Постанова

від 31.10.2013 по справі 2а-2449/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року 2а-2449/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень

про визнання митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

25 травня 2011 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України про:

1.Визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів від:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1, 125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1;

-19 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1;

- 24 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912212/1;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1;

- 7 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1.

2. Зобов'язання вчинити певні дії, а саме застосувати митну вартість, заявлену позивачем та визначену за ціною договору у деклараціях митної вартості.

3 вересня 2013 р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено відповідача - Київську обласну митницю Державної митної служби України на його правонаступника - Київську митницю Міндоходів (далі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів, порушують його права, як платника податків та не відповідають вимогам закону з огляду на те, що митним органом неправомірно прийняті рішення про визначення митної вартості товарів та неправомірно нараховані митні платежі.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем під час прийняття рішень не було застосовано перший метод визначення митної вартості товарів, а натомість, застосовано шостий (резервний) метод, що порушило його законні права та інтереси.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів відповідач діяв в межах чинним законодавством України.

Зокрема, відповідач посилався на те, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Проте, представник позивача (декларант) письмово відмовився надати витребувані митним органом документи.

Крім того, зазначив, що визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом вважає таким, що здійснено з дотриманням відповідної процедури, згідно з вимогами чинного законодавства, а винесені рішення про визначення митної вартості товарів - правомірними та обґрунтованими (т. 2, а.с. 1 - 10).

18 жовтня 2013 р. представниками сторін були надані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу у порядку письмового провадження (т. 4, а.с. 237 - 238).

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

14 липня 1999 р. позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як юридична особа, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 1, а.с. 188 - 189).

У період з 15 по 20 квітня 2010 р. відповідачем було проведено позапланову перевірку стану дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи за період з 1 квітня 2007 р. по 31 березня 2010 р., за результатами якої 21 квітня 2010 р. складено акт перевірки № 5/10/125000000/30523120 (далі - акт перевірки № 5/10/125000000/30523120) (т. 1, а.с. 178 - 186).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем вчинено порушення:

1. Вимог ст. 81 та 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. № 92-IV (далі - МК України), яке полягало у заниженні митної вартості імпортованих товарів, що, у свою чергу, спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті мита у сумі 188 287 грн 54 коп., в т.ч.:

- по вантажній митній декларації (далі - ВМД), оформлених в Київській регіональній митниці - 70 049 грн 14 коп.;

- по ВМД, оформлених в Київській обласній митниці - 118 238 грн 40 коп.

2. Вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон України № 168/97-ВР) у частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3 Закону та п. 2.1 "б" Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом ДМСУ від 27 вересня 2006 р. № 821, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 414 233 грн 18 коп., в т.ч.:

- по ВМД, оформлених в Київській регіональній митниці - 154 108 грн 23 коп.;

- по ВМД, оформлених в Київській обласній митниці - 260 124 грн 95 коп.

На підставі названого акту перевірки № 5/10/125000000/30523120 відповідачем були винесені рішення про визначення митної вартості товарів. Зокрема:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1, 125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1;

-19 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1;

- 24 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912212/1;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1;

- 7 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1.

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані МК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію (далі - Положення), Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 (далі - Порядок), Інструкціїю про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 338/3631 (далі - Інструкція), статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (далі - ст. VII ГАТТ).

Відповідно до вимог ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно з вимогами ст. 42 МК України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Як убачається зі ст. 45 МК України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до вимог ст. 54 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Згідно з вимогами ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72 МК України).

Як убачається зі ст. 81 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами -юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої ст. 88 МК України зобов'язані здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів ст. 259 МК України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як убачається ч. 1 ст. 260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 260 МК України).

Відповідно до вимог ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

Як убачається зі ст. 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином коригувати заявлену митну вартість товарів.

Як убачається з ч. 1 ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до вимог ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як убачається ч. 7 ст. 267 МК України, передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 272 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 МК України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.

У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ст. 267 МК України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час:

1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу;

3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

Як убачається зі ст. ст. 268 і 269 МК України, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог ст. 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.

Згідно з вимогами п. 2 (а) ст. VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до вимог п. 2 (b) ст. VII ГАТТ під "дійсною вартістю" повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Як убачається зі ст. 17 ст. VII ГАТТ, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Слід також зазначити, що відповідно до ст. VII ГАТТ процедура консультацій не є обов'язковою, а відбувається, як правило, у разі необхідності.

Відповідно до вимог ст. 41 МК України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Отже, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком особи, уповноваженої на декларування товарів, а перевірка наданих декларантом відомостей є правом митного органу.

У зв'язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів у повному обсязі та подання до митного органу зазначених неправдивих відомостей, митний орган не мав право застосувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1) згідно зі статтею 267 МК України.

Метод 2 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів відсутня, то використання даного методу згідно зі статтею 268 МК України було неможливим.

Метод 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період, враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам, відсутня, то використання даного методу згідно статтею 269 МК України було неможливим.

Застосування методів 4, 5 згідно зі ст. ст. 271-272 МК України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні також було неможливим.

Згідно з вимогами п. 4.2 Інструкції банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних ВМД, вимагати від останнього (залежно від виду операції), копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 8 грудня 2004 р. № 601.

Відповідно до вимог п. 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 5 Порядку для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 267 МК України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до вимог п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як убачається з п. 9 Порядку, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Відповідно до вимог п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно з вимогами п. 13 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у п. 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Як убачається з п. 14 Порядку у разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно з вимогами п. 2 цього Положення ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Наявні матеріали справи свідчать, про таке.

2 лютого 2000 р. між позивачем (покупцем) та фірмою "KATEPAL OY" (продавцем) укладено контракт поставки № 2 (далі - контракт № 2) (т. 1, а.с. 21 - 22).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого контракту продавець був зобов'язаний продати, а покупець - купити покрівельні та ізоляційні матеріали, у подальшому "Товар", кількість, асортимент і ціни яких мали бути зазначені в інвойсах продавця на кожну партію товару.

Відповідно до вимог п.п. 5.1 п. 5 названого контракту ціна поставки кожної партії товару визначалася інвойсами. Загальна вартість контракту становила - 8 000 000 доларів США.

Як убачається з контракту поставки № 2, позивачем здійснювалося ввезення на територію України продукції фірми "KATEPAL OY", зокрема, 5 - ти найменувань товару за різними кодами, а саме за кодом:

- 6807900090 ("погонна" бітумна плитка);

- 6807900090 ("конькова" бітумна плитка);

- 6807101029 (єндовий килим);

- 6807101029 (наплавляємий килим);

- 6807101029 (підкладочний килим).

На виконання умов контракту № 2 позивачем у листопаді 2010 р. до митного оформлення був заявлений в режимі імпорт - 40 товар згідно з ДМВ (форма ДМВ-1) від:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/161822, 125000024/2010/161825, 125000024/2010/161828, 125000024/2010/161831, 125000024/2010/161835;

- 19 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162050, 125000024/2010/162049;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162088, 125000024/2010/162090;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162121, 125000024/2010/162122;

- 24 листопада 2010 р. № 125000024/2010/162150;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165039, 125000024/2010/165042; 125000024/2010/165041;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165092, 125000024/2010/165093, 125000024/2010/165094, 125000024/2010/165095, 125000024/2010/165096, 125000024/2010/165100, 125000024/2010/165102, 125000024/2010/165103;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165106, 125000024/2010/165109,

- 6 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165249, 125000024/2010/165251, 125000024/2010/165254, 125000024/2010/165257.

Перелічені ДМВ (форма ДМВ-1) надавались представниками позивача (декларантами) разом з товаросупровідними документами (т. 2, а.с. 18, 24, 30, 36, 42, 48, 54, 61, 67, 63, 79, 85, 90, 96, 103, 110, 116, 122, 128). Зокрема, до ДВМ долучалися:

- зовнішньоекономічний контракт № 2 з додатками (додаткові угоди від 20 жовтня 2002 р. без номеру, 2 грудня 2004 р. № 6, від 27 лютого 2009 р. № № 8, 9, від 22 червня 2009 р. № 10, від 1 червня 2009 р. № 11, від 1 липня 2009 р. № 12);

- інвойси;

- СMR;

- сертифікати походження товарів;

- довідки про транспортні витрати;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг;

- лист виробника про калькуляцію на продукцію від 25 травня 2010 р. без номеру;

- лист виробника про біржові ціни продукції від 25 травня 2010 р. без номеру;

- листи ДМСУ від 9 липня 2010 р. № 11/2-10.16/6834, від 24 вересня 2010 р. № 11/7-10.16/10590;

- прайс-листи виробника від 1 травня 2010 р. без номеру, від 5 жовтня 2010 р. без номеру;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів від 10 червня 2010 р. №Ц-242;

- рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 30 липня 2010 р. № 7877-П, № 7877-з/1;

- публікацію бюлетені "Промислова власність" від 25 серпня 2010 р. № 16;

- лист продавця щодо помилкових коду та ціни товару від 22 жовтня 2010 р. без номеру;

- заяву підряд. вх. КОМ від 27 жовтня 2010 р. № 14068/16-45.

Відповідно до поданих декларантом ДМВ митна вартість товарів була визначена за ціною договору.

Зокрема, митна вартість товару була визначена за кодом:

- 6807900090 ("погонна" бітумна плитка) у сумі від 0,42 EUR до 0,46 EUR за одиницю (кілограм);

- 6807101029 (єндовий килим) у сумі від 2,45 EUR до 2,53 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (наплавляємий килим) у сумі від 1,15 EUR до 1,24 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (підкладочний килим) у сумі від 1,28 EUR до 1,32 EUR за одиницю (квадратний метр).

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог п. 26 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за № 439/10719 (далі - Порядок № 314) посадовою особою відділу митного оформлення було направлено запити до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

Крім того, слід зазначити, що додаткові документи було витребувано у зв'язку з тим, що у посадових осіб відповідача виник сумнів стосовно заявленої позивачем митної вартості товарів, оскільки із наданих документів вбачалося, що позивач та інша сторона договору є пов'язаними між собою особами.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів, відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, яка містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

За результатами розгляду запитів та враховуючи приписи п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1766 (надалі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою митного органу було витребувано у позивача додаткові документи.

Зокрема, у ДМВ (форма ДМВ-1) посадовою особою митного органу було письмово зазначено про проведення консультацій з декларантом, а також про витребування вантажної митної декларації відправника та інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару/сировини.

Так, наведений запис міститься у ДМВ (форма ДМВ-1) №125000024/2010/161822, №125000024/2010/161825, №125000024/2010/161828, №125000024/2010/161831, №125000024/2010/161835, №125000024/2010/162050, №125000024/2010/162049, №125000024/2010/162088, №125000024/2010/162090, №125000024/2010/162121, №125000024/2010/162122, №125000024/2010/162150; №125000024/2010/165039, №125000024/2010/165042, №125000024/2010/165041, №125000024/2010/165092, №125000024/2010/165093, №125000024/2010/165094, №125000024/2010/165095, №125000024/2010/165096, №125000024/2010/165100, №125000024/2010/165102, №125000024/2010/165103, №125000024/2010/165106, №125000024/2010/165109, №125000024/2010/165249, №125000024/2010/165251, №125000024/2010/165254, № 125000024/2010/165257.

Зі змісту вимог митного органу було ознайомлено особу, уповноважену на декларування товарів (Козакова О.В.), який письмово відмовився надати витребувані у позивача документи, про що вчинив відповідний запис на останній сторінці ДМВ (форма ДМВ-1) (т. 2, а.с. 18, 24, 30, 36, 42, 48, 54, 61, 67, 63, 79, 85, 90, 96, 103, 110, 116, 122, 128).

Враховуючи, що позивач не надав відповідних документів, протягом встановленого законом строку, а також, що застосування попередніх п'яти методів не надавалося можливим відповідачем було здійснено корегування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. ст. 265 та 273 МК України.

Зокрема, відповідачем були винесені рішення про визначення митної вартості від:

- 15 листопада 2010 р. № №125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1, 125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 23-32);

- 19 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 33 - 36);

- 22 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 37 - 41);

- 23 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 42 - 45);

- 24 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912212/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, направляємий килим (т. 1, а.с. 46-47);

- 26 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 48-49, 55-58);

- 29 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим, підкладочний килим (т. 1, а.с. 50-54, 60-72);

- 3 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладочний килим (т. 1, а.с. 73-76);

- 7 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладачний килим (т. 1, а.с. 77 - 84).

При вирішенні справи судом враховано, що витребувані від позивача документи не були наданні ним до митного органу протягом строку, встановленого для їх подачі, а ні у подальшому.

До того ж у зовнішньоекономічному контракті № 2, укладеному позивачем з фірмою "КАТЕРАL OY" Фінляндія (т. 1 а.с. 21 - 22), містяться реквізити відправника товару та його банківські реквізити: MERITA BANK LTD currency account 157152-27163.

Водночас, в наданих для митного оформлення інвойсах зазначено інші банківські реквізити: NORDEA BANK PLC, AC 157130-36799 IBAN FI4915713000036799 (т. 2, а.с. 158-159, 166-167, 175-176, 183-184, 192-193, 196-197, 204-205, 212-213, 220-221, 228-229, 236-237 т. 3, а.с. 4-5, 12-13, 19-20, 27-28, 35-36, 43-44, 51-52, 58-59, 66-67, 68, 82-83, 87-94, 101-102, 106-111).

Судом також враховано, що у деклараціях митної вартості позивачем було заявлено, що сторони контракту не є взаємопов'язаними особами.

Проте, до митного оформлення позивачем було надано сертифікат офіційного дистриб'ютора компанії "KATEPAL", в якому було зазначено, що позивач уповноважений на:

- продаж продукції "KATEPAL OY";

- надання гарантії на продукцію "KATEPAL OY" від імені і на умовах цієї компанії;

- присвоєння дилером статусу офіційного дилера компанії "KATEPAL OY".

Отже, позивач та названа компанія є пов'язаними між собою.

Дана обставина також підтверджується договором на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 1 січня 2009 р. та листом митної адміністрації Фінляндії, в якому зазначено, що позивач є дистриб'ютором товарів "KATEPAL OY" на (т. 3, а.с. 120 - 122).

Отже, у відповідача були підстави вважати, що сторони договору є пов'язаними між собою особами та відповідно до вимог п. 9 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів витребувати у декларанта додаткові документи.

Ураховуючи, що в силу приписів МК України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта та зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу жодного з витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, вчиненої взаємопов`язаними суб`єктами, висновок Київської обласної митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та необхідність застосування інших методів визначення митної вартості товарів, суд вважає правомірним.

Стосовно обґрунтованості застосування відповідачем саме резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Даний метод було застосовано з урахуванням змісту поданих до митного оформлення документів та наявності у митного органу інформації про неможливість надання додаткової документів, керуючись вимогами ст. ст. 267-269, 271, 272 МК України, тобто, відповідачем правомірно встановлено митну вартість товарів з використанням резервного методу, передбаченого статтею 273 МК України.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Твердження позивача про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, не проведено консультацій, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки митницею надано суду письмові та усні пояснення щодо послідовного використання нею методів визначення митної вартості, а також щодо вжиття заходів, скерованих на отримання необхідної інформації та документів від позивача.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 лютого 2013 р. у справі 21-425а12, в якій зазначено, що у разі наявності у митного органу обґрунтованого сумніву щодо визначеної митної вартості товару, у випадку взаємозалежності покупця та продавця, є необхідність доведення, що така обставина не вплинула на ціну товару, у тому числі і шляхом надання усіх законно витребовуваних митницею документів.

Разом із тим, позивач не надав витребовувані в нього документи, які б надали митному органу підстави вважати, що відносини взаємозалежності сторін не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а, отже, не виконав свій обов'язок щодо доведення відсутності впливу взаємозалежності покупця та продавця на ціну товару.

Судом також враховано, що митницею було здійснено послідовний перехід від першого до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосовано резервний метод; нормативно та фактично обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Водночас, щодо визначення конкретного методу, застосованого митним органом, суд зазначає, що пояснення відповідача про неможливість застосування кожного наступного методу та обрання шостому методу є обґрунтованими, а, отже, відповідне рішення про коригування митної вартості відповідає вимогам митного законодавства.

Наведене свідчить, що висновки відповідача про недоведеність позивачем задекларованої митної вартості товару є правильними, а рішення про коригування митної вартості - правомірним.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз обставин даної справи та досліджених доказів свідчить, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання позивача на судові рішення в адміністративній справі № 2а-6431/10/1070, зокрема, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2012 р., якою було визнано протиправним та скасовані рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 4 квітня 2010 р. № 125000006/2010/910668/1, від 13 квітня 2010 р. № 125000006/2010/910683/1, від 15 квітня 2010 р. № 125000006/2010/910703/1 за таких підстав.

Як убачається з тексту названого рішення, позивачем в режимі імпорт було заявлено до декларування погонну бітумну плитку (т. 1, а.с. 41, 149), отже, зазначені судові рішення (у справі № 2а-6431/10/1070) було постановлено стосовно рішень митного органу про визнання митної вартості 1- го найменування товару - погонної бітумної плитки, тоді, як в межах адміністративної справи № 2а-2449/11/1070 оскаржується рішення митного органу стосовно 4 - х найменувань товару , а саме, "конькової" бітумної плитки, єндового килиму, направляємого килиму, підкладочного килиму.

Наведене свідчить, що обставини, встановлені у судовому рішенні в адміністративній № 2а-6431/10/1070, не можуть бути враховані під час визначення митної вартості іншого найменування (виду) товару, зокрема, "конькової" бітумної плитки, єндового килиму, направляємого килиму, підкладочного килиму.

Водночас, суд не приймає до уваги посилання позивача на експортний висновок Київської торгово-промислової палати від 10 червня 2010 р. № Ц-242 (завдання експертизи - визначення контрактної вартості на покрівельні бітумні матеріали), оскільки, як убачається з його змісту експертом огляд зазначених матеріалів не проводився, а їх вартість була визначена за документами, наданими позивачем (т. 1, а.с. 169 - 171).

Наведене свідчить, що позовні вимоги в частині визнання протиправними рішень відповідача про визначення митної вартості товарів є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача застосувати митну вартість, визначену договору, є похідними від позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних рішень, а, отже, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.