Постанова

від 09.04.2014 по справі 2а-2449/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2449/11/1070 ( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2011 р. ТОВ "Діана-Київ" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів

від:- 15 листопада 2010 р. № 125000006/2010/912169/1, №125000006/2010/912170/1, №125000006/2010/912171/1,№125000006/2010/912173/1, №125000006/2010/912174/1;-19 листопада 2010р.№125000006/2010/912200/1,№125000006/2010/912201/1;-від22.11.2010р. №125000006/2010/912204/1,№125000006/2010/912205/1;-від23.11.2010р.№ 125000006/2010/912207/1,№125000006/2010/912208/1;- від 24.11.2010р.№ 125000006/2010/912212/1;- 26 листопада 2010 р. №125000006/2010/912217/1, №125000006/2010/912218/1,№125000006/2010/912219/1;- 29 листопада 2010 р. №125000006/2010/912223/1,№125000006/2010/912224/1, №125000006/2010/912225/1, №125000006/2010/912226/1,№125000006/2010/912227/1, №125000006/2010/912229/1, №125000006/2010/912230/1; - від 03.12.2010р. №125000006/2010/912249/1, №125000006/2010/912250/1;- від 07.12.2010р. №125000006/2010/912252/1, №125000006/2010/912253/1, №125000006/2010/912254/1, №125000006/2010/912255/1 та зобов'язання застосувати митну вартість, заявлену позивачем та визначену за ціною договору у деклараціях митної вартості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено .

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару, а також судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач та фірма "KATEPAL OY" є пов'язаними між собою особами.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що 2 лютого 2000 р. між позивачем (покупцем) та фірмою "KATEPAL OY" (продавцем) укладено контракт поставки № 2 (далі - контракт № 2) (т. 1, а.с.21 - 22).

Згідно з п.п.1.1 п. 1 названого контракту продавець був зобов'язаний продати, а покупець - купити покрівельні та ізоляційні матеріали, у подальшому "Товар", кількість, асортимент і ціни яких мали бути зазначені в інвойсах продавця на кожну партію товару.

Відповідно до вимог п.п.5.1 п. 5 названого контракту ціна поставки кожної партії товару визначалася інвойсами. Загальна вартість контракту становила - 8 000 000 доларів США.

На виконання умов контракту № 2 позивачем у листопаді 2010 р. до митного оформлення був заявлений в режимі імпорт - 40 товар згідно з ДМВ (форма ДМВ-1) від:

- 15 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/161822, 125000024/2010/161825, 125000024/2010/161828, 125000024/2010/161831, 125000024/2010/161835;

- 19 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162050, 125000024/2010/162049;

- 22 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162088, 125000024/2010/162090;

- 23 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/162121, 125000024/2010/162122;

- 24 листопада 2010 р. № 125000024/2010/162150;

- 26 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165039, 125000024/2010/165042; 125000024/2010/165041;

- 29 листопада 2010 р. № № 125000024/2010/165092, 125000024/2010/165093, 125000024/2010/165094, 125000024/2010/165095, 125000024/2010/165096, 125000024/2010/165100, 125000024/2010/165102, 125000024/2010/165103;

- 3 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165106, 125000024/2010/165109,

- 6 грудня 2010 р. № № 125000024/2010/165249, 125000024/2010/165251, 125000024/2010/165254, 125000024/2010/165257.

Перелічені ДМВ (форма ДМВ-1) надавались декларантом разом з товаросупровідними документами (т. 2, а.с. 18, 24, 30, 36, 42, 48, 54, 61, 67, 63, 79, 85, 90, 96, 103, 110, 116, 122, 128). Зокрема, до ДВМ долучалися:

- зовнішньоекономічний контракт № 2 з додатками (додаткові угоди від 20 жовтня 2002 р. без номеру, 2 грудня 2004 р. № 6, від 27 лютого 2009 р. № № 8, 9, від 22 червня 2009 р. № 10, від 1 червня 2009 р. № 11, від 1 липня 2009 р. № 12);

- інвойси;

- СMR;

- сертифікати походження товарів;

- довідки про транспортні витрати;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг;

- лист виробника про калькуляцію на продукцію від 25 травня 2010 р. без номеру;

- лист виробника про біржові ціни продукції від 25 травня 2010 р. без номеру;

- листи ДМСУ від 9 липня 2010 р. № 11/2-10.16/6834, від 24 вересня 2010 р. № 11/7-10.16/10590;

- прайс-листи виробника від 1 травня 2010 р. без номеру, від 5 жовтня 2010 р. без номеру;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів від 10 червня 2010 р. №Ц-242;

- рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 30 липня 2010 р. № 7877-П, № 7877-з/1;

- публікацію бюлетені "Промислова власність" від 25 серпня 2010 р. № 16;

- лист продавця щодо помилкових коду та ціни товару від 22 жовтня 2010 р. без номеру;

- заяву підряд. вх. КОМ від 27 жовтня 2010 р. № 14068/16-45.

Відповідно до поданих декларантом ДМВ митна вартість товарів була визначена за ціною договору.

Зокрема, митна вартість товару була визначена за кодом:

- 6807900090 ("погонна" бітумна плитка) у сумі від 0,42 EUR до 0,46 EUR за одиницю (кілограм);

- 6807101029 (єндовий килим) у сумі від 2,45 EUR до 2,53 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (наплавляємий килим) у сумі від 1,15 EUR до 1,24 EUR за одиницю (квадратний метр);

- 6807101029 (підкладочний килим) у сумі від 1,28 EUR до 1,32 EUR за одиницю (квадратний метр).

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог п. 26 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. № 314, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за № 439/10719 (далі - Порядок № 314) посадовою особою відділу митного оформлення було направлено запити до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів, відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, яка містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення та цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

За результатами розгляду запитів та враховуючи приписи п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1766 (надалі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою митного органу було витребувано у позивача додаткові документи.

Враховуючи, що позивач не надав відповідних документів, протягом встановленого законом строку, а також, що застосування попередніх п'яти методів не надавалося можливим відповідачем було здійснено корегування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. ст. 265 та 273 МК України.

Зокрема, відповідачем були винесені рішення про визначення митної вартості від:

- 15 листопада 2010 р. № №125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1, 125000006/2010/912171/1, 125000006/2010/912173/1, 125000006/2010/912174/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 23-32);

- 19 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 33 - 36);

- 22 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 37 - 41);

- 23 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 42 - 45);

- 24 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912212/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, направляємий килим (т. 1, а.с. 46-47);

- 26 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим (т. 1, а.с. 48-49, 55-58);

- 29 листопада 2010 р. № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, направляємий килим, підкладочний килим (т. 1, а.с. 50-54, 60-72);

- 3 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладочний килим (т. 1, а.с. 73-76);

- 7 грудня 2010 р. № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1 стосовно товару - "конькова" бітумна плитка, єндовий килим, підкладачний килим (т. 1, а.с.77 - 84).

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям митного органу щодо винесення спірних рішень, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Абзацом 23 статті 1 Митного кодексу України ( в редакції чинній до 01 червня 2012 року) визначено, що переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини другої статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно приписів статті 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (далі - Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує Позивача надати повний перелік документів відповідно до пункту 11 Порядку. При цьому саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача було надано митному органу перелік необхідних документів на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів згідно пункту 7 Порядку.

Проте, сумніваючись у достовірності поданих декларантом відомостей, посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, а саме: у ДМВ посадовою особою митного органу було письмово зазначено про проведення консультацій з декларантом, а також про витребування вантажної митної декларації країни відправника та інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товару/сировини.

Крім цього, у деяких ДМВ ці документи витребовувалися разом з іншими документами, зокрема, прайс-листи фірми виробника товару, калькуляції фірми - виробника товару, які вже були подані декларантом при поданні ДМВ, висновок експертної організації або не витребовувалися митницею взагалі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що митним органом в порушення пункту 13 Порядку не було надано позивачу десятиденний строк на подання витребуваних додаткових документів, а одразу в день подання відповідної декларації митної вартості прийнято відповідне рішення про визначення митної вартості, що в свою чергу, свідчить про помилковість твердження митного органу, що витребувані від позивача документи не були надані ним до митного органу протягом строку, встановленого для їх подачі.

Крім цього, Київською міжрегіональної митницею не надано доказів на проведення процедур консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару.

Посилання представника митниці на те, що процедура консультацій з боку митного органу була дотримана - не підтверджена жодними належними доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначивши митну вартість за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх п'яти, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, в тому числі другого та третього методів, в зв'язку з відсутністю фізичних характеристик на ідентичні та подібні товари, четвертого та п'ятого - через відсутність інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія приходить до висновку, що враховуючи наявність у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, рішення про визначення митної вартості товарів імпортованих позивачем були прийняті митним органом з порушенням методики визначення, встановленої статтями 266-273 Митного кодексу України, а саме застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару відбулось без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною 5 статті 266 Митного кодексу України, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (справа № 21-56а10), від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10), від 14 листопада 2011 року (справа № 21-213а11), від 6 лютого 2012 року (справа № 21-418а11), від 29 травня 2012 року (справа № 21-91а12).

При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що розбіжності у банківських реквізитах, зазначених у зовнішньоекономічному контракті № 2, укладеному позивачем з фірмою "КАТЕРАL OY" Фінляндія, та у наданих для митного оформлення інвойсах, на які посилається відповідач, не є тими обставинами, які потягли за собою безумовне застосування відповідачем саме останнього шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару, та не є тими обставинами, які б безпосередньо потягли за собою зміну митної вартості імпортованих позивачем товару, яка зазначена позивачем, оскільки жодних належних доказів на зворотне, які б можна взяти до уваги, відповідачем по справі не надано.

Разом з тим, як вбачається з заперечень на адміністративний позов та апеляційну скаргу, підставою для прийняття оскаржуваних рішень митниця зазначила те, що позивач та його контрагент є взаємопов'язаними особами, однак, колегія суддів, проаналізувавши перелік документів, що були витребувані відповідачем під час митного оформлення (копії ВМД країни відправлення, інформація зовнішньоторговельних організацій, прас-листи фірми - виробника товару, калькуляції фірми - виробника, висновок експертної організації ), вважає, що такі були витребувані без мети встановлення, підтвердження факту пов'язаності/непов'язаності позивача з контрагентом та впливу такої можливої пов'язаності на ціну імпортованого товару.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою тільки в разі, якщо: 1) вони є посадовими особами або керівниками підприємств один у одного; 2) вони є партнерами у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством; 3) вони є роботодавцем і найманим працівником; 4) будь-яка особа прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; 5) один з них прямо або опосередковано контролює іншого; 6) обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою; 7) разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу; 8) вони є членами однієї сім'ї.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один з критеріїв частини п'ятої цієї статті.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Визначення вартості операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини сьомої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта і тільки з метою порівняння. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що пов'язаними особами є посадові особи або керівники підприємств один у одного, партнери у спільній підприємницькій або іншій діяльності, яку не заборонено законодавством, роботодавець і найманий працівник, будь-яка особа, яка прямо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них, якщо один з них прямо або опосередковано контролює іншого, якщо обидва вони прямо або опосередковано контролюються третьою особою, якщо разом вони прямо або опосередковано контролюють третю особу, якщо вони є членами однієї сім'ї.

Між тим, зазначаючи про те, що позивач та його контрагент є пов'язаними особами, митниця не вказала жодну з вказаних умов пов'язаності осіб.

Щодо посилання митниці, які помилково було взято до уваги судом першої інстанції, як на доказ, що підтверджує пов'язаність позивача з контрагентом, на сертифікат офіційного дистриб'ютора компанії "KATEPAL", договір на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 1 січня 2009 р. та лист митної адміністрації Фінляндії, в якому зазначено, що позивач є дистриб'ютором товарів "KATEPAL OY", на думку суду апеляційної інстанції, не є належними доказами такої пов'язаності, оскільки ці документи не створюють юридичних наслідків, на підставі яких виникають права та обов'язки у позивача та контрагента щодо здійснення спільної підприємницької діяльності.

Крім того, при винесенні оспорюваних рішень, митним органом не дотримано вимоги п. 4 с. 4 ст.267 МК України згідно якого за наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Невиконання даної вимоги Митного Кодексу України, а також враховуючи перелік додаткових документів витребовуваних митним органом під час митного оформлення, які не стосуються обставин пов'язаності осіб, дає підстави колегії суддів вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень у митного органу не виникало сумніву щодо непов'язаності позивача з контрагентом, а тому посилання митного органу в подальшому при запереченні позову, як на підставу прийняття оскаржуваних рішень про визначення митної вартості, на пов'язаність цих осіб, є необґрунтованим.

Також, колегією суддів апеляційного адміністративного суду при вирішенні даної справи взято до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду від 02.07.2013 року у справі №К/9991/18583/12 (до вирішення якої ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року зупинялося провадження у даній справі), якою встановлено, що метою витребуваних митницею у позивача документів є не вирішення питання щодо впливу взаємозв'язку продавця ("КАТЕРАL OY") і покупця (ТОВ «Діана-Київ») на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Розбіжності, на які посилається митний орган, не беруться судом до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів. Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тому оскаржувані рішення Київської обласної митниці, правонаступником якої є Київська митниця Міндоходів про визначення митної вартості товарів підлягають скасуванню.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, колегія суддів зазначає, що дані позовні вимоги не підлягає задоволенню з огляду на те, що такі дії не входять до компетенції суду, а належать до дискреційний функцій митного органу.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі адміністративного позову ТОВ «Діана-Київ» було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією від 12 травня 2011 року ( Том 1 а.с.2).

За подачу апеляційної скарги ТОВ "Діана-Київ" було сплачено судовий збір у розмірі 34,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №851 від 13 листопада 2013 року ( Том 5 а.с.13).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ТОВ "Діана-Київ", яке не є суб'єктом владних повноважень, обґрунтовані і відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки спір вирішений на користь позивача, а судові витрати підтверджені документально, то вони підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товарів Київської обласної митниці Державної митної служби України, правонаступником якої є Київська митниця Міндоходів, а саме:

- від 15 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912169/1, 125000006/2010/912170/1,125000006/2010/912171/1,125000006/2010/912173/1,25000006/2010/912174/1;

- від 19 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912200/1, 125000006/2010/912201/1;

- від 22 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912204/1, 125000006/2010/912205/1;

- від 23 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912207/1, 125000006/2010/912208/1;

- від 24 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912212/1;

- від 26 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912217/1, 125000006/2010/912218/1, 125000006/2010/912219/1;

- від 29 листопада 2010 року № № 125000006/2010/912223/1, 125000006/2010/912224/1, 125000006/2010/912225/1, 125000006/2010/912226/1, 125000006/2010/912227/1, 125000006/2010/912229/1, 125000006/2010/912230/1;

- від 3 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912249/1, 125000006/2010/912250/1;

- від 7 грудня 2010 року № № 125000006/2010/912252/1, 125000006/2010/912253/1, 125000006/2010/912254/1, 125000006/2010/912255/1.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 134, ідентифікаційний код юридичної особи 30523120) судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову та апеляційної скарги у розмірі 37 (тридцять сім ) гривень 81 копійку.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.04.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.