Постанова

від 30.10.2013 по справі 5017/2752/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 5017/2752/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М., - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Місто Банк", м. Одеса на постанову та ухвалу від 03.09.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. господарського суду Одеської області у справі№ 5017/2752/2012 господарського суду Одеської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до боржникаприватного підприємства "Альфабуд 2005", м. Одеса провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Сніткіна І.А.

представники сторін в судове засідання не з'явилися:

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2012 року порушено провадження у справі 5017/2752/2012 про визнання банкрутом приватного підприємства "Альфабуд 2005" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі - Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін - далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації Боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2012 року за задоволеним клопотанням Фонду припинені обов'язки ліквідатора - Фонду, та призначено ліквідатором Підприємства арбітражного керуючого Сніткіну І.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2013 року (суддя - Б.О. Бахарєв) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, провадження у справі припинено. При цьому затверджено оплату послуг арбітражному керуючому Сніткіній І.А. в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць за кожен місяць виконання нею своїх обов'язків ліквідатора Підприємства, стягнуто на користь цього арбітражного керуючого з кредиторів пропорційно заявлених ними вимог: з Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси 17 грн 86 коп.; з Одеського міського центру зайнятості 1 грн 49 коп.; з публічного акціонерного товариства "Місто Банк" в сумі 10 304 грн 30 коп.; з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." 4 558 грн 36 коп.

Не погодившись частково із цією ухвалою суду, публічне акціонерного товариства "Місто Банк" (далі-Банк) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2013 року в частині задоволення вимог про затвердження розміру оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Сніткіної І.А. пропорційно з усіх кредиторів у загальній сумі 14 882 грн. 01 коп., та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з ініціюючого кредитора оплату послуг арбітражного керуючого Сніткіній І.А., а в іншій частині ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2013 року залишити без змін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року (головуючий суддя - Воронюк О.Л., судді: Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2013 року - без змін.

Не погоджуючись частково з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерного товариства "Місто Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2013 року в частині задоволення вимог про затвердження розміру оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого Сніткіної І.А. пропорційно з усіх кредиторів у загальній сумі 14 882 грн. 01 коп., та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, прийняти нове рішення, яким стягнути з ініціюючого кредитора оплату послуг арбітражного керуючого Сніткіній І.А.. в розмірі 14 882 грн. 01 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 3 1 , 31, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а також припиняючи провадження у справі про банкрутство Підприємства, місцевий суд встановив, що у справі була здійснена заміна ліквідатора - з Кредитора, за його клопотанням, на арбітражного керуючого. Згідно ж наданих звіту та ліквідаційного балансу, складених за результатами проведення дій у ліквідаційній процедурі Боржника, земельних ділянок, транспортних засобів, майна та будь-яких інших активів у Боржника не виявлено, а тому, за відсутністю ліквідаційної маси, за рахунок продажу якої можна отримати кошти для задоволення вимог кредиторів, ці вимоги не підлягають задоволенню. Задовольняючи клопотання про затвердження оплати послуг ліквідатора, суд вказав, що таке клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з покладенням відповідних витрат, враховуючи відсутність у Боржника будь-якого майна, на кредиторів пропорційно їх кредиторських вимог у справі. Апеляційним судом вказані висновки в частині розподілу між кредиторами витрат по оплаті послуг та витрат ліквідатора були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи вказані висновки судів, заявник зазначає, що оскільки вимоги виявлених кредиторів не були задоволені у справі, а робота ліквідатора полягала лише у направленні запитів та отриманні відповідей стосовно майнових та грошових активів Підприємства, тому відповідні витрати мають бути покладені на ініціюючого кредитора.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями скаржника, оскільки такі заперечення викладені з невірним тлумаченням норм Закону про банкрутство.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство Підприємства було порушено та здійснено в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 3 1 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

Однак, виходячи з особливостей здійснення спрощеної процедури банкрутства щодо відсутнього боржника, визначених нормами ст. 52 Закону про банкрутство, імперативний обов'язок щодо створення комітету кредиторів боржника у справі про банкрутство відсутнього боржника не передбачений.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено, зокрема, судом першої інстанції, за результатами роботи ліквідатора Боржника майна, земельних ділянок, транспортних засобів та будь-яких інших активів у останнього для погашення заборгованості перед кредиторами не виявлено, розмір оплати послуг ліквідатора Підприємства - арбітражного керуючого Сніткіної І.А. затверджений ухвалою суду від 15.08.2013 року (т. 2 а.с. 90-93), а докази виконання дій у ліквідаційній процедурі цим арбітражним керуючим у даній справі містяться у матеріалах справи. При цьому, касаційний суд враховує, що хоча і комітет кредиторів у справі (за наявності чотирьох кредиторів) не був створений, однак збори кредиторів були проведені 20.06.2013 року, з повідомленням всіх кредиторів у справі, у тому числі і Банку, про час та місце їх проведення таких зборів (т. 2 а.с. 63-70). На цих зборах згідно порядку денного розглядались, вирішувались питання щодо погодження та схвалення звіту ліквідатора та щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого Підприємства (т. 2 а.с. 63-64).

Виходячи з викладеного, за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю створеного комітету кредиторів, а відповідно, і відсутністю рішення цього органу щодо порядку розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, а також витрат у зв'язку зі здійсненням ліквідаційної процедури, відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі . При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від обсягу діяльності ліквідатора відсутнього боржника (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), а також від джерел фінансування того чи іншого кредитора. У зв'язку із цим є неналежними доводи скаржника щодо обмеженого переліку проведених арбітражним керуючим Сніткіною І.А. дій у ліквідаційній процедурі Підприємства.

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій зробили законний висновок про покладення витрат на оплату послуг ліквідатора відсутнього боржника, що визнаний банкрутом, на всіх виявлених кредиторів у такій справі пропорційно визнаним кредиторським вимогам, тобто і на Банк також.

Відсутність же та невиявлення у Боржника майнових активів для формування ліквідаційної маси не є підставою для незатвердження оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство.

До вищезазначеного слід додати, як встановили суди та не заперечується скаржником, призначеним у справі ліквідатором Боржника належним чином виконувались покладені на нього у даній справі повноваження, а дії у ліквідаційній процедурі були проведені належним чином. Жодних же зауважень та скарг стосовно ліквідатора Товариства у даній справі заявлено не було.

Також слід звернути увагу на те, як встановили суди, заявлена до оплати ліквідатором сума в розмірі 14 882 грн. 01 коп. складає передбачений та встановлений Законом про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора (ч. 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство), утому числі технічні витрати - 314 грн. 30 коп. (відправка поштової кореспонденції, отримання витягів та довідок), а відповідний розрахунок був наданий у справі та розглянутий судом (т. 2 а.с. 4-7).

За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Місто Банк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Поряд з цим, слід зазначити, що в апеляційному порядку оскаржуване рішення місцевого суду за скаргою Банку було переглянуто в частині вирішення питання щодо розподілу та стягнення витрат на оплату послуг арбітражного керуючого, тоді як в резолютивній частині апеляційний суд вказав про залишення ухвали місцевого суду в повному обсязі - і в частині затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі, хоча в цій частині апеляційний суд цю ухвалу не переглядав та не надав відповідним обставинам жодної правової оцінки, не застосувавши при цьому норми ч. 2 ст. 101 ГПК України. У зв'язку із цим резолютивна частина оскаржуваної постанови апеляційного суду підлягає зміні.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3 1 , 31, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін) та ст.ст. 101, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Місто Банк" залишити без задоволення.

2. Частину першу резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. у справі № 5017/2752/2012 змінити, виклавши її в наступній редакції: "Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.08.2013 р. у справі № 5017/2752/2012 в частині задоволення вимог про затвердження оплати послуг та стягнення на користь арбітражного керуючого із кредиторів пропорційних сум витрат залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Місто Банк" без задоволення".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді П.К. Міщенко

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 01.11.2013 року.