Постанова

від 20.09.2013 по справі 804/10777/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 р. Справа № 804/10777/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.

при секретарі - Фросіні С.Ю.

за участю:

представника позивача - Піскової А.В.

представник позивача - Немченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМК-Груп» до Лівобережної Міжрайонної Державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМК-Груп» звернулось до Дніпропетровського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної Міжрайонної Державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом):

- визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОМК-Груп» з питань щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, за результатами якої складений акт перевірки №2453/224/37070230 від 26.06.2013 року;

- визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо викладення в акті перевірки №2453/224/37070230 від 26.06.2013 року висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів між Позивачем та ТОВ «Ферріт-Д», код за ЄДРПОУ 36441206 за травень, червень, серпень, вересень 2012 року нікчемними по ланцюгу до покупців: ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон»;

- визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОМК-Груп» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, в електронній базі даних АІС «Податковий блок «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань у розмірі 22 404, 23 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 16 883, 55 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 року провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМК-Груп» до Лівобережної Міжрайонної Державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, в частині визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо викладення в акті перевірки №2453/224/37070230 від 26.06.2013 року висновків про визнання нікчемними всіх укладених правочинів між Позивачем та ТОВ «Ферріт-Д», код за ЄДРПОУ 36441206 за травень, червень, серпень, вересень 2012 року нікчемними по ланцюгу до покупців: ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» - закрито.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що висновки Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів і зборів в Дніпропетровській області - викладені в Акті перевірки від 26.06.2013р. №2453/224/37070230 не відповідають існуючим фактам та діючому податковому, цивільному та господарському законодавству. Акт перевірки складений з перевищенням службових повноважень з боку перевіряючого, а висновки зроблені в ньому - передчасні та не обґрунтовані. Зазначив, податковим органом було запитано інформацію та документи з питань відносин позивача із ТОВ «Ферріт-Д» за 2012 рік на, що позивачем було своєчасно надано відповідь на запит , яка містить всю запитувану інформацію, а саме пояснення та їх документальне підтвердження. Документи були подані в строк передбачений законом, а отже у ДПІ були відсутні підстави для здійснення перевірки з посиланням на п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Зауважив, що висновки Відповідача про недійсність правочинів ґрунтується тільки на тому, що під час їх виникнення такі правочин не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, що є помилковим. Представник позивача посилався на те, що під час перевірки податковий орган повинен був би встановити обставини, які б свідчили про умисел ТОВ «ОМК-Груп» на укладення договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Якщо протиправного умислу сторін на укладення фіктивного правочину не встановлено, відповідно немає підстав для його кваліфікації як недійсного. Зазначив, що єдиним доказом нереальності здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом в акті перевірки є Акт перевірки ТОВ «Ферріт-Д» та висновки викладені в Акті перевірки, які втратили свою юридичну значимість і визнані в судовому порядку не правомірними. Інших доказів, які б вказували на нікчемність правочинів між Позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» Відповідачем не використано при складанні Акту перевірки. Реальність господарських операцій між ТОВ «ОМК-Груп» та ТОВ «Ферріт-Д» на думку представника позивача підтверджується первинними документами, що додані до позовної заяви, що відповідає вимогам п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином представник позивача наголошував на тому, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Окремо зазначив, що Наказ на проведення перевірки, Акт перевірки були складені після дати (08.05.2013р.) набрання законної сили Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у відношенні акту перевірки ТОВ «Ферріт-Д». Враховуючи вищевикладене представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач в своїх запереченнях на позов з позовними вимогами не погодився. Зазначив, що Лівобережною МДПІ було отримано податкову інформацію щодо виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення ТОВ «ОМК-Груп» норм податкового законодавства. Валютного та іншого законодавства. На підставі вищевикладеного директору ТОВ «ОМК-Груп» особисто булло вручено лист про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Ферріт-Д». Відповідь було отримано 29.04.2013 року, однак, як стверджував представник відповідача в судовому засіданні, до перевірки не було надано всіх витребуваних МДПІ у запиті пояснень та документів, зокрема не вказано умови та транспортування ТМЦ від контрагента-постачальника, не вказано перевізників на всіх етапів його руху від постачальника до покупця тощо. Таким чином, керуючись пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України податковим органом було проведено перевірку ТОВ «ОМК-Груп» щодо підтвердження господарським відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року. Зазначив, що після проведення перевірки посадова особа податкового органу зобов'язана внести дані перевірки до бази даних (АІС «Податковий блок»), якою користуються лише посадові особи податкового органу, а саме дата та номер акту, підстави проведення, склад перевіряючих, період та термін проведення, період за який проводилась перевірки та у разі не підтвердження податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідні дані та відмітки (в термін згідно з доведеними контрольними завданнями та посадовими інструкціями). Посилається на те, що позивач не навів жодних аргументів та підтверджень на вчинення Лівобережною МДПІ будь-яких коригувань показників податкової звітності з податку на додану вартість за травень, червень, серпень, вересень 2012 року. Враховуючи вищевикладене просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в редакції чинній на момент правовідносин визначених у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМК-Груп» (код ЄДРПОУ 37070230) перебуває на обліку в Лівобережній Міжрайонній Державній податковій інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 24.04.13 р. №12373/10/224 про надання у десятиденний термін пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин позивача із ТОВ «Ферріт-Д» за 2012 рік.

Вказаний запит отримано ТОВ «ОМК-Груп» 24.04.2013 року.

Листом від 29.04.13 р. позивачем була надана запитувана інформація, про що містяться докази в матеріалах справи.

17.06.2013 року податковим органом було прийнято наказ №682 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОМК-Груп». Вищезазначений наказ було направлено на адресу позивача 21.06.2013 року рекомендованим листом з повідомленням та отримано ним 27.06.2013 року, що підтверджується чеком про відправлення поштової кореспонденції та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції, копії яких містяться в матеріалах справи. Вищевикладене не спростовував і представник відповідача в судовому засіданні.

Перевірка проводилась з 21.06.2013 року по 27.06.2013 року.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.81.3 ст.81 Поадктового кодексу України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що податковим органом в порушення вищезазначених норм Податкового кодексу України було направлено наказ на проведення перевірки поштою у той день, коли перевіряючі вже приступили до перевірки, взагалі сам наказ було отримано позивачем вже після проведення перевірки. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОМК-Груп» з питань щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року за результатами якої складений акт перевірки №2453/224/37070230 від 26.06.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що в самому акті перевірки податковий орган зазначив, що перевірка проводилась на підставі наказу №241 від 22.02.2013 року, відповідно до п.79.2 ст.79, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Проте будь-якої інформації з приводу зазначеного наказу та жодних відомостей з приводу направлення на проведення перевірки зазначеного в акті перевірки відповідач суду не надав.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОМК-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ферріт-Д» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року складено акт від 26.06.2013р. № 2453/224/37070230 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОМК-Груп»:

ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з контрагентом постачальником - ТОВ «Ферріт-Д», код ЄДРПОУ 36441206 та контрагентами покупцями - ТОВ «Адамант», код ЄДРПОУ 35928576, ТОВ «Завод підйомно - транспортних машин», код ЄДРПОУ 31888210, ДП «Укрспецвагон», код ЄДРПОУ 1056362.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «ОМК-Груп» від ТОВ «Ферріт-Д», та вважає, що у ТОВ «ОМК-Груп» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання ТМЦ від ТОВ «Ферріт-Д» оскільки вважає, що контрагент позивача фінансовою діяльністю не займався, а займався діяльністю спрямованою на здійснення операції з метою надання податкової вигоди, тому правочини між позивачем та його постачальником не спричинили реального настання правових наслідків.

В акті перевірки позивача від 26.06.2013р. № 2453/224/37070230 відповідач посилається на висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7210/224/36441206 від 21.12.2012 р., щодо порушення ТОВ «Ферріт-Д» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт (послуг) з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями - ТОВ «ОМК-Груп», виходячи з наступного:

результати, відображені у даних податкового обліку будь - якого з учасників господарської операції, фактично не настали в наслідок відсутності відповідних дій будь - кого з учасників такої операції (відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Відповідач, на підставі викладеного, дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів(послуг) у підприємств постачальників у відповідних періодах у Позивача.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, який перевірявся, ТОВ «ОМК-Груп» (Покупець) мало взаємовідносини з ТОВ «Ферріт-Д» (Постачальник) на підставі договору поставки №28/05 від 28.05.12 року (додатку №1 до договору), відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується в порядку та строки, визначені Договором, передати металопрокат (Товар) у власність Покупцю асортимент, кількість та ціна яких визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Поставка товару відбувається відповідно до Міжранодних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2012», на умовах EXW чи інших умовах, про що сторони попередньо домовляються та прописують дані умови в Додаткових угодах до даного договору. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Ферріт-Д» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: видаткові накладні №0029051 від 29.05.2012р., №0026067 від 26.06.2012р., №0011093 від 11.09.2012р.; податкові накладні №380 від 28.05.2012р., №319 від 26.06.2012р., №197 від 10.08.2012р., №53 від 10.09.2012р. Розрахунки за поставлений товар виконувались у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень №1015 від 28.05.2012р., №1034 від 26.06.2012р., №1091 від 10.08.2012р., №1106 від 10.09.2012р. та видано довіреності на отримання ТМЦ №000087 від 28.05.2012р., №000114 від 26.06.2012р., №0106 від 10.09.2012р., копії яких були надані до матеріалів справи. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за період зазначений в позовній заяві, отриману сировину включено до складу валових витрат.

До матеріалів справи також було надано копію договору №3/1-9.12 від 03.01.2012 року про надання послуг по зберіганню та погрузки-вигрузки металопрокату, податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), квитанцій, що підтверджують перевезення отриманого позивачем від ТОВ «Ферріт-Д» товару та його зберігання на складі виконавця вищезазначеного договору; копію договору №1202 оренди нежитлового приміщення для офісу, протоколу узгодження ціни, акту приймання-передачі нежитлового приміщення; копії сертифікатів якості.

Отриманий ТОВ «ОМК-Груп» від ТОВ «Ферріт-Д» товар в подальшому був реалізований покупцям: ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон».

01 червня 2011р. між ТОВ «ОМК-Груп» (Продавець) та ТОВ НПП «Адамант» (Покупець) було укладено договір №10-06/1 відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, асортимент, кількість та ціна яких визначається у рахунках-фактурах, які є його невід'ємною частиною. На виконання умов договору Продавцем виписано рахунок-фактуру №СФ-0000249 від 25.05.2012р., податкову накладну №115 від 28.05.2012р. та здійснено поставку Товару Покупцю на загальну суму 21 750,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000128 від 29.05.2012р. Покупцем, в свою чергу, 28.05.2012р. здійснено розрахунок за поставлений товар в сумі 21 750,00грн., що підтверджується звітом дебетових та кредитових операціях по рахунку ТОВ «ОМК-Груп» з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. та довіреністю на отримання товару №344 від 28.05.2012р. Підтвердженням фактичних дій на виконання умов договору №10-06/1 від 01.06.2011р. є належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками підприємств первинні документи, а саме: договір, рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, а також оплати здійснені Покупцем, (копія договору, копія рахунку-фактури, копія видаткової накладної, копія податкової накладної, копія товарно-транспортної накладної, копія звіту дебетових та кредитових операціях по рахунку ТОВ «ОМК-Груп» містяться в матеріалах справи).

Окрім того, 02 квітня 2012р. між ТОВ «ОМК-Груп» (Продавець) та ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин» (Покупець) було укладено договір №020412 відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, товар, асортимент, кількість та ціна яких визначається у рахунках-фактурах, які є його невід'ємною частиною. На виконання умов договору Продавцем виписано рахунок-фактуру №СФ-0000295 від 25.06.2012р., податкову накладну №139 від 26.06.2012р. та здійснено поставку Товару Покупцю на загальну суму 22 446,79грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000153 від 26.06.2012р., товарно-транспортною накладною. Покупцем, в свою чергу, 12.12.2012р. здійснено розрахунок за поставлений Товар в сумі 22 409,28 грн., що підтверджується звітом дебетових та кредитових операціях по рахунку ТОВ «ОМК-Груп» з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. та видана довіреність на отримання ТМЦ №71 від 25.06.2012р. В даному випадку, реальність господарських операцій підтверджується первинними документами оформленими у відповідності до вимог законодавства (копія договору, копія рахунку-фактури, копія видаткової накладної, копія податкової накладної, копія товарно-транспортної накладної, копія довіреності, копія звіту дебетових та кредитових операціях по рахунку ТОВ «ОМК-Груп» містяться в матеріалах справи).

04.09.2012р. між ТОВ «ОМК-Груп» (Постачальник) та ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» (Покупець) було укладено договір поставки №586П-ЦВСВ(ВМТП-12.987)ю, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю певну продукцію далі Товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток №1), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. На виконання умов договору поставки Постачальником здійснено поставку Товару Покупцю на загальну суму 90 228,60грн., що підтверджується видатковою накладною №РН- 0000219 від 11.09.2012р. та виписано податкову накладну №204 від 11.09.2012р. Покупцем, в свою чергу, здійснено розрахунок за поставлений Товар в сумі 90 228,60грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 7145 від 20.09.2012р., видано довіреність на отримання ТМЦ №1930 від 10.09.2012р. та здійснено перевезення Товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1 від 11.09.2012р. Підтвердженням фактичних дій на виконання умов договору №58611- ЦВСВ(ВМТП-12.987)ю від 04.09.2012р. є належним чином оформлені, підписані та скріплені печатками підприємств первинні документи, а саме: договір, видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна та оплата здійснена Покупцем, (копія договору, копія видаткової накладної, копія податкової накладної, копія платіжного доручення містяться в матеріалах справи).

Також, слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Дана позиція визначена у листі ВАСУ №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року.

Як на час укладення вищевказаного правочинів Позивача із ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Акт перевірки позивача підтверджує статус платника ПДВ ТОВ «ОМК-Груп» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Основним доказом, яким керувався Відповідач в акті перевірки позивача є Акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за №7210/224/36441206 від 21.12.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ферріт-Д» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська були оскаржені ТОВ «Ферріт-Д» в судовому порядку. Рішенням Дніпропетровського адміністративного окружного суду по справі №804/1263/13-а від 13.02.13р., визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у підприємства об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям у періоді з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту перевірки №7210/224/36441206 від 21.12.2013р.

Суд зобов'язав ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відновити показники податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, в тому числі зобов'язав відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань та суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Ферріт-Д» та включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року.

Рішення Дніпропетровського адміністративного окружного суду по справі №804/1263/13-а від 13.02.13р. було оскаржене у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.05.2013 р. по справі №804/1263/13-а постанову Дніпропетровського адміністративного окружного суду по справі №804/1263/13-а від 13.02.13р. залишив без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі №804/1263/13-а набрала законної сили відповідно до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України 08.05.2013 р.

Суд звертає увагу на те, що Акт перевірки ТОВ «Ферріт-Д» та висновки викладені в Акті перевірки, які були покладені в основу акту перевірки позивача, втратили свою юридичну значимість і визнаний в судовому порядку не правомірними. Інших доказів, які б вказували на нікчемність правочинів між Позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» Відповідачем не використано при складанні Акту перевірки.

Так як на момент винесення акту перевірки позивача рішення, яким визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо формування в акті перевірки висновків про визнання відсутності у підприємства об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам - покупцям у періоді з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Ферріт-Д» за період з грудня 2011 року по жовтень 2012 року, яке відбулося на підставі акту перевірки №7210/224/36441206 від 21.12.2013 р., набрало законної сили, посилання податкового органу на акт перевірки №7210/224/36441206 від 21.12.2013 р. суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Окрім того, з аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу не те, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів ТОВ «Ферріт-Д» було виписано на адресу позивача податкові та видаткові накладні. На момент складання вказаних документів ТОВ «ОМК-Груп», ТОВ «Ферріт-Д» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать про те, що ТОВ «ОМК-Груп» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Ферріт-Д» не спрямований на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, а в зв'язку з чим і правочини укладені між позивачем та ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» є нікчемними суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, роблячи висновки в акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «ОМК-Груп» та ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «ОМК-Груп» та ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «ОМК-Груп» було відомо про порушення ТОВ «Ферріт-Д» та його постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення правочину який не спрямований не реальне настання наслідків - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваними правочинами, реально настали для усіх сторін цих угод (позивачем було отримано товар, а постачальник отримав оплату за товар), в подальшому отриманий товар було реалізовано ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» (позивачем було отримано оплату за товар, покупцями - товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угоди із ТОВ «Ферріт-Д» та в подальшому з ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ НПП «Адамант», ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин», ДП «Укрспецвагон» є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом та в даному випадку взагалі рішення податкового органу щодо контрагентів позивача.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому суд щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОМК-Груп» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, в електронній базі даних АІС «Податковий блок «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань у розмірі 22 404, 23 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 16 883, 55 грн. вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі -Порядок) із змінами та доповненнями.

Як випливає зі змісту пункт 2.10 Порядку, у складі автоматизованого контролю здійснюється перевірка та присвоюються коди помилок, визначені технічним завданням:

2.10.1. визначення підсумкових рядків кожного розділу декларації з ПДВ та кожного додатка;

2.10.2. перенесення підсумкових сум з додатків до рядків податкової декларації з ПДВ;

2.10.3. співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку Інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена ДПІ податкова кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

З огляду на зазначене, дії відповідача щодо проведення коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОМК-Груп» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, в електронній базі даних АІС «Податковий блок «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань у розмірі 22 404, 23 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 16 883, 55 грн. без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, а лише на підставі акту перевірки від 26.06.2013р. № 2453/224/37070230 - є протиправними.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМК-Груп» до Лівобережної Міжрайонної Державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ОМК-Груп» з питань щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Феріт-Д» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року за результатами якої складений акт перевірки №2453/224/37070230 від 26.06.2013 року;

Визнати протиправними дії Лівобережної МДПІ ГУ Міндоходів і зборів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ОМК-Груп» за травень, червень, серпень, вересень 2012 року, в електронній базі даних АІС «Податковий блок «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суми податкових зобов'язань у розмірі 22 404, 23 грн. та суми податкового кредиту у розмірі 16 883, 55 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міленіум Фло» судовий збір у розмірі 22 (двадцять дві) грн. 94 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 20.09.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно