Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/12518/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12518/13 29.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес»

про стягнення 31 691, 67 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Небога О.П. за довіреністю № 16 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: Копейка Г.І. за довіреністю № 08/08 від 08.08.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес»» (далі - відповідач) про стягнення 31 691, 67 грн., в тому числі 5 446, 38 грн. пені, 11 721, 59 грн. штрафу та 14 523, 69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу продукцію, яка останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не була оплачена в строк, внаслідок чого позивач вирішив нарахувати відповідачу за відповідні періоди прострочення пеню, штраф, а також 40 % річних, можливість застосування яких передбачена договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12518/13, розгляд справи призначено на 30.07.2013 р.

30.07.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.08.2013 р.

15.08.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він стверджує, що пункт 4.5. Договору передбачає обов'язок відповідача сплачувати 40 % річних виключно на випадок прострочення оплати відстроченого платежу за поставлений товар, а такі умови оплати сторонами не погоджувались і відповідачем не порушувались, у зв'язку з чим, на його думку, застосування п. 4.5. до попередньої оплати є безпідставним. При цьому, відповідач також звертає увагу на занадто великий розмір відсотків та те, що позивач їх разом з пенею нараховує в тому числі на дні, коли фактично здійснена оплата, тобто коли заборгованість було вже погашено. Також, відповідач зазначає, що позивач не мав права нараховувати штраф за прострочення грошового зобов'язання відповідачем, оскільки, на його думку, за змістом приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 343 ГК України за порушення таких зобов'язань передбачено застосування виключно пені. Крім того, на думку відповідача, одночасне застосування пені та штрафу за порушення зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, суперечить ст. 61 Конституції України. Поряд з наведеним відповідач вказує на наявність підстав для звільнення його від відповідальності або зменшення її розміру, посилаючись на складний фінансовий стан, невиконання контрагентами своїх зобов'язань тощо.

У судовому засіданні 15.08.2013 р. судом було оголошено перерву до 20.08.2013 р.

20.08.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові уточнення до відзиву на позовну заяву, в яких він зазначає, що відносно допущених ним порушень зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару, може бути нараховано 3 % річних на суму 1 070, 02 грн., однак не 40 % річних, оскільки вони передбачені лише для продажу товару в кредит, проте як погоджено й прострочено було попередню оплату. Також, відповідач вказує на те, що позивачем може бути нараховано пеню на суму 5 350, 04 грн., тобто за період на один день менше, ніж визначено позивачем. При цьому, відповідач просить звільнити його загалом від відповідальності.

Також, 20.08.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що між сторонами ведуться переговори про укладення мирової угоди у справі.

20.08.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він звертає увагу на те, що нарахування ним процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі передбаченому п. 4.5. Договору, а саме 40 % річних, є цілком правомірним. Також, вказує на правомірність нарахування пені за весь період прострочення оплати та можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Крім того, позивач вказує на безпідставність посилання відповідача на надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно зі збитками, оскільки з боку відповідача мало місце значне порушення строків оплати понад 50 днів на великі суми, що спричинило для позивача значні збитки.

У судовому засіданні 20.08.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 11.09.2013 р.

10.09.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що він не має можливості направити свого повноваженого представника для участі в судовому засіданні.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, справу № 910/12518/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/12518/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

17.09.2013 р. через відділ господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. справу № 910/12518/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/12518/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. було оголошено перерву до 29.10.2013 р.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № ТГ-873, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховано в рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказані у рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частинами протягом 3 календарних днів з дня передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Відповідно до п. 12.2. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 234 431, 85 грн. відповідно до наступних видаткових накладних: № 1376 від 20.03.2013 р. на суму 11 440, 00 грн. (рахунок-фактура № 1376 від 19.03.2013 р., строк оплати 19.03.2013 р.), № 1414 від 21.03.2013 р. на суму 8 190, 00 грн. (рахунок-фактура № 1414 від 20.03.2013 р., строк оплати 20.03.2013 р.), № 1455 від 26.03.2013 р. на суму 81 900, 00 грн. (рахунок-фактура № 1455 від 22.03.2013 р., строк оплати 22.03.2013 р.), № 1532 від 29.03.2013 р. на суму 49 100, 00 грн. (рахунок-фактура № 1532 від 27.03.2013 р., строк оплати 27.03.2013 р.), № 1634 від 02.04.2013 р. на суму 5 460, 00 грн. (рахунок-фактура № 1634 від 01.04.2013 р., строк оплати 01.04.2013 р.), № 1654 від 03.04.2013 р. на суму 43 680, 00 грн. (рахунок-фактура № 1654 від 02.04.2013 р., строк оплати 02.04.2013 р.), № 1744 від 08.04.2013 р. на суму 5 641, 00 грн. (рахунок-фактура № 1744 від 05.04.2013 р., строк оплати 05.04.2013 р.), № 1765 від 09.04.2013 р. на суму 5 749, 85 грн. (рахунок-фактура № 1765 від 08.04.2013 р., строк оплати 08.04.2013 р.), № 1857 від 12.04.2013 р. на суму 8 489, 00 грн. (рахунок-фактура № 1857 від 11.04.2013 р., строк оплати 11.04.2013 р.), № 1977 від 17.04.2013 р. на суму 5 460, 00 грн. (рахунок-фактура № 1977 від 16.04.2013 р., строк оплати 16.04.2013 р.), № 2035 від 19.04.2013 р. на суму 9 282, 00 грн. (рахунок-фактура № 2035 від 18.04.2013 р., строк оплати 18.04.2013 р.).

При цьому, за поставлений товар відповідач розрахувався з пропуском строків оплати, визначених між сторонами, перерахувавши позивачу 11 440, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8511 від 15.05.2013 р., 8 190, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8507 від 15.05.2013 р., 81 900, 00 гр. на підставі платіжного доручення № 8514 від 15.05.2013 р., 49 140, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8668 від 27.05.2013 р., 5 641, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8715 від 30.05.2013 р., 43 680, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8714 від 30.05.2013 р., 5 749, 85 грн. на підставі платіжного доручення № 8724 від 31.05.2013 р., 5 460, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8725 від 31.05.2013 р., 5 460, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8761 від 06.06.2013 р., 8 489, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8766 від 06.06.2013 р., 9 282, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 8780 від 10.06.2013 р.

Зважаючи на обставини порушення відповідачем строків оплати позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення з нього пені, штрафу та 40 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується, що збігається з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в його постанові № 5002-8/481-2011 від 28.02.2012 р.

В даному випадку сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частинами протягом 3 календарних днів з дня передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

При цьому, з наданих до матеріалів справи рахунків-фактур вбачається, що ними було передбачено інші строки оплати, про які зазначено вище.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На підставі поданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідачем було порушено строки оплати товару, а відповідно позивач має право на застосування до відповідача передбачених Договором штрафних санкцій за відповідні порушення, а також інших способів захисту його майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як наголосив на тому Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В даному випадку, пунктом 9.2. Договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання, За прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості несплаченого товару.

Слід враховувати, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 5 446, 38 грн. пені та 11 721, 59 грн. штрафу.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 4.5. Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 % річних від суми заборгованості.

Так, позивач нарахував відповідачу 14 523, 69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо пені та відсотків, встановив, що вони є методологічно невірними, оскільки позивач здійснює їх нарахування в тому числі на день, коли відповідачем було здійснювалось погашення відповідного боргу.

Так, суд звертає увагу на те, що пеня як різновид неустойки нараховується за період прострочення виконання зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Такий період характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання.

У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій припиняє таке зобов'язання (ст. 599 ЦК України).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами та встановлено, що пеня має складати 5 379, 81 грн., відсотки - 14 346, 14 грн.:

1) Накладна № 1376 від 20.03.2013 р. (період прострочення 20.03.2013 р. - 14.05.2013 р. включно): пеня = 11 440, 00 х 15 %/ 365 х 56 = 263, 28 грн.; 40 % річних = 11 440 х 40 % / 365 х 56 = 702, 07 грн.;

2) Накладна № 1414 від 21.03.2013 р. (період прострочення 21.03.2013 р. - 14.05.2013 р. включно): пеня = 8 190, 00 х 15 %/ 365 х 55 = 185, 12 грн.; 40 % річних = 8 190, 00 х 40 % / 365 х 55 = 493, 64 грн.;

3) Накладна № 1455 від 26.03.2013 р. (період прострочення 23.03.2013 р. - 14.05.2013 р. включно): пеня = 81 900, 00 х 15 %/ 365 х 54 = 1 817, 51 грн.; 40 % річних = 81 900, 00 х 40 % / 365 х 54 = 4846, 68 грн.;

4) Накладна № 1632 від 29.03.2013 р. (період прострочення 28.03.2013 р. - 26.05.2013 р. включно): пеня = 49 140, 00 х 15 %/ 365 х 60 = 1 211, 67 грн.; 40 % річних = 49 140, 00 х 40 % / 365 х 60 = 3 231, 12 грн.;

5) Накладна № 1634 від 02.04.2013 р. (період прострочення 02.04.2013 р. - 30.05.2013 р. включно): пеня = 5 460, 00 х 15 %/ 365 х 59 = 132, 39 грн.; 40 % річних = 5 460, 00 х 40 % / 365 х 59 = 353, 03 грн.;

6) Накладна № 1654 від 03.04.2013 р. (період прострочення 03.04.2013 р. - 29.05.2013 р. включно): пеня = 43 680, 00 х 15 %/ 365 х 57 = 1023, 19 грн.; 40 % річних = 43 680, 00 х 40 % / 365 х 57 = 2 728, 50 грн.;

7) Накладна № 1744 від 08.04.2013 р. (період прострочення 06.04.2013 р. - 29.05.2013 р. включно): пеня = 5 641,00 х 15 %/ 365 х 54 = 125, 18 грн.; 40 % річних = 5 641,00 х 40 % / 365 х 54 = 333, 82 грн.;

8) Накладна № 1765 від 09.04.2013 р. (період прострочення 09.04.2013 р. - 30.05.2013 р. включно): пеня = 5 749,85 х 15 %/ 365 х 52 = 122, 87 грн.; 40 % річних = 5 749,85 х 40 % / 365 х 52 = 327, 66 грн.;

9) Накладна № 1857 від 12.04.2013 р. (період прострочення 12.04.2013 р. - 05.06.2013 р. включно): пеня = 8 489, 00 х 15 %/ 365 х 55 = 191, 87 грн.; 40 % річних = 8 489, 00 х 40 % / 365 х 55 = 511, 67 грн.;

10) Накладна № 1977 від 17.04.2013 р. (період прострочення 17.04.2013 р. - 05.06.2013 р. включно): пеня = 5 460, 00 х 15 %/ 365 х 50 = 112, 19 грн.; 40 % річних = 5 460, 00 х 40 % / 365 х 50 = 299, 18 грн.;

11) Накладна № 2035 від 19.04.2013 р. (період прострочення 19.04.2013 р. - 09.06.2013 р. включно): пеня = 9 282, 00 х 15 %/ 365 х 51 = 194, 54 грн.; 40 % річних = 9 282, 00 х 40 % / 365 х 51 = 518, 77 грн.;

Також, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 11 721, 59 грн., розрахунок якого є вірним.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленої йому продукції, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням зазначеного вище.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності.

Так, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування зазначеного, такі як економічна криза в державі, тяжкий фінансовий стан, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, а допущене відповідачем прострочення грошових зобов'язань має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану останнім господарську діяльність.

Слід враховувати, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

При цьому, відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, суд не знаходить підстав для зменшення нарахованих штрафних санкцій - штрафу та пені, оскільки вони, враховуючи періоди прострочення зобов'язань не є, на думку суду, неспіврозмірними.

У свою чергу, відсотки річні, ставка яких визначена сторонами у Договорі в розмірі 40 %, не є штрафною санкцією, а як зазначалось вище, є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача як боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачу.

За змістом статті 83 ГПК України суд наділений правом зменшувати лише розмір штрафних санкцій, які присуджуються до стягнення з боржника.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача про те, що п. 4.5. Договору щодо визначення ставки відсотків у розмірі 40 % річних міг бути застосований до відносин товарного кредиту, проте як між сторонами мала місце домовленість про передоплату.

Так, суд враховує, що укладеним між сторонами Договором прямо не було передбачено умов, які відповідач формує з його власного довільного тлумачення приписів п. 4.5. Договору.

На думку суду, вживання в п. 4.5. Договору дієприкметника «поставленого» у словосполученні «у разі прострочення оплати поставленого товару» однозначно не дає підстав стверджувати, що сторони визначили право постачальника нарахувати покупцю відсотки за користування грошовими коштами лише у випадку продажу товару в кредит, оскільки фактично зі змісту вказаного пункту слідує, що мова йде про випадок, коли товар є поставленим, однак не оплаченим.

Враховуючи зазначене, суд вважає наведені у відзиві доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» (02094, місто Київ, Деснянський район, проспект Маяковського, будинок 54/9, квартира 29, код ЄДРПОУ 37590041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» (03028, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Саперно-Слобідська, будинок 8 літера А, офіс 291, код ЄДРПОУ 35137937) 5 379 (п'ять тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 81 коп. пені, 11 721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 59 коп. штрафу, 14 346 (чотирнадцять тисяч триста сорок шість) грн. 14 коп. 40 % річних та 1 707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака