Постанова

від 13.01.2014 по справі 910/12518/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2014 р. Справа№ 910/12518/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 08.11.2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року

у справі № 910/12518/13 (суддя - Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес»

про стягнення 31 691, 67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Небога О.П.- дов. № 16 від 08.01.2014 року,

від відповідача: Копейка Г.І. - дов. № 08/08 від 08.08.2013 року

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року до господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» про стягнення 31 691, 67 грн., що становить: 5 446, 38 грн. пені, 11 721, 59 грн. штрафу та 14 523, 69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с.8-11).

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар по договору купівлі-продажу № ТГ-873 від 30.01.2013 року, що стало підставою нарахування відповідачу пені, штрафу, а також 40 % річних за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/12518/13 позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» 5 379, 81 грн. пені, 11 721, 59 грн. штрафу, 14 346, 14 грн. 40 % річних та 1 707, 24 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» 12.11.2013 року через господарський суд міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» 1 070, 02 грн. - 3 % річних, 537, 98 грн. - пені, 1 172, 16 грн. - штрафу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував умови п.4.5. договору купівлі-продажу № ТГ-873 від 30.01.2013 року про нарахування 40 % річних за користування чужими грошовими коштами, оскільки договір передбачає попередню оплату товару, а позивач, не отримавши оплати, поставив товар на свій власний ризик. Крім того, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд не з'ясував обставини справи, пов'язані із можливістю звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру штрафних санкцій, не дослідив і не надав правової оцінки відповідним обставинам.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 13.01.2014 року.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

30.01.2013 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу № ТГ-873, відповідно до п. 1.1, п. 2.1. яких ТОВ Торгова група «Інтерпап» (продавець за договором, позивач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві, а ТОВ «Бі Ту Бі Експрес» (покупець за договором, відповідач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, вид, кількість та вартість якого узгоджується сторонами у рахунках-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент фактичної передачі товару. Підтвердженням фактичної передачі товару є підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частинами протягом 3 календарних днів з дня передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Пунктом 4.5. договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 % річних від суми заборгованості.

У разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання, за прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару (п.9.2. договору).

Згідно п. 12.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 234 431, 85 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 1376 від 20.03.2013 р. на суму 11 440, 00 грн., № 1414 від 21.03.2013 р. на суму 8 190, 00 грн., № 1455 від 26.03.2013 р. на суму 81 900, 00 грн., № 1532 від 29.03.2013 р. на суму 49 100, 00 грн., № 1634 від 02.04.2013 р. на суму 5 460, 00 грн., № 1654 від 03.04.2013 р. на суму 43 680,00 грн., № 1744 від 08.04.2013 р. на суму 5 641, 00 грн., № 1765 від 09.04.2013 р. на суму 5 749, 85 грн., № 1857 від 12.04.2013 р. на суму 8 489, 00 грн., № 1977 від 17.04.2013 р. на суму 5 460, 00 грн., № 2035 від 19.04.2013 р. на суму 9 282, 00 грн. та рахунків-фактур № 1376 від 19.03.2013 р., № 1414 від 20.03.2013 р., № 1455 від 22.03.2013 р., № 1532 від 27.03.2013 р., № 1634 від 01.04.2013 р., № 1654 від 02.04.2013 р., № 1744 від 05.04.2013 р., № 1765 від 08.04.2013 р., № 1857 від 11.04.2013 р., № 1977 від 16.04.2013 р., № 2035 від 18.04.2013 р. (а.с.28-49).

Відповідач оплатив поставлений товар в сумі 234 431, 85 грн., що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 8551 від 15.05.2013 - 11 440, 00 грн., № 8507 від 15.05.2013 р. - 8 190, 00 грн., № 8514 від 15.05.2013 р. - 81 900, 00 грн., № 8668 від 27.05.2013 р. - 49 140, 00 грн., № 8715 від 30.05.2013 р. - 5 641, 00 грн., № 8714 від 30.05.2013 р. - 43 680, 00 грн., № 8724 від 31.05.2013 р. - 5 749, 85 грн., № 8725 від 31.05.2013 р. - 5 460, 00 грн., № 8761 від 06.06.2013 р. - 5 460, 00 грн., № 8766 від 06.06.2013 р. - 8 489, 00 грн., № 8780 від 10.06.2013 р. - 9 282, 00 грн. (а.с.50-60), однак, як стверджує позивач, відповідач здійснив оплату поставленого товару з пропуском строків оплати, визначених сторонами у п.4.2 договору купівлі-продажу, що стало підставою нарахування покупцю 5 446, 38 грн. пені, 11 721, 59 грн. штрафу та 14 523, 69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого в силу вимог ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 446, 38 грн. та 14 523, 69 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 20.03.2013 року по 10.06.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. п.9.2. договору у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

В силу вимог ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч.2ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.5. договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 % річних від суми заборгованості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо невірних розрахунків, оскільки позивачем здійснено їх нарахування і на день, коли відповідач здійснив погашення боргу, відтак, колегія суддів визнає правомірним нарахування пені у сумі 5 379, 81 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами - 14 346, 14 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 11 721, 59 грн., нарахований у розмірі 5%, як визначено умовами п. 9.2. договору.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до умов п. 9.2. договору за прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі п'яти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок штрафу, визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 11 721, 59 грн., що становить 5 % від вартості неоплаченого товару.

При цьому, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. (Зазначена правова позиція відображена в постановах Верховного суду України від 09.04.2012 року у справі 20/246-08 та від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року № 5023/5508/11 (н.р. 07/152-10)).

Твердження апелянта про те, що умови п.4.5.договору щодо нарахування 40 % річних передбачено сторонами лише на випадок прострочення відстроченого платежу при продажі товару в кредит, колегія визнає необґрунтованим, оскільки умови договору не передбачають відстрочки платежу або продаж товару в кредит, навпаки, чітко визначають строки оплати.

Зі змісту умов п.п. 3.3., 4.2., 4.4., 4.5., 9.2. договору вбачається, що продавець вправі застосувати до покупця відповідальність за порушення встановленого договором порядку оплати, а саме за умови, коли товар є поставленим, однак не оплаченим в строк.

Посилання апелянта щодо нарахування позивачем надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками позивача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач порушив строки оплати товару (понад 50 днів), крім того, як вбачається із матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу, як умови оплати товару так і умови відповідальності за порушення строків та порядку оплати.

Твердження апелянта, що він повинен бути звільнений від відповідальності, посилаючись на такі обставини, як економічна криза в державі, тяжкий фінансовий стан, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки у відповідності до вимог ст. 83 ГПК України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, і обставини, на які посилається апелянт, не є виключними чи надзвичайними.

Виходячи із змісту ст.ст. 42, 229 ГК України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності, у разі порушення ним грошового зобов'язання підприємець не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/12518/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ту Бі Експрес» на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/12518/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі № 910/12518/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/12518/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз