Рішення

від 09.10.2013 по справі 910/15634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15634/13 09.10.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут"

про стягнення 287 609,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сатир Л.В. - юрисконсульт

від відповідача: Павличко М.Ю. - юрисконсульт, Павельчук С.Ф. - юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 219 863,18 грн., 9 614,09 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 26 927,90 грн. - витрат по сплаті комунальних послуг, 1 074,94 грн. - пені за несвоєчасне відшкодування витрат з оплати комунальних послуг та 30 129,10 грн. - витрат пов'язаних зі сплатою земельного податку за договором оренди № 485 від 13.12.2005.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах. Відповідач проти позову не заперечує, існування заборгованості визнає, про що свідчить акт звірки,підписаний сторонами без зауважень та пропозицій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2013 відмовлено у задоволенні клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" про зупинення провадження у справі, у зв'язку з розглядом пов'язаною з нею справи № 910/17507/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" до Фонду державного майна України про визнання договору дійсним.

Позов мотивовано тим, що 13.12.2005 між Фондом державного майна України, далі Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут", далі Орендар, укладений договір оренди № 485 нерухомого майна, що належить до державної власності, далі Договір, відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: приміщення на першому поверсі будівлі площею 192,60 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років". Майно було передано по акту приймання-передачі, який було складено 13.12.2005.

Згідно п. 3.1Договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою КМУ від 01.10.95 № 786 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 64 987,38 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 (в редакції Додаткової угоди № 413 від 07.11.2011). Зазначений розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що орендна плата перераховується Орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, таким чином: 50% - орендної плати перераховується до Державного бюджету та 50% - перераховується на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір діє з 13.12.2005 по 11.12.2006 (п. 10.1 Договору). Додатковими угодами дію вказаного договору було продовжено, зокрема, Додатковою угодою № 109 від 11.03.2009, вказаний договір оренди продовжено до 10.01.2030.

Актом приймання-передавання від 21.06.2013 орендоване майно було повернуто Балансоутримувачу - Меморіальному комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років".

Орендар свої зобов'язання за Договором не виконав, орендну плату не сплачував, на таких підставах, позивач намагається стягнути з відповідача основний борг в сумі 219 863,18 грн., який утворився за Орендарем за фактичне користування приміщенням за період з січня 2013 року по червень 2013 року.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу, відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Тому позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 13.02.2013 по 12.08.2013 в сумі 9 614,09 грн.

Відповідно до п. 5.8 Договору Орендар зобов'язаний укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

13 грудня 2005 року між Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" укладено Договір № 485/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю. Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що Балансоутримувач забезпечує експлуатацію будівлі та забезпечує орендаря комунальними послугами, а Орендар здійснює витрати, пов'язані з наданням йому комунальних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, а також пропорційно кількості користувачів при споживанні теплової енергії та холодного водопостачання.

Згідно п. 2.2.2 Договору № 485/1 Орендар зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі. Форма оплати - платіжне доручення. Сума відшкодування фактично прийнятих послуг визначається на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Орендар свої зобов'язання не виконав, витрати з оплати комунальних послуг не відшкодував, на таких підставах, позивач намагається стягнути з відповідача витрати по сплаті комунальних послуг в сумі 26 927,90 грн., які утворилися за Орендарем за період з лютого 2013 року по червень 2013 року.

Пунктом 2.2.3 Договору № 485/1 про відшкодування витрат балансоутримувача передбачено, що Орендар зобов'язується при несвоєчасному внесенню плати сплачувати пеню із розрахунком подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення. Тому позивач намагається стягнути з відповідача пеню за період з 26.03.2013 по 12.08.2013 в сумі 1 074,94 грн.

Крім того, згідно п. 1.4 Договору № 485/1 про відшкодування витрат балансоутримувача Орендар відшкодовує плату за землю (в межах пропорційно площі орендованого приміщення). Але відповідач не перерахував позивачу витрати пов'язані зі сплатою земельного податку за період з лютого 2013 року по червень 2013 року, тому за ним виникла заборгованість в сумі 30 129,10 грн., яку позивач також намагається стягнути.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди державного майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частина перша статті 759 ЦК України, як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач надав суду розрахунковий документ на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в сумі 45 580,77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1772 від 14.08.2013.

Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки перерахування основного боргу в сумі 45 580,77 грн. відбулося після звернення позивача з позовом, а тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 580,77 грн. слід припинити за ознаками частини першої пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Крім того, відповідач надав суду розрахунковий документ на перерахування на адресу позивача суми основної заборгованості в сумі 5 872,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1766 від 13.08.2013.

Оскільки погашення основної заборгованості в сумі 5 872,73 грн. відбулося перед зверненням позивача до суду, тому в частині стягнення основного боргу в сумі 5 872,73 грн. слід відмовити.

В процесі розгляду справи сторонами виконано вимоги ухвали суду щодо проведення між ними звірки розрахунків на час звернення позивача з позовом. Відповідач надав суду акт звірки розрахунків, згідно якого станом на 10.09.2013 основна заборгованість з орендної плати відповідача перед позивачем складає 168 409,68 грн., заборгованість по сплаті комунальних послуг складає 26 927,90 грн., заборгованість пов'язана зі сплатою земельного податку дорівнює 30 129,10 грн., акт підписаний обома сторонами.

Враховуючи те, що грошове зобов'язання з боку відповідача не виконано належним чином, останнім не надано суду належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаного зобов'язання. Беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, акт звірки розрахунків, виставлені відповідачу рахунки на оплату оренди приміщення, акти здачі-приймання робіт, які підписані відповідачем за період з січня 2013 року по червень 2013 року (включно), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 168 409,68 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце несвоєчасна оплата за Договорами, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання з оплати орендної плати за період з 13.02.2013 по 12.08.2013 обґрунтовані, а наданий позивачем розрахунок пені в сумі 9 614,09 грн. відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимога про стягнення з відповідача витрат з оплати комунальних послуг в розмірі 26 927,90 грн. також обґрунтована та підлягає задоволенню, що підтверджується наявними в матеріалах справи виставленими рахунками та підписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт. Також підлягає стягненню пеня за період з 26.03.2013 по 12.08.2013 в сумі 1 074,94 грн. нарахована відповідно до п. 2.2.3 Договору № 485/1 про відшкодування витрат балансоутримувача.

Крім того, відповідачем порушено умови п. 1.4 Договору № 485/1 про відшкодування витрат балансоутримувача, тому підлягає задоволенню вимога про стягнення витрат пов'язаних зі сплатою земельного податку в сумі 30 129,10 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 232, 283, 286 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі за позовом Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" щодо стягнення з останнього основної заборгованості з орендної плати в сумі 45 580,77 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут", 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30, офіс 2.209, код ЄДРПОУ 32244901, на користь:

- Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", 01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 24, код ЄДРПОУ 02224241, основну заборгованості з орендної плати в сумі 168 409,68 грн., 9 614,09 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, 26 927,90 грн. - витрат по сплаті комунальних послуг, 1 074,94 грн. - пені за несвоєчасне відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, 30 129,10 грн. - витрат пов'язаних зі сплатою земельного податку та судовий збір у розмірі 5 634,73 грн., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнозбут" щодо стягнення з останнього основної заборгованості з орендної плати в сумі 5 872,73 грн. - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 09.10.2013 року

Суддя Ю.О. Підченко