Рішення

від 30.10.2013 по справі 909/895/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р. Справа № 909/895/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Ткач Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідбуд", Комунальна зона № 15, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000; поштова адреса: а/с 119, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні", вул. Галицька, 36 Б, м. Івано-Франківськ, 76018; вул. Грушевського, 20/21, м. Івано-Франківськ, 76000;

про стягнення 312667 грн. 91 коп., з яких 299945 грн. 71 коп. основний борг, 10554 грн. 15 коп. пені, 2178 грн. 05 коп. 3 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: представники не з'явились;

Від відповідача: Дяків Д. І. - представник (паспорт серії НОМЕР_1 від 29.05.2007 р., довіреність від 11.09.2013 р.

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомгідбуд" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" про стягнення 312667 грн. 91 коп., з яких 299945 грн. 71 коп. основний борг, 10554 грн. 15 коп. пені, 2178 грн. 05 коп. 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, посилаючись на недоведеність факту надання послуг. Подав суду заяву від 29.10.13 (вх. № 16782/13 від 29.10.13) про залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою представника позивача та не поданням ним витребуваних судом доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомгідбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріні" укладено договір №1 про надання послуг будівельними машинами та механізмами з обслуговуючим персоналом, згідно умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги крану гусеничного РДК-250-2 за плату в тимчасове користування та надати своїми силами послуги по управлінню машиною та її технічної експлуатації, а відповідач зобов'язується прийняти в користування з обслуговуючим персоналом будівельні машини (механізми) для виконання робіт під керівництвом відповідальних осіб відповідача.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість машино-години роботи з обслуговуючим персоналом встановлюється сторонами в додатку до договору, а саме паливно-розрахунковою ціною, яка є невід'ємною частиною договору.

Позивачем подано суду підписаний сторонами додаток до договору - паливно-розрахункові ціни на механізми по Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріні".

Згідно п. 2.3. договору, розрахунки сторін здійснюються щомісячно на основі виставленого позивачем рахунку-фактури та оформлених первинних документів (акт виконаних робіт), не пізніше 25 числа наступного місяця.

На виконання умов договору, позивачем надано послуги крану гусеничного РДК-250-2, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 14.12.12, № ОУ-0000008 від 23.12.12, № ОУ-0000001 від 04.01.13, № ОУ-0000002 від 31.01.13, № ОУ-0000009 від 01.02.13, № ОУ-0000008 від 28.02.13, № ОУ-0000010 від 15.03.13, № ОУ-0000012 від 31.03.13, № ОУ-0000014 від 14.04.13, № ОУ-0000015 від 30.04.13, № ОУ-0000016 від 18.05.13, № ОУ-0000018 від 27.05.13 на загальну суму 471375 грн. 37 коп.

Таким чином, пунктом 2.3. договору, сторони передбачили оформлення таких первинних документів як акти виконаних робіт/послуг.

Згідно ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, при наданні послуг з боку виконавця (позивача) вчиняються певні дії або здійснюється певна діяльність, які не мають матеріального результату. Тому за договором щодо надання послуг оплачується не сам результат певної діяльності, а вчинені виконавцем дії.

Ця обставина вимагає від виконавця послуг при складенні акту здачі-прийняття наданих послуг надавати докази про фактичне виконання певних дій по наданню послуг, оскільки товаром при оплаті послуг є саме такі дії.

Підтвердженням отримання цих послуг (споживання) з боку замовника (відповідача) можуть бути дії, визначені договором.

В даному випадку такими діями є підписання акту приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підтверджують факт виконання зобов'язання (надання послуг крану РДК-250-2) позивачем згідно договору № 1 від 01.11.12.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором №1 від 01.11.12 щодо оплати за надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не виконав - розрахувався частково в сумі 189781 грн. 71 коп., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем станом на день подання позову становив 281593 грн. 66 коп.

Судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом, а саме 15.08.13, відповідачем здійснено часткову оплату суми боргу в розмірі 10000 грн. Даний факт визнається позивачем. З врахуванням вказаної оплати сума боргу станом на день розгляду справи становить 271593 грн. 66 коп.

В позовній заяві позивач зазначає про наявність боргу відповідача за договором №1 від 01.11.12 в сумі 299945 грн. 71 коп., однак суд дослідивши документальні докази, встановив, що матеріалами справи підтверджується борг в сумі 271593 грн. 66 коп.

Відповідачем було ініційовано проведення звірки розрахунків, про що зазначено в клопотанні відповідача від 26.09.13 (вх.№ 151113/13 від 26.09.13). З метою встановлення реальної суми боргу, ухвалою від 26.09.13, судом призначено проведення сторонами звірки взаєморозрахунків, за наслідками якої зобов'язано сторін надати суду акт звірки взаєморозрахунків. Незважаючи на вказану вимогу суду та заявлене відповідачем прохання щодо призначення судом звірки розрахунків, надісланий позивачем акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.13 відповідачем не підписано, власних даних щодо стану взаєморозрахунків в акті не вказано. Враховуючи закінчення встановленого процесуальним законодавством строку розгляду справи, у суду відсутня можливість повторно призначити звірку взаєморозрахунків між сторонами.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання перед позивачем за договором №1 від 01.11.12 своєчасно та в повному обсязі не виконав, станом на день судового засідання основний борг відповідача перед позивачем становить 271593 грн. 66 коп.

Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу в сумі 271593 грн. 66 коп., доказів сплати вказаного боргу суду не надано, обґрунтованих заперечень по суті спору не надано.

З огляду на встановлені судом обставини справи, з відповідача слід стягнути 271593 грн. 66 коп. основного боргу.

У відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після звернення позивача до суду з позовом (15.08.13), відповідачем здійснено часткову оплату суми основного боргу в розмірі 10000 грн., в цій частині позовних вимог слід припинити провадження.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 2178 грн. 05 коп. 3 % річних.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних. З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 2178 грн. 05 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі пункту 5.2. договору та з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо граничного розміру нарахування пені, за прострочення відповідачем строків оплати за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 10554 грн. 15 коп.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені, судом встановлено, що розрахунок суми пені позивачем проведено без врахування часткових оплат відповідача.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу з врахуванням часткових оплат відповідача. Згідно розрахунку пені здійсненого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 5786 грн. 37 коп., в решті позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Заява відповідача від 29.10.13 (вх. № 16782/13 від 29.10.13) про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню, оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою (на розсуд сторін), про що зазначалося в ухвалах від 13.08.13, 12.09.13, 26.09.13, 24.10.13, та нез'явлення представника позивача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, суд зазначає, що позивачем подано витребувані ухвалами суду документи, та у матеріалах справи наявні необхідні матеріали для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 271593 грн. 66 коп. основного боргу, 2178 грн. 05 коп. 3 % річних, 5786 грн. 37 коп. пені. В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. - припинити провадження. В решті позовних вимог - відмовити у зв'язку з недоведеністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по оплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43, 75, 49, 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні" про стягнення 312667 грн. 91 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріні", вул. Галицька, 36Б, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 36996689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідбуд", Комунальна зона № 15, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 (ідентифікаційний код 38225140) 271593 (двісті сімдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто три) грн. 66 коп. - основного боргу, 5786 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 37 коп. - пені, 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 05 коп. - 3 % річних, 5791 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 16 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 10000 грн. основного боргу - припинити провадження.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"