Постанова

від 01.11.2013 по справі 815/7061/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/7061/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року 14 год. 48 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представника позивача Гульчак О.В.,

представника відповідача Астахової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агровіта» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агровіта» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував просив суд відмовити у задоволені позовних вимог повністю, посилаючись в тому числі на письмові заперечення надані суду раніше.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

23.07.2013 року відповідачем було надано ТОВ «ТД «Агровіта» письмовий запит № 826/10/15-54-22-02 про надання документів, який було отримано останнім 24.07.2013 року. На вказаний запит ДПІ позивачем було надано витребувані документи разом з супровідним листом від 02.08.2013 року № 0208/1 (а.с. 158, 162).

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, на підставі Наказу начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» №187 від 12 серпня 2013 року (а.с. 161), згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79, пункту 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АГРОВІТА», код за ЄДРПОУ 23991246, по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «ФЕРКО», код за ЄДРПОУ 31681342, за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

Письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки за № 38/15-54-22-02 від 12 серпня 2013 року та копія наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 187 від 12 серпня 2013 року вручені під розписку Генеральному директору ТОВ «Торговий Дім «Агровіта»» Юрченко Руслану Олеговичу 14.08.2013 року (а.с. 160).

За наслідками вказаної перевірки, відповідачем складено акт №400/15-54-22-02/23991246 від 21 серпня 2013 року, у висновках якого встановлено, що ТОВ «Торговий дім «АГРОВІТА» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «ФЕРКО», в розумінні ст.185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) всього на суму 434884,32 грн.; у ТОВ «ТД «АГРОВІТА» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбанням товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ФЕРКО», в розумінні ст. 185 ПК України у лютому 2013 року всього на суму 397865,54 грн. (а.с. 14-28).

Як зазначає позивач на підставі акту перевірки від 21 серпня 2013 року за №400/15-54-22-02/23991246 відповідачем внесені зміни до інформації по платнику ПДВ - Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «АГРОВІТА» в системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а саме: зменшено до нуля податковий кредит з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «ФЕРКО». В свою чергу, представник відповідача зазначив, що аналітично-інформаційні системи, якими користується відповідач у своїх службових цілях, не затверджені ніякими нормативно-правовими актами, зареєстрованими належним чином у Міністерстві юстиції України. Також слід зазначити, що ДПІ ніяким чином не змінювала саме показники податкової декларації з ПДВ за лютий 2013 року, адже відповідачем за результатами перевірки не приймалося податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошових зобов'язань позивачеві. З урахуванням викладеного випливає, що внесення інформації у відповідні бази ДПІ не зачіпає права, свободи та інтереси позивача, а й отже відсутнє право яке підлягає судовому захисту у розумінні ч. 1 ст. 6 КАС України.

Щодо безпосередньо господарських взаємовідносин ТОВ «ТД «Агровіта» з ТОВ «Ферко», які були предметом документальної позапланової невиїзної перевірки, судом було встановлено, що позивачем було укладено договір поставки з ТОВ «Ферко» від 31.01.2013 року № 3101, згідно якого позивач є «покупцем», а ТОВ «Ферко» «продавцем». Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити коріандр, врожаю 2012 року, українського походження. Згідно п. 3.2 договору, право власності на товар переходить покупцеві після передання товару й правильно оформлених, на відпущену партію Товару, наступних документів: рахунок на товар, видаткову накладну та податкову накладну. Також позивачем було укладено договір поставки з ТОВ «Ферко» від 02.02.2013 року № 0202, згідно якого позивач є «покупцем», а ТОВ «Ферко» «продавцем». Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити горох, врожаю 2012 року, українського походження. Згідно п. 3.2 договору, право власності на товар переходить покупцеві після передання товару й правильно оформлених, на відпущену партію Товару, наступних документів: рахунок на товар, видаткову накладну та податкову накладну.

Згідно акту перевірки позивача, перевіряючі використовували інформацію, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, а саме акту перевірки від 30.05.2013 року № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року». У вищевказаному акті податкова інспекція дійшла висновків, що перевіркою встановлено факт взаємодії ТОВ «Ферко» з суб'єктами господарювання ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» у періоді лютий 2013 року та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні товарів/послуг від постачальників ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності у останніх управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів - покупців за період лютий 2013 року.

По результатам зазначеної перевірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Ферко» з його контрагентами ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемних.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що накладні надані представником позивача на підтвердження господарських операцій не містять відповідних даних, що свідчать про здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а саме, видаткові накладні надані позивачем (а.с. 65-78, 103-106) не містять прізвища, ім'я, по батькові отримувача товару. За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи мають дефект змісту та походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості платника податків, а відтак сприймаються судом як не належні та не допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин.

Отже, судом також встановлено, що позивач не виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку на підтвердження правомірності господарських операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, судом під час розгляду справи, встановлено, що відповідач під час здійснення перевірки, дотримався чинного законодавства України та діяв відповідно до покладених на нього повноважень. При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки, під час розгляду адміністративної справи, судом не було встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача та встановлено, що перевірку позивача проведено правомірно, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дії, які полягають у викладені в акті перевірки від 21.08.2013 року № 400/15-54-22-02/23991246 протиправних висновків про безтоварність, нікчемність та фіктивність правочинів між ТОВ «ТД «Агровіта» та підприємством-постачальником, підприємствами покупцями за лютий 2013 року та про визнання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси того, що у ТОВ «ТД «Агровіта» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальником та зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «ТД «Агровіта» з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 рік, відповідно до поданої податкової звітності за період лютий 2013 року у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших) є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Вищого адміністративного суду України від 15.01.2009 у справі № К-1647/07, від 04.04.2013 у справі № К/9991/78071/12, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 у справі № К/9991/30442/12, від 22.01.2013 у справі № К/9991/39253/12.

Таким чином, акт перевірки за висновком суду не має юридичного характеру, оскільки не містить обов'язкового для суб'єкта господарювання припису, не породжує жодних правових наслідків, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 2, ст. 104 КАС України судовому захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи за захистом до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 у справі № К/9991/8341/11.

Однак дії контролюючого органу щодо складання акту перевірки, так само як і внесення до нього висновків не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому самі по собі такі дії, а також висновки, викладені в акті не створюють для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що висновки відповідача, викладені в акті не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій відповідачем може бути прийнято рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Окрім того, суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

На підставі викладеного суд вважає що оцінка висновкам акту перевірку має даватися судом у мотивувальній частині судового рішення у справі, предметом позову у якій є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийнято на підставі акту перевірки. Не підлягають розгляду у адміністративних судах позовні вимоги про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень стосовно формування у акті перевірки висновків.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 31.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агровіта» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії, які полягають у викладені в акті перевірки від 21.08.2013 року № 400/15-54-22-02/23991246 протиправних висновків про безтоварність, нікчемність та фіктивність правочинів між ТОВ «ТД «Агровіта» та підприємством-постачальником, підприємствами покупцями за лютий 2013 року та про визнання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси того, що у ТОВ «ТД «Агровіта» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальником та зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «ТД «Агровіта» з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 рік, відповідно до поданої податкової звітності за період лютий 2013 року у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших) - відмовити повністю .

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 01.11.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агровіта» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дії, які полягають у викладені в акті перевірки від 21.08.2013 року № 400/15-54-22-02/23991246 протиправних висновків про безтоварність, нікчемність та фіктивність правочинів між ТОВ «ТД «Агровіта» та підприємством-постачальником, підприємствами покупцями за лютий 2013 року та про визнання ДПІ у Суворовському районі м. Одеси того, що у ТОВ «ТД «Агровіта» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємством-постачальником та зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «ТД «Агровіта» з податку на додану вартість за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 рік, відповідно до поданої податкової звітності за період лютий 2013 року у базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших) - відмовити повністю.

01 листопада 2013 року.