЕР-КА-БА .

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження (а.с.23).

Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення (а.с.22). З клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечення проти позову не надав.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ МЕР-КА-БА (код ЄДРПОУ 33669568) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.08.2005р. (а.с.4) та перебуває на обліку у Лівобережній МДПІ м.Дніпропетровська з 08.08.2005р. за №4407 (а.с.5).

Отже, відповідач належним чином зареєстрований, як суб'єкт господарювання, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, згідно облікової картки платника податків у відповідача наявний податковий борг у сумі 1'456грн. 82коп.

На виконання ст.59 ПК України позивачем надіслана відповідачу податкова вимога №864 від 20.08.2012р.

Згідно довідки відділу приймання та обробки податкової звітності ТОВ МЕР-КА-БА останній раз подавало податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2012 року №29001 від 08.08.2012р. (а.с.10).

Крім того, згідно Акту перевірки місцезнаходження керівника підприємства ТОВ МЕР-КА-БА №004244 від 31.10.2012р. встановлена відсутність відповідача за юридичною адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Рильського, 137 (а.с.7).

Таким чином, оскільки відповідачем самостійно не сплачені податкові зобов'язання по податку на прибуток, позивач, посилаючись на п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20, ПК України, звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, підпунктом 14.1.105 п.14.1 ст.14 ПК України визначено поняття терміну майно у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їх сукупність, у тому числі грошові кошти та цінні папери.

Згідно з п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

У відповідності до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунках платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду. Разом з тим, підстави для його застосування визначені п.94.2 ст.94 ПК України.

Так, відповідно п.94.2 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кодон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податку не допускає податкового керуючого до складання акту опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Виходячи з наведених правових норм підставою для вжиття такого заходу як накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках платника податків є наявність належної підстави для застосування цього арешту, яка вказана в ст.94 ПК України та одночасно з цим наявність достатніх даних вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів.

Ні наявності належної підстави для застосування арешту коштів, ні наявності достатніх підстав вважати, що не застосування такого арешту може загрожувати зникненню грошових коштів та неможливістю погашення податкового боргу, позивач у справі не довів належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідно до п.п.7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1398 від 07.11.2011р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1-94.2.7 п.94.2 ст.94 ПК України;

- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що позивачем не наведено жодних із перелічених підстав, визначених п.94.2 ст. 94 ПК України, а також не надано суду доказів прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податків, що передує застосуванню арешту коштів відповідача на його рахунках у відповідності до вищенаведеного Порядку №1398 від 07.11.2011р.

Також, позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача саме у сумі 1'456грн. 82коп. у судовому порядку згідно до вимог п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст.95 ПК України, відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, та не надано доказів вжиття заходів на його виконання.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що за відсутності рішення суду про стягнення податкового боргу з відповідача у сумі 1'456грн. 82коп., яке набрало законної сили, та вжиття позивачем заходів, направлених на його примусове виконання, у суду відсутні обставини винятковості та підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку, на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат визначений ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕР-КА-БА про застосування арешту рахунків платника податків - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя Г.В. Потолова