Постанова

від 23.10.2013 по справі 826/13971/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2013 року 13:13 № 826/13971/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Будника О.К., відповідача - Глушковської А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 року № 0004150226, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Рамбурс» (далі - ПАТ «Рамбурс») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 року № 0004150226.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Рамбурс» зазначає, що господарські операції з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» мали реальний характер - товари поставлені, послуги надані контрагентами та оплачені позивачем, що підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Рамбурс» (код ЄДРПОУ 22936378) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 29 грудня 1994 року, свідоцтво про державну реєстрацію від 29 грудня 1994 року, запис в ЄДР № 10741200000000569. Податкова адреса позивача: 04116, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 20, офіс 34.

ПАТ «Рамбурс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03 червня 1997 року за № 7200/5315 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно свідоцтва від 27 червня 2011 року № 100341567 позивач станом на момент вчинення спірних правочинів мав статус платника податку на додану вартість.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку достовірності декларування ПАТ «Рамбурс» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 1129333,00 грн., відображеної у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за березень 2013 року (від 22 квітня 2013 року № 9022073334), за результатами якої складено акт від 30 липня 2013 року № 7/26-59-15-02-27.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 426 325, 38 грн.

08 серпня 2013 року позивачем подано до податкового органу письмові заперечення № 1-02/426 (вх. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08 серпня 2013 року № 10131/10) на акт перевірки від 30 липня 2013 року № 7/26-59-15-02-27, за результатами розгляду яких рішенням від 15 серпня 2013 року № 2734/10/26-59-15-02-19 відповідачем висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін.

20 серпня 2013 року на підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0004150226, яким згідно з п.54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ПАТ «Рамбурс» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 426 325, 38 грн., у зв'язку з чим нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 213 162, 69 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ПАТ «Рамбурс», виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Міністерства фінансів України 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем в підтвердження своєї позиції та правомірності виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» надано:

- договір від 20 лютого 2013 року № 20/02-2013АН, укладений між ТОВ «Вторметекспорт» (Виконавець) та ПАТ «Рамбурс» (Замовник), за умовами якого Виконавець зобов'язаний представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з перевізниками, експедиторами, залізницями, митними органами та іншими підприємствами з усіх питань щодо перевезення, завантаження (вивантаження) належного Замовнику вантажу; укладати, у тому числі від свого імені, в інтересах Замовника цивільно-правові угоди (перевезення, доручення, підряду, зберігання тощо); робити розрахунки з третіми особами у межах угод, укладених з метою надання послуг, що є предметом цього Договору, отримувати від Замовника документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання обов'язків, встановлених договором; Своєчасно надавати Замовнику рахунки для здійснення оплати. Водночас, відповідно до умов вказаного договору Замовник зобов'язується завчасно надавати Виконавцю усі документи, необхідні для здійснення останнім своїх обов'язків; відшкодувати Виконавцю витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього договору та оплатити йому винагороду протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання (в тому числі, факсом) рахунку-фактури від Виконавця; протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з Замовником та здійснені в його інтересах додаткові витрати Виконавця, що виникли у останнього при виконанні цього Договору; відшкодувати Виконавцю витрати пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів з провини Замовник; підписати Акт виконаних робіт.

На виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні від 25 лютого 2013 року № 34 на суму 29 764, 80 грн., в тому числі ПДВ - 4 960, 80 грн., від 26 лютого 2013 року № 35 на суму 31 382, 48 грн., в тому числі ПДВ - 5 230, 41 грн.; акти наданих послуг від 26 лютого 2013 року № 82, від 25 лютого 2013 року № 81; товарно-транспортні накладні 22 лютого 2013 року № 620381, від 22 лютого 2013 року № 620382, від 22 лютого 2013 року № 620383, від 22 лютого 2013 року № 620380;

- договори поставки сільськогосподарської продукції від 05 лютого 2013 року № 36/7-13, від 05 лютого 2013 року № 37/7-13, від 25 лютого 2013 року № 55/-[2]-13, укладені між ПАТ «Рамбурс» (Покупець) та ТОВ «Ферко» (Постачальник), за умовами яких є поставка товару з оплатою після постановки.

Відповідно до п. 7 вказаних договорів, а саме «Умови оплати» встановлено, що Покупець оплачує 100 вартості поставленого Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту отримання таких документів:

- договору - факсової копія або сканована копія по електронній пошті;

- рахунку-фактури - факсова копія або сканована копія по електронній пошті;

- видаткової накладної - факсова копія або сканована копія по електронній пошті;

- податкової накладної - факсова копія або сканована копія по електронній пошті;

- квитанції (факсова копія або сканована копія) про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у разі виписки податкової накладної на суму ПДВ понад 10 тисяч грн.

Оригінали документів, перелічених вище, в тому числі видаткова накладна, як доказ поставки, підтверджена залізничною накладною при з/дорожньому перевезенні чи товарно-транспортною накладною при авто перевезенні з відміткою вантажоодержувача чи станції призначення, а також завірена печаткою підприємства і підписом керівника квитанція про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі, повинні бути передані Покупцеві протягом 5 (п'яти) робочих днів після здійснення поставки товару. Оплата вважається здійсненою з моменту списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

На виконання вказаних договорів позивачем надано суду:

- податкові накладні від 05 лютого 2013 року № 15 на суму 296842,26 грн., в тому числі ПДВ - 49473,71 грн., від 06 лютого 2013 року № 32 на суму 314839,73 грн., в тому числі ПДВ - 52473,29 грн., від 08 лютого 2013 року № 58 на суму 329470,51 грн., в тому числі ПДВ - 54911,75 грн., від 10 лютого 2013 року № 61 на суму 582453,49 грн., в тому числі ПДВ - 97075,58 грн., від 15 лютого 2013 року № 107 на суму 106026,91 грн., в тому числі ПДВ - 17671,15 грн., від 15 лютого 2013 року № 285 на суму 271225,16 грн., в тому числі ПДВ - 45204,19 грн., від 17 лютого 2013 року № 286 на суму 446979,82 грн., в тому числі ПДВ - 74496,64 грн., від 25 лютого 2013 року № 180 на суму 148967,14 грн., в тому числі ПДВ - 24827,86 грн.;

- видаткові від 05 лютого 2013 року № 2409, від 06 лютого 2013 року № 2433, від 08 лютого 2013 року № 2460, від 10 лютого 2013 року № 2463, від 15 лютого 2013 року № 2537, від 15 лютого 2013 року № 2705, від 17 лютого 2013 року № 2706;

- товарно-транспортні накладні від 25 лютого 2013 року № 601390, від 16 лютого 2013 року № 551635, від 16 лютого 2013 року № 551640, від 16 лютого 2013 року № 551637, від 16 лютого 2013 року № 551641, від 14 лютого 2013 року № 649699, від 14 лютого 2013 року № 719895, від 14 лютого 2013 року № 719894, від 09 лютого 2013 року № 442392, від 09 лютого 2013 року № 442397, від 09 лютого 2013 року № 599437, від 09 лютого 2013 року № 599438, від 06 лютого 2013 року № 649688, від 06 лютого 2013 року № 649689, від 06 лютого 2013 року № 601387, від 06 лютого 2013 року № 601386, від 04 лютого 2013 року № 601304, від 04 лютого 2013 року № 601305, від 02 лютого 2013 року № 575527, від 23 лютого 2013 року № 364, від 23 лютого 2013 року № 365.

Факт оплати послуг та товару за договорами від 05 лютого 2013 року № 36/7-13, від 05 лютого 2013 року № 37/7-13, від 25 лютого 2013 року № 55/-[2]-13, від 20 лютого 2013 року № 20/02-2013АН підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

При цьому, з урахуванням вказаних вище первинних документів, судом не беруться посилання відповідача про відсутність факту поставки товару позивачу від ТОВ «Ферко» та надання послуг ТОВ «Вторметекспорт», з огляду на наступне.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є зокрема, товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН).

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Таким чином, надані позивачем товарно-транспортні накладні є належним доказом поставки товару (сої) від ТОВ «Ферко» та надання ТОВ «Вторметекспорт» відповідних послуг.

Водночас, посилання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на акт від 30 травня 2013 року № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» (код ЄДРПОУ 38388752) та ТОВ «Афродіта Фінанс» (код ЄДРПОУ 38387811) за лютий 2013 року» та акт від 31 травня 2013 року № 1669/22-30/30127927 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вторметекспорт» (код ЄДРПОУ 30127924) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» (код ЄДРПОУ 38388752) за лютий 2013 року», як на докази відсутності у ПАТ «Рамбурс» права на включення сум по взаємовідносинам з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» до податкового кредиту, судом сприймається критично, оскільки вказані акти стосуються взаємовідносин ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт» з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс», однак не мають ніякого відношення до позивача та не свідчить про обізнаність посадових осіб ПАТ «Рамбурс» про можливе вчинення його контрагентами порушень вимог податкового законодавства.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується відповідачем у вищевказаних актах перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачу продукції, надання послуг його контрагентами та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, продукція придбана з метою її використання у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів не уповноваженими особами, доказів, які свідчили про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», судових рішень, якими би встановлювались обставини протиправної діяльності вказаних підприємств, позивача, а також їх посадових осіб.

Отже, позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Ферко» та ТОВ «Вторметекспорт», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки від 30 липня 2013 року № 7/26-59-15-02-27 вбачається, що відповідачем встановлено порушення податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами, за дії яких позивач відповідальність не несе, з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Окрім цього, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи із вказаної норми Закону застосування штрафу, можливо лише у разі порушення платником податків норм чинного законодавства та самостійним визначенням у зв'язку з цим податкового зобов'язання контролюючим органом.

Відтак, визначення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 426325,38 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 213162,69 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2013 року № 0004150226 підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20 серпня 2013 року № 0004150226.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294, 00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.10.2013 р.