Ухвала

від 11.12.2014 по справі 2а/0470/14504/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 2а/0470/14504/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року по справі

за адміністративним позовом Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕР-КА-БА» про застосування арешту рахунків платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі по тексту - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) 04.12.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕР-КА-БА» (далі по тексту - ТОВ «МЕР-КА-БА»), в якому просив суд застосувати арешт коштів ТОВ «МЕР-КА-БА» на розрахунковому рахунку 26001013003221, відкритому у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ».

Відповідач ТОВ «МЕР-КА-БА» заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 року у задоволенні адміністративного позову Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ТОВ "МЕР-КА-БА перебуває на обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська з 08.08.2005 року за №4407.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно довідки відділу приймання та обробки податкової звітності відповідач останній раз подав податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2012 року 08.08.2012 року, на його адресу надіслана позивачем податкова вимога №864 від 20.08.2012 року щодо погашення податкового боргу на суму 1456 грн. 82 коп., та податковим органом встановлена відсутність відповідача за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, 137, що підтверджено актом №004244 від 31.10.2012 року, після чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування на підставі пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України арешту коштів ТОВ «МЕР-КА-БА» на розрахунковому рахунку, відкритому в банку.

Згідно приписів Податкового Кодексу України, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені в п. 94.2 ст.94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Крім того, відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції на час звернення до суду із позовом),органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Дані положення визначають як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Умовою застосування норми пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідно до п.91.3. ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Пунктом 3.6.Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1035 передбачено, що однією з основних функцій та повноважень податкового керуючого щодо податкової застави є складання акта про відсутність майна, що має бути описане у податкову заставу.

Однак, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності майна у відповідача, що виключає можливість задоволення позову у цій частині.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимог позивача, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова