Постанова

від 18.10.2013 по справі 826/14717/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2013 року № 826/14717/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг» доВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1, Закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест» прозобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг» (далі - ТОВ «ВВС - Факторинг», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) скасувати арешти та заборони, які були накладені на майно, що належить ОСОБА_1, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1;

- транспортний засіб - автомобіль, а саме: легковий універсал, 2008 року випуску, марки PORSHE, модель CAYENNE TURBO, номер шасі НОМЕР_2, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- земельну ділянку, площею 0,1139 гектари, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:009:0181,

що були накладені при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса № 1398 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-1 від 16.07.2008 року; № 1402 за договором застави транспортного засобу № 1249-Ф/ЗМ-1 від 11.09.2008 року; 1400 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-2 від 16.07.2008 року та винести відповідні постанови про скасування арештів та заборон.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачем в порушення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» при винесені постанов про повернення виконавчих документів стягувачу не знято арешту з майна, що належить ОСОБА_1, Іпотекодержателем якого є ТОВ «ВВС - Факторинг».

Не зняття вказаного арешту, на думку позивача, порушує його права на предмет іпотеки, як Іпотекодержателя, а тому останній просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії щодо його зняття.

Відповідач у судові засідання не з'явився, надав суду копію матеріалів виконавчого провадження.

Представник третьої особи 1 - ОСОБА_1 проти задоволення адміністративного позову не заперечував.

Представник третьої особи 2 - ЗАТ «Сведбанк - Інвест» у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду не подав.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2008 року та 11 вересня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1, як поручителем ОСОБА_2 в забезпечення Кредитного договору № 1249-Ф від 16 липня 2008 року укладено Договори іпотеки № 1249-Ф/ІП-1 та № 1249-Ф/ІП-2, предметами яких є:

- квартира АДРЕСА_1;

- земельна ділянка, площею 0,1139 гектари, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:009:0181.

Окрім цього, 11 вересня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1, як поручителем в забезпечення Кредитного договору № 1249-Ф від 16 липня 2008 року укладено Договір застави № 1249-Ф/ЗМ-1, предметом якого є: транспортний засіб - автомобіль, а саме: легковий універсал, 2008 року випуску, марки PORSHE, модель CAYENNE TURBO, номер шасі НОМЕР_2, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов Кредитного договору № 1249-Ф від 16 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 28 серпня 2012 року вчинено виконавчі написи:

- № 1398 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-1 від 16.07.2008 року;

- № 1402 за договором застави № 1249-Ф/ЗМ-1 від 11.09.2008 року;

- №1400 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-2 від 16.07.2008 року.

04 вересня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на підставі вказаних вище виконавчих написів відкрито виконавчі провадження № 34080029, № 34080772, № 34080029 та надано строк для добровільного виконання вказаних рішень.

У подальшому у вказаних вище виконавчих провадженнях відповідачем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 вересня 2012 року, якими накладено арешт на вказане вище майно, що було передано у забезпечення Кредитного договору № 1249-Ф від 16 липня 2008 року та винесено постанови про розшук майна боржника.

08 листопада 2012 року між ТОВ «BBC-Факторинг» та ПАТ «Сведбанк» укладено договори відступлення прав вимоги, згідно яких ПАТ «Сведбанк» відступає ТОВ «BBC-Факторинг» права вимоги за договорами іпотеки № 1249-Ф/ІП-1 від 16.07.2008 року; № 1249-Ф/ЗМ-1 від 11.09.2008 року; № 1249-Ф/ІП-2 від 16.07.2008 року.

10 червня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2013 року прийнято постанови про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до вказаної постанови замінено стягувача у виконавчих провадженнях № 34080029, № 34080772, № 34080029, а саме з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «ВВС-Факторинг».

28 серпня 2013 року позивачем подано до відповідача заяви про повернення виконавчого документу (зареєстровані відповідачем за вх. № 6530/04-03-28, № 6531/04-03-28, № 6529/04-03-28), відповідно до яких останній просив винести постанови про повернення виконавчого документу та зняти арешт з майна, що належить боржнику - ОСОБА_1

30 серпня 2013 року відповідачем у зазначених вище виконавчих провадженнях винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - ТОВ «ВВС-Факторинг» на підставі заяв останнього.

У зв'язку з прийняттям постанов про повернення виконавчого документу стягувачу та не зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_1 та є предметом договорів іпотеки та застави, позивач з вернутися до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «ВВС-Факторинг», виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон 606-XIV) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, відповідно до положень пункту 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, є письмова заява стягувача.

При цьому, ч. 1 ст. 50 Закону 606-XIV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, аналізуючи вказані норми чинного законодавства, можна зробити висновок про те, що арешт, накладений на майно боржника, знімається, у разі:

- закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

- визнання боржника банкрутом;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

- направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

- непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

- списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Як вбачається вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширенню.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Враховуючи викладене вище, судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30 серпня 2013 року на підставі заяв позивача від 28 серпня 2013 року.

При цьому суд зазначає, що повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі його заяви не підпадає під випадки закінчення виконавчого провадження в розумінні ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV, хоча фактично з його поверненням виконавче провадження припиняється.

Втім, вищевказаними нормами Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у державного виконавця відсутній обов'язок зняття арешту, накладеного на майно боржника, як це передбачено у випадках закінчення виконавчого провадження.

Окрім цього, суд також зазначає, що позивач не відноситься до органу (посадової особи), який видав відповідний виконавчий документ.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що відповідач діяв у спосіб та в межах передбачених нормами чинного законодавства України, а тому підстав для зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) скасувати арешти та заборони, які були накладені на майно, що належить ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_1; транспортний засіб - автомобіль, а саме: легковий універсал, 2008 року випуску, марки PORSHE, модель CAYENNE TURBO, номер шасі НОМЕР_2, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1;земельну ділянку, площею 0,1139 гектари, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:009:0181, що були накладені при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса № 1398 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-1 від 16.07.2008 року; № 1402 за договором застави транспортного засобу № 1249-Ф/ЗМ-1 від 11.09.2008 року; 1400 за договором іпотеки № 1249-Ф/ІП-2 від 16.07.2008 року та винести відповідні постанови про скасування арештів та заборон, у суду немає.

Водночас, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 60 Закону № 606-XIV передбачає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону № 606-XIV).

Проте, позивачем вимог щодо зняття арешту з майна до суду заявлено не було.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС - Факторинг» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко