Постанова

від 09.10.2013 по справі 826/12889/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2013 року 16:03 № 826/12889/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., та за участю представників: позивача - Чуйко Н.В., Кирилова С.В., відповідача - Шило М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Оріфлейм Косметікс Україна» доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2013 року № 0000593910, № 0000583910, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 серпня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Оріфлейм Косметікс Україна» (далі - ДП «Оріфлейм Косметікс Україна») з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 липня 2013 року № 0000593910, № 0000583910.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. За основу для формування таких висновків відповідач протиправно бере наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРИЛАЙН» (код ЄДРПОУ 31606251) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за квітень-липень 2012 року. Зазначеною звіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з квітня по липень 2012 року. При цьому, вказаним актом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем положень норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що винесені Міжрегіональним ГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування ВПП податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0000593910, № 0000583910 є протиправними, а отже - підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На його думку, в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до ТОВ «ТРИЛАЙН» за квітень-липень 2012 року, то, відповідно, відсутні поставки товарів від ТОВ «ТРИЛАЙН» до контрагентів-покупців, в тому числі до ДП «Оріфлейм Косметікс Україна», у зв'язку з чим у позивача по взаємовідносинам з ТОВ «ТРИЛАЙН» відсутній об'єкт оподаткування.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» (код ЄДРПОУ 24941049) зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 жовтня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 068608 (номер запису в ЄДР 1 072 120 0000 001688). Місцезнаходження ДП «Оріфлейм Косметікс Україна»: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 2А, літера 1А.

ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 грудня 1997 року за № 4554 та перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України.

Згідно свідоцтва від 17 червня 2011 року № 100340068 позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 249410426659).

До видів діяльності ДП «Оріфлейм Косметікс Україна за КВЕД відносяться: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний), 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, 73.11 Рекламні агентства, 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність.

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників на підставі направлень від 14 червня 2013 року № 69, № 70, виданих відповідно до наказу від 14 червня 2013 року № 88 проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» (код ЄДРПОУ 24941049) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях із ТОВ «ТРИЛАЙН» (код ЄДРПОУ 31606251) за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 липня 2013 року № 810/39-10/2494104.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» занижено податок на прибуток в сумі 32604,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2012 року - 24345,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 5271,00 грн., за ІV квартал 2012 року - 2988,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» занижено податок на додану вартість в сумі 172902,00 грн., у тому числі: за квітень 2012 року - 109783,85 грн., за травень 2012 року - 63117,00 грн.

ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» подано до податкового органу письмові заперечення від 19 липня 2013 року № 1907/1-2013 на акт перевірки від 15 липня 2013 року № 810/39-10/2494104, за результати розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

31 липня 2013 року на підставі акту перевірки Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000593910, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 40 755, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 32 604, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 8 151, 00 грн.;

- № 0000583910, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 259353,00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 172 902, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 86 451, 00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ДП «Оріфлейм Косметікс Україна», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У відповідності до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ТРИЛАЙН», за результатами якої позивачем відповідні суми грошових коштів включено до податкового кредиту та валових витрат.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат позивачем надано договір від 01 січня 2011 року № 010111, укладений між ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» (покупець) та ТОВ «ТРИЛАЙН» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору та відповідних рахунків поставляти та передавати у власність покупця товар та всі необхідні супровідні документи на нього, в той час як покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений товар на умовах даного договору.

Вказаний договір підписано директорами ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» та ТОВ «ТРИЛАЙН» та скріплено печатками підприємств.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи:

- доповненнями від 30 березня 2012 року № СФ-14, від 30 березня 2012 року № 13, від 05 квітня 2012 року № СФ-16, від 23 квітня 2012 року № СФ-18, від 25 квітня 2012 року № СФ-20, від 20 березня 2012 року № 11, від 03 травня 2012 року № 22, від 03 травня 2012 року № 23, від 03 травня 2012 року № СФ-21 до договору від 01 січня 2011 року № 010111;

- рахунками-фактурами від 30 березня 2012 року № СФ-0000014, від 30 березня 2012 року № СФ-0000013, від 05 квітня 2012 року № СФ-0000016, від 23 квітня 2012 року № СФ-0000018, від 25 квітня 2012 року № СФ-0000020, від 20 березня 2012 року № СФ-0000011, від 03 травня 2012 року № СФ-0000022, від 03 травня 2012 року № СФ-0000023, від 03 травня 2012 року № СФ-0000021;

- платіжними дорученнями від 03 квітня 2012 року № 2247, від 09 квітня 2012 року № 2330, від 10 квітня 2012 року № 2488, від 24 квітня 2012 року № 2814, від 22 травня 2012 року № 3611, від 21 березня 2010 року № 1910, від 22 травня 2012 року № 3605, від 22 травня 2012 року № 3606, від 23 травня 2012 року № 3607, від 23 травня 2012 року № 3021;

- видатковими накладними від 26 липня 2012 року № РН-14, від 20 квітня 2012 року № РН-13, від 20 квітня 2012 року № РН-13/1, від 20 квітня 2012 року № РН-13/2, від 20 квітня 2012 року № РН-13/3, від 24 квітня 2012 року № РН-13/4, від 26 квітня 2012 року № РН-13/5, від 07 травня 2012 року № РН-13/6, від 15 травня 2012 року № РН-13/7, від 31 липня 2012 року № РН-13/8, від 05 квітня 2012 року № РН-16, від 24 квітня 2012 року № РН-18, від 26 квітня 2012 року № РН-20, від 06 червня 2012 року № РН-11, від 26 червня 2012 року № РН-22, від 18 червня 2012 року № РН-23, від 06 липня 2012 року № РН-23/1, від 16 серпня 2012 року № РН-23/2, від 02 жовтня 2012 року № РН-23/3, від 28 травня 2012 року № РН-21, від 29 травня 2012 року № РН-21/1;

- бухгалтерськими довідками від 18 червня 2013 року № 18-06/13, від 19 червня 2013 року № 19-06/13 з додатками;

- податковими накладними від 03 квітня 2012 року № 1, від 09 квітня 2012 року № 2, від 05 квітня 2012 року № 3, від 24 квітня 2012 року № 5, від 26 квітня 2012 року № 7, від 22 травня 2012 року № 1, від 21 березня 2012 року № 3, від 22 травня 2012 року № 2, від 23 травня 2012 року № 3, від 23 травня 2012 року № 4;

- накладними на внутрішнє переміщення від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031718, від 28 квітня 2012 року № ДС-00 15031903, від 19 квітня 2012 року № ДС-00 15031653, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031713, від 29 квітня 2012 року № ДС-00 15031896, від 02 травня 2012 року № ДС-00 15031897, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031715, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031716, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031740, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031801, від 23 квітня 2012 року № ДС-00 15031714, від 10 травня 2012 року № ДС-00 15032069, від 21 травня 2012 року № ДС-00 15032311, від 20 квітня 2012 року № ДС-00 15031638;

- актами контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 30 червня 2013 року, від 31 грудня 2012 року;

- актами-протоколами від 31 грудня 2012 року № ДСW-000722, від 31 грудня 2012 року № ДСW-000725, від 31 грудня 2012 року № ДСW-000728, від 31 грудня 2012 року № ДСW-000723, від 31 грудня 2012 року № ДСW-000727, від 30 червня 2012 року № ДСW-000330, від 30 вересня 2012 року № ДСW-000531, від 31 грудня 2012 року № ДСW-000725, від 01 жовтня 2012 року № ДСW-000608, від 29 лютого 2012 року № ДСW-000065, від 30 червня 2012 року № ДСW-000331, від 01 жовтня 2012 року № ДСW-000610, від 30 жовтня 2012 року № ДСW-000609, від 29 грудня 2012 року № ДСW-0006754, від 29 листопада 2012 року № ДСW-000694, від 29 вересня 2012 року № ДСW-000537, від 30 вересня 2012 року № ДСW-000560, від 30 травня 2012 року № ДСW-000301, від 29 листопада 2012 року № ДСW-000690, від 30 травня 2012 року № ДСW-000293, від 29 вересня 2012 року № ДСW-000559, від 30 серпня 2012 року № ДСW-000500, від 30 червня 2012 року № ДСW-000360, від 30 травня 2012 року № ДСW-000299, від 29 квітня 2012 року № ДСW-000221, від 30 травня 2012 року № ДСW-000295.

Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ДП «Оріфлейм Косметікс Україна».

Придбані за договором 01 січня 2011 року № 010111 товари були реалізовані в подальшому консультантам (роздрібним покупцям), що підтверджується накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Відповідачем в підтвердження своїх висновків про відсутність поставок товарів від ТОВ «ТРИЛАЙН» до ДП «Оріфлейм Косметікс Україна» надано письмовий доказ - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03 квітня 2013 року № 1229/22-4/31606251 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРИЛАЙН» (код за ЄДРПОУ 31606251) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) за квітень-липень 2012 року», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «ТРИЛАЙН» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Звіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за період з квітня по липень 2012 року.

Вказане, на думку, податкового органу, свідчить, що ТОВ «ТРИЛАЙН» має ознаки фіктивності.

На підставі викладеного Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників складено висновок щодо відсутності поставки товарів від ТОВ «ТРИЛАЙН» до контрагентів-покупців, в тому числі до ДП «Оріфлейм Косметікс Україна».

Втім до таких тверджень суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються зазначеними вище первинними документами, що були складені за результати господарської діяльності позивача з ТОВ «ТРИЛАЙН».

Окрім цього, з наданого відповідачем акту вбачається, що під час їх складання не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання, а висновки були зроблені лише на підставі використання даних ІР ДПС «Податковий блок» та декларацій з податку на додану вартість поданих до податкового органу за квітень - липень 2012 року з додатками до них.

Відсутні також жодні пояснення посадових осіб вказаного вище контрагента позивача, які б свідчили про створення зазначених суб'єктів без мети здійснення господарської діяльності, а також докази які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем письмових доказів.

При цьому, суд також зазначає, що вказаною звіркою на меті не було здійснення перевірки правомірності діяльності ТОВ «ТРИЛАЙН» з позивачем.

Окрім цього, судом, з метою з'ясування обставин виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ТРИЛАЙН» викликано директора останнього Бодягіну Світлану Рудольфівну для надання пояснення щодо реальності укладеного договору.

В судове засідання Бодягіна Світлана Рудольфівна не прибула, однак на адресу суду направила власні письмові пояснення від 27 вересня 2013 року б/н (вх. суду від 04 жовтня 2013 року № 09-4/67780), якими підтвердила факт укладання та реальність виконання вказаного вище договору, а також достовірність підписів уповноважених осіб на первинних документах.

Таким чином, за вказаних вище обставин, судом не беруться посилання відповідача на вищевказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРИЛАЙН, оскільки його висновки були складені на підставі дослідження, зокрема, акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року» від 13 листопада 2012 року № 7593/22-7/37889322 та без дослідження первинних документів взаємовідносин останнього з позивачем.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору поставки товару та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані товари використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 259 353, 00 грн. (172 902, 00 грн. - основний платіж, 86 451, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0000583910, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 40 755, 00 грн. (32 604, 00 грн. - основний платіж, 8 151, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0000593910 було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2013 року № 0000583910 та № 0000593910 підлягають скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Оріфлейм Косметікс Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України від 31 липня 2013 року № 0000593910, № 0000583910.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України на користь Дочірнього підприємства «Оріфлейм Косметікс Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.10.2013 р.