Постанова

від 17.10.2013 по справі 816/5236/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5236/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Гу йванюк Й. Є.,

представника відповідача - Біленко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньюрнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньюрнафта" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23 серпня 2013 року № 0005442202/264.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 23 серпня 2013 року № 0005442202/264 є незаконним з огляду на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ не відповідають дійсним правовідносинам, що склалися між позивачем та його контрагентом ТОВ "Радіалгруп", оскільки ці правовідносини підтверджені письмовими договорами та іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у письмових запереченнях посилався на ті обставини, що спірне податкове повідомлення - рішення, винесене внаслідок виявлених порушень на підставі акта перевірки, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньюрнафта" (код ЄДРПОУ 34689758) зареєстровано як юридична особа 28 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, взято на облік як платник податків 29 листопада 2006 року за № 8441 та є платником податку на додану вартість з 12 грудня 2006 року /том 1 а. с. 24-27/.

Відповідно до рішення начальника Кременчуцької ОДПІ, оформленого наказом "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" № 343 від 30 липня 2013 року, на підставі направлення від 30 липня 2013 року № 391/000391 у період з 30 липня по 05 серпня 2013 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Креміньюрнафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Радіалгруп" за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ було складено акт від 12 серпня 2013 року № 1041/16-03-22-02-12/34689758 /том 1 а. с. 9-18/, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 2 094 725 грн., в тому числі за квітень 2012 року у сумі 154 788 грн., травень 2012 року у сумі 360 610 грн., червень 2012 року у сумі 505 686 грн., липень 2012 року у сумі 841 040 грн., серпень 2012 року у сумі 119 826 грн., вересень 2012 року у сумі 121 775 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 12 серпня 2013 року № 1041/16-03-22-02-12/34689758, відповідачем 23 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005442202/264, яким ТОВ "Креміньюрнафта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 618 406 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 2 094 725 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 523 681 грн. 25 коп. / том 1 а. с. 22-23/.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "Креміньюрнафта" звернулось до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Згідно акту перевірки та пояснень відповідача, збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2 094 725 грн. за основним платежем податковий орган, серед іншого, обґрунтовував тим, що відповідно до акту ДПІ у м. Полтаві від 28 грудня 2012 року № 4824/22-2/37238075 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Радіалгруп", яким не встановлено факт транспортування товару від продавця до покупця, в зв'язку з наданням для перевірки первинних документів, оформлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, відсутність документів, що підтверджують факт транспортування товару від постачальника (ТОВ "Радіалгруп") до покупців та інше.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Ні відповідачем, ні позивачем не заперечується той факт, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Радіалгруп", вказане підприємство було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платником ПДВ з 03 вересня 2010 року /том 3, а. с. 112-127/.

Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України платники податків, для цілей оподаткування, зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 Податкового кодексу України визначено, що Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до положень пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ТОВ "Креміньюрнафта" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Також, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06 квітня 2012 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіалгруп" укладено договір № 12/12 продажу нафтопродуктів /том 1 а. с. 28-30/. Відповідно до вимог вказаного договору поставка товару автомобільним транспортом здійснюється на умовах FCA франко-перевізник на естакаді наливу, розташованої за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 або м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80 (згідно Інкотермс 2010) (пункт 3.1 Договору). Відвантаження Товару автомобільним транспортом здійснюється після надання покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, технічного паспорту на автомобіль і калібрувального паспорту на автоцистерну (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до специфікації на поставку товару (Додаток 1 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року) товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 у кількості 250 т вартістю 1 825 000 грн. Додатком № 2 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року визначено, що товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 в загальній кількості 270 т вартістю 2 205 800 грн. Згідно Додатку № 3 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 в загальній кількості 395 т вартістю 2 376 000 грн. Відповідно до Додатку № 4 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 в загальній кількості 625 т вартістю 4 129 500 грн. Додатком № 5 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 в загальній кількості 107,62 т вартістю 718 958 грн. Згідно Додатку № 6 до Договору № 12/12 від 06 квітня 2012 року товар - бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 в загальній кількості 106,40 т вартістю 730 648,80 грн. Всього ПДВ у розмірі 1 997 651,13 грн. /том 1 а. с. 31-36/.

Так, ТОВ "Радіалгруп" виписані рахунки - фактури, накладні, податкові накладні /том 1 а. с. 37-250, том 2 а. с. 1-78/.

Оплату за товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача /а. с. 87/.

Доставка товару від ТОВ "Радіалгруп" м. Кременчук, відповідно до пояснень позивача /том 3 а. с. 150/, відбувалась кінцевим споживачам нафтопродукту, а саме: покупцям товару у ТОВ "Креміньюрнафта" та здійснювалась залученими перевізниками, на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних /том 1 а. с. 38, 42, 46, 50, 54, 58, 61, 65, 69, 73, 77, 82, 86, 90, 93, 97, 101, 107, 111, 115, 118, 123, 127, 131, 135, 139, 142, 146, 150, 153, 157, 161, 165, 169, 172, 176, 180, 184, 188, 192, 196, 198, 204, 208, 212, 215, 219, 223, 227, 231, 235, 239, 243, 247 /зворотній бік/, том 2 а. с. 1, 5, 8, 12, 16, 19, 23, 27, 30, 33, 3741, 46, 48, 50, 53, 57, 63, 67, 71, 75 /зворотній бік/.

Разом з тим, суд вважає дане твердження позивача необґрунтованим та не підтвердженим матеріалами справи з огляду на наступне.

Товар, що придбавався позивачем у спірного контрагента бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 є нафтопродуктом відповідно до ДСТУ 4044-2001, що також не заперечується сторонами.

Так, єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів визначений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496.

Відповідно до розділу 1 вказаної Інструкції її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Розділом 3 Інструкції визначено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і яка полягає у визначенні об'єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

Положеннями підпункту 5.1.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

Згідно підпункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Так, позивач у свої поясненнях зазначив, що приймання товару від ТОВ "Радіалгруп" та подальша його реалізація кінцевим споживачам здійснювалась за одними і тими ж товарно-транспортними накладними, оформленими у відповідності до додатку 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України /том 3 а. с. 150/.

Разом з тим, суд зауважує, що з наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних вбачається, що лише частина з них оформлена відповідно до додатку 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України /том 1 а. с. 176, 204, 208, 212, 216, 219, 223, 228, 231, 235, 239, 243, 247 /зворотній бік/, том 2 а. с. 1, 5, 12, 16, 19, 23, 27, 30, 33, 41, 46, 48, 50, 53, 57, 63, 67, 71, 75 /зворотній бік/. Іншого представником позивача під час судового розгляду справи не було доведено.

Також суд зазначає, що, в будь-якому випадку, одна і та сама ТТН не може підтверджувати доставку товару від ТОВ "Радіалгруп" до ТОВ "Креміньюрнафта" та від позивача до кінцевих споживачів і у зв'язку з тим, що вантажоотримувачем зазначено саме позивача, що підтверджується, зокрема, підписом уповноваженої особи (директора Щербакова В. Б.) та печаткою ТОВ "Креміньюрнафта" на примірниках товарно-транспортних накладних.

Згідно пункту 7.1 Інструкції відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Згідно пункту 7.5.1 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем.

Положеннями пункту 7.5.6 Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності .

Відповідно до пункту 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Так, з наданих позивачем товарно-транспортних накладних вбачається, що об'єм, температура, а також час виїзду автоцистерни з підприємства не зазначено.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранс від 14.10.1997 № 363 вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Суд зауважує, що відповідно до пояснень позивача та з товарно-транспортних накладних вбачається, що отримувачем товару був позивач, пункт розвантаження м. Кременчук, вантажовідправником - ТОВ "Радіалгруп", разом з цим, в окремих товарно-транспортних накладних вантажоотримувачем вказано інше ніж позивача підприємство, в той час як в графі "вантаж одержав" міститься підпис та печатка саме позивача /том 1 а. с. 86, 146, том 2 а. с. 37, 57 /зворотній бік/, пунктом розвантаження зазначено іншу, ніж у позивача, адресу, м. Виноградово Закарпатської області /том 1 а. с. 150/.

На всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною (пункт 6.1 Інструкції).

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454 (пункт 6.3 Інструкції).

Відповідно до пункту 14.1 Інструкції під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП (пункт 14.4 Інструкції).

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства (пункт 14.6 Інструкції).

Представником позивача під час судового розгляду справи надавались пояснення стосовно того, що товар відвантажувався на адресу позивача, разом з тим обліку товару в бухгалтерській документації за формами, визначеними саме Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, не відбувалось у зв'язку з тим, що товар цього ж дня відвантажувався кінцевому споживачу на підтвердження чого надав договори продажу нафтопродуктів, довіреності покупців на отримання бітуму у ТОВ "Креміньюрнафта", рахунки на оплату, виписані ТОВ "Креміньюрнафта" /том 2 а. с. 88-198, том 3 а. с. 151-250, том 4 а. с. 1-19/.

З цього приводу суд зазначає, що згідно положень пункту 14.5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству , також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП. Позивачем жодних бухгалтерських документів стосовно обліку надходження та/або відпуску нафтопродуктів (бітуму) до суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про непідтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Радіалгруп" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Радіалгруп".

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 23 серпня 2013 року № 0005442202/264, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньюрнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький