Постанова

від 08.10.2013 по справі 826/14434/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2013 року № 826/14434/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправною відмови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція ДАБК у Київській області, відповідач) в реєстрації ОСОБА_1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання Інспекції ДАБК у Київській області зареєструвати ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є власником житлового будинку загальною площею 2 097,65 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок.

Для введення вказаного будинку в експлуатацію, позивач, звернувшись до відповідача з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція будинку по АДРЕСА_1», отримав листа, яким відповідач повернув позивачу подану декларацію для усунення виявлених зауважень та її оформлення згідно з встановленими вимогами.

Позивач вважає, що наявні всі підстави для визнання протиправною відмови відповідача у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, в зв'язку із чим звернувся до суду.

Крім того, позивач вважає, що для повного захисту порушених його прав, свобод та інтересів необхідно зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію декларації.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмових пояснень та/або заперечень суду не надав (не направив).

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 26.09.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 являється власником будинку, загальною площею 2 097,65 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Бориспільське районне Бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.08.2010 р., номер витягу 27131043.

Позивач також є власником земельної ділянки на якій розташований вказаний вище будинок, площею 0,1364 га, кадастровий № 3220888001:01:001:0046, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 816237.

На виконання вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 подала до Інспекції ДАБК у Київській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція будинку по АДРЕСА_1».

Листом відповідача № 7/10-15/0209/02 від 02.09.2013 р. позивачу було повідомлено про повернення поданої ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації для усунення виявлених зауважень та її оформлення згідно з встановленими вимогами.

Незгода з вказаною вище відмовою відповідача та необхідністю вчинення відповідачем певних дій обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (далі - Порядок № 461) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів регулюються Законом № 3038-VI.

Приписами частини першої статті 39 Закону № 3038-VI визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті даного Закону, Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 461, який визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).

Згідно з п. 2 Порядку № 461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

У відповідності до п. 9 Порядку № 461 на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Приписами п. п. 11-13 Порядку № 461 визначено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Згідно з п. п. 17-21 Порядку № 461 реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта.

Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1.

У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня.

Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.

Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.

Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.

У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.

У відповідності до ч. 6 ст. 39 Закону № 3038-VI інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, суд зазначає, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації може бути повернена замовникові в разі подання чи оформлення її з порушенням установлених вимог з обов'язковим обґрунтуванням таких причин.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачем декларацію про готовність об'єкта до експлуатації до Інспекції ДАБК у Київській області подано у відповідності до вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку листу відповідача від 02.09.2013 р. № 7/10-15/0209/02, суд зазначає, що причини, на підставі яких позивачу було повернено декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, є необґрунтованими, вони не містять в собі посилань на відповідні норми закону, які порушив позивач і є суб'єктивною оцінкою викладених відомостей в декларації службовою особою суб'єкта владних повноважень, яка спростовується аналізом доказів, наявних в матеріалах адміністративної справи.

Окрім цього суд зазначає, що відповідачем заперечень разом з належними та допустимими доказами, які їх обґрунтовують під час розгляду справи не надано, а тому останнім не доведено правомірності своїх дій та необґрунтованість доводів позивача.

Стосовно оформлення декларації про готовність об'єкта до експлуатації, суд також зазначає.

Як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації, позивач в декларації зазначив категорію будівництва, відповідно до якої відбувається прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме III категорію складності.

Об'єкт будівництва, в свою чергу, віднесено до категорії складності проектною організацією - Товариством з обмеженою відповідальністю «АФТ ІНВЕСТ», про що свідчить копія робочого проекту житлового будинку та лист вказаного товариства адресованого відповідачу.

Право ТОВ «АФТ ІНВЕСТ» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, підтверджується ліцензією Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 314346 від 07.03.2007 р.

Факт відповідності об'єкта будівництва та проведеної реконструкції вимогам Державних будівельних норм і пожежної безпеки підтверджується висновком експерта від 02.09.2013 р. № 0621.

Виходячи з приписів норм, зокрема, ч. 1 ст. 32 Закону № 3038-VI усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією чи замовником будівництва.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

З метою захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача зареєструвати ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 2, абз. 10 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області в реєстрації ОСОБА_1 декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєструвати ОСОБА_1 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко