Постанова

від 30.10.2013 по справі 910/6074/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 910/6074/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

позивача: Рибак І.В. - пред. за дов. б/н від 13.07.2013;

відповідача: Герасименко Т.В. - пред. за дов. №344 від 02.10.2013.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013р.

у справі № 910/6074/13 (суддя - Мельник В.І. )

за позовом Фізичної особи - підприємця Скоробагача Олександра Олександровича

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 у справі №910/6074/13 позов задоволено: підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на користь Фізичної особи - підприємця Скоробагача Олександра Олександровича 265 000,00 грн. - основного боргу та 5300,00 грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у справі. Скаржник зазначає, що позивач не дає правового обґрунтування саме помилковості здійснення спірного платежу та стверджує, що він своєчасно виконував перед позивачем свої зобов'язання за Договором Банківського рахунку №8430 від 01.08.2008. Однак через процедуру ліквідації відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 20.03.2013 №97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк Таврика», що розпочата на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №17 від 20.03.2013, у відповідача була відсутня можливість задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів. Також скаржник звертає увагу на те, що позивач 04.04.2013 подав заяву про визнання його кредитором на спірну суму, за результатами розгляду якої кредиторські вимоги Фізичної особи - підприємця Скоробагача Олександра Олександровича у сумі 265 000,00 грн. включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та, згідно зі ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», підлягають задоволенню у сьому чергу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та звертає увагу на те, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, досліджено всі обставини справи та прийнято обґрунтоване рішення. Позивач зазначає, що відповідач повинен повернути помилково зараховані кошти, оскільки норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо обмеження задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів, не поширюються на виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників.

Ухвалою від 30.08.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 02.10.2013 року.

У судове засідання 02.10.2013 представники позивача та відповідача з'явились. В розгляді справи оголошено перерву до 23.10.2013 року.

У судове засідання 23.10.2013 представники позивача та відповідача з'явились. В розгляді справи оголошено перерву до 30.10.2013 року.

У судове засідання 30.10.2013 представники позивача та відповідача з'явились.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про зобов'язання виконати певні дії. У подальшому, до початку розгляду справи по суті, позивач подав заяву про «уточнення» позовних вимог, яка, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України та правову позицію, викладену у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (див. п 3.11), за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, та просив стягнути з відповідача 265 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором Банківського рахунку №8430 від 01.08.2008 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що свої зобов'язання за вказаним Договором виконував належним чином, однак у зв'язку з процедурою ліквідації та запровадженням тимчасової адміністрації, обмежений у можливості задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів банку під час її дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 між Акціонерним банком «Таврика» (Банк) та Фізичною особою - підприємцем Скоробагачем Олександром Олександровичем (Клієнт) укладено Договір Банківського рахунку №8430, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу рахунки та здійснювати розрахунково-касове обслуговування останнього, в тому числі, виконувати доручення позивача про перерахування коштів в межах наявних на рахунку коштів.

Згідно з п. 9.1 Договору, він діє по теперішній час.

Відповідно до листа Банку від 21.12.2009, реквізити поточного рахунку позивача були змінені.

31.01.2013 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алеан Тур Київ» укладено Договір № 31/01, відповідно до умов якого останній повинен був розраховуватись з позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у ПАТ «Сбербанк Росії».

Однак на виконання умов вказаного Договору ТОВ «Алеан Тур Київ» перерахував грошові кошти у сумі 265 000,00 грн. зі свого рахунку на розрахунковий рахунок позивача №2600650114093 у ПАТ «Банк «Таврика» як передплату за проживання в готелі «Морський відповідно до договору №31/01 від 31.01.2013», що підтверджується платіжним дорученням № 4310 від 27.02.2013 (а.с. 40).

У зв'язку з цим, позивач та ТОВ «Алеан Тур Київ» неодноразово звертались з вимогами до відповідача про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ «Алеан Тур Київ» грошових коштів у сумі 265 000,00 грн., як помилково перерахованих, однак відповідач відмовив у задоволенні вказаних вимог, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав:

Укладений між позивачем та відповідачем Договір №8430 від 01.08.2008 є договором банківського рахунку, згідно якого в силу ч. 1 ст. 1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 2 1066 ЦК України Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Як передбачено ч. 3 ст. 1068 ЦК України, Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 №22, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

При цьому, як визначено у п. 1.4 Інструкції, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Таким чином, перерахування ТОВ «Алеан Тур Київ» грошових коштів у сумі 265 000,00 грн. зі свого рахунку на розрахунковий рахунок позивача №2600650114093 у ПАТ «Банк «Таврика» замість розрахункового рахунку позивача у ПАТ «Сбербанк Росії» не є помилковим зарахуванням коштів у розумінні Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Разом з тим, відповідно до пп. 2.6 та 2.9 Договору Банківського рахунку №8430 від 01.08.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, позивач має право самостійно розпоряджатись коштами, що знаходяться на рахунку, за умови дотримання вимог чинного законодавства, за винятком випадків, коли до рахунку застосовується арешт, стягнення або зупинення операцій по рахунках, згідно законодавства України, а відповідач за дорученням позивача зобов'язується виконувати його доручення про перерахування коштів в межах наявних на рахунку коштів.

Однак, в порушення умов вказаного Договору, відповідач зазначені зобов'язання не виконав, посилаючись на запровадження тимчасової адміністрації, яка дозволяє банку не задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів банку під час її дії.

Проте, зазначені дії відповідача є неправомірними, з огляду на наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Таким чином, запровадження тимчасової адміністрації не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за Договором Банківського рахунку №8430 від 01.08.2008 року.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2013 у справі №910/6074/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6074/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.