Постанова

від 25.10.2013 по справі 922/2778/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа № 922/2778/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Браташ О.А., Мокрий В.Р.

відповідача -Савва Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2798 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.13 р. у справі № 922/2778/13

за позовом ПП "Спецмонтаждіагностика", м. Харків

до ПАТ "Лозівський ковальсько-механічний завод", м. Лозова

про стягнення 2151,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 р. позивач - ПП "Спецмонтаждіагностика" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ПАТ "Лозівський ковальсько-механічний завод" 2004,00 грн. основного боргу, 523,00 грн. пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 16 від 20.09.12 р., а також просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині нарахування пені та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2004,00 грн., пеню в розмірі 147,89 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 16 від 20.09.12 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50 грн. та судові витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.2013 року у справі № 922/2778/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" на користь Приватного підприємства "Спецмонтаждіагностика" - 2004,00 грн. основного боргу, 147,89 грн. пені, 1720,50 грн. судового збору. В частині відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн. відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, в частині стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн. відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав їх нарахування та ін.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду частково не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 4000,00 грн. за оплату послуг адвоката, в іншій частині просив прийняте рішення залишити без змін, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 20.09.12 р. між Приватним підприємством "Спецмонтаждіагностика" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (замовник) укладено договір № 16 (далі договір), відповідно до умов якого замовник доручив виконавцю виконати роботи, а саме ультразвуковий контроль якості зварювальних з'єднань та основного металу, та ультразвукову товщинометрію листового прокату.

Пунктами 2.2.1. - 2.2.3. договору, виконавець зобов'язався надати передбачені даним договором послуги у відповідності до технічної документації та додатковим угодам у погоджені з відповідачем строки, забезпечити якість наданих послуг відповідно до вимог нормативної документації та здати відповідачу за актом виконані роботи.

На виконання умов укладеного договору виконавець виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 02.10.12 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Пунктом 4.1. договору, повна вартість послуг за договором складає 4008,00 грн.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили порядок оплати послуг шляхом 50% перерахування авансового платежу від суми замовлених робіт в термін трьох днів з дня підписання договору.

Замовник на виконання умов договору здійснив 50 % авансовий платіж в розмірі 2004,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною у справі.

Відповідно до п.4.3 договору остаточний розрахунок проводиться в термін 10 днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Замовник договірні зобов'язання не виконав належним чином, повністю не розрахувався за надані виконавцем послуги, у зв'язку з чим у замовника залишилась заборгованість в розмірі 2 004,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, в частині стягнення судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн. відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав їх нарахування та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1. ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, а саме п. 4.2., 4.3. договору договір № 16 від 20.09.2012 р. сторони визначили, що замовник перераховує виконавцеві аванс у розмірі 50% від суми замовлених робіт в термін трьох днів з дня підписання договору. Остаточний розрахунок проводиться в термін 10 днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов укладеного договору виконавець виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 02.10.12 р. без будь - яких заперечень з боку замовника.

Замовник на виконання умов договору здійснив 50 % авансовий платіж в розмірі 2004,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки, наявною у справі.

При цьому, остаточний розрахунок, який передбачений п. 4.3. договору замовник не виконав належним чином, а саме повністю не розрахувався за надані виконавцем послуги, у зв'язку з чим у останнього залишилась заборгованість в розмірі 2004,00 грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 2004,00 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 6.2. договору сторони погодили, що замовник за несвоєчасну оплату сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, якщо інше не передбачено діючим законодавством.

Відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором і ці факти не заперечує.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2004,00 грн. основного боргу та 147,89 грн. пені.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення витрат сплачених з оплати послуг адвоката, колегія суддів, зазначає наступне:

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судова колегія звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 зазначено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумності необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як свідчать матеріали справи, довіреність № 8 від 05.06.2013 р. надана адвокату Браташ О.А. позивачем без відповідної позначки про наявність договору № 8 від 05.06.2013 р. та здійснення відповідної діяльності адвокатом у рамках зазначеного договору, на виконання його умов.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката, сплачених позивачем, посилався на те, що договір про надання правової допомоги від 05.06.13 р. укладено між позивачем та Приватним підприємством "Юридична фірма "Юрист-Адвокат". Дане підприємство зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, як звичайний суб'єкт підприємницької діяльності та доказів того, що дане підприємство є адвокатським бюро чи адвокатським об'єднанням позивач суду не надав.

Надані до матеріалів справи копії банківських виписок від 11.06.2013 р. на суму 3000,00 грн., 14.06.2013 р. на суму 1000,00 грн., на які посилається позивач, як на підтвердження понесених витрат з оплати послуг адвоката, містять відомості про «плату за правову допомогу по дог. б/н від 05.06.2013 р. і дод.угоді № 1 від 05.06.2013 р. про стягнення заборгованості з ТОВ «ЛКМЗ» без ПДВ» не є належними доказами сплати гонорару адвокату. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази оплати послуг адвокату Браташ О.А., якому позивач надав довіреність представляти його інтереси у суді, та оплати цих послуг.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача адвокатських послуг у сумі 4000,00 грн. є незаконною і необґрунтованою, а тому задоволенню в цій частині не підлягає.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 1720,50 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 29.08.13 р. по справі № 922/2778/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.13 р. по справі № 922/2778/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 28.10.2013 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.