Постанова

від 28.10.2013 по справі 910/7494/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/7494/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Діденко М.В., довіреність № 108-0 від 15.01.2013;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк "

на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013

у справі № 910/7494/13 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк "

до Товариства з обмеженою відповідальністю " МХ " Фенікс "

про стягнення 280104,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк " звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " МХ " Фенікс " про визнання правочину недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/7494/13 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк " звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/7494/13 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 № 910/7494/13 у справі № 910/7494/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/7494/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 14.08.2013 о 10:30.

14.08.2013 позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7494/13 відкладено на 09.09.2013 о 10:00.

09.09.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду від 05.08.2013, були надані докази сплати (доплати) судового збору, за розгляд апеляційної скарги, в розмірі 1130,05 грн.

09.09.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

09.09.2013 представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/7494/13. Розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7494/13 відкладено на 07.10.2013 об 11:30.

07.10.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані додаткові документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/7494/13 відкладено на 28.10.2013 об 11:50.

28.10.2013 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог суду була надана копія Договору № 0064-корп-ов від 05.08.2011 р.

28.10.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

28.10.2013 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

25.07.2011 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку в українській гривні, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підписи Банку та Клієнта (а.с.19).

Згідно з цим договором-заявою, Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк сповіщає клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п.3.18.1.16 Умов при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк або в іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису чи підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

У пунктах 3.18.1.1, 3.18.1.6, 3.18.1.8, 3.18.2.1.2 Умов встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок Клієнта надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів, в межах кредитного ліміту. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку). Зобов'язання по видачі кредиту чи його частини виникає у Банку в день надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних у них сум.

Порядок розрахунків встановлений в п.3.18.4 Умов, згідно з яким за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закриття банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку процентів є наступним:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати його обнуління в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнолюванні дебетового сальдо протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому воно підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00 % річних, починаючи з останньої дати "періоду". У такому разі, починаючи з 91-го дня після закінчення "періоду", кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються простроченими. При порушенні будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. (п.п.3.18.4.1.1.,3.18.4.1.2).

Згідно з п.3.18.4.9 Умов розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати виникнення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначеної суми, та діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно з п.3.18.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди. В п.1.2.5 визначено, що Клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентам за користування ним, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.18.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.18.1.6, 3.18.2.3.3, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

05.08.2011 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 0064 - корп-ов про надання овердрафтового кредиту (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору (далі - Овердрафт), а позичальник зобов'язаний повернути Банку заборгованість за Овердрафтом та сплатити проценти за користування Овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 200000,00 грн., а відповідач його отримав.

Однак, відповідач свій обов'язок по погашенню кредиту не виконав в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 152879,73 грн.

Відповідно до п.3.18.2.3.4 Умов - Банк при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, має право вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі.

27.02.2013 на адресу відповідача Банком була направлена претензія від 27.02.2013р. (а.с.19) про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту, за відсотками за користування кредитом, а також сплату пені.

Відповідно до п.3.18.5.1 Умов - при порушенні Клієнтом яких-небудь зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. А у випадку реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 - 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п.3.18.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано.

Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання.

Зазначене вище і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не надано суду доказів приєднання відповідача до Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, договір № 0064 - корп - ов від 05.08.2011 р. щодо встановлення кредитного ліміту у розмірі 200000,00 грн., оригінал заяви відповідача про відкриття рахунку, оригінал заяви про приєднання відповідача до Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, а також оригінал витягу по рахунку відповідача.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, зазначені вище дії відповідача свідчать про визнання Договору та часткове виконання взятих на себе зобов'язань за ним.

На підтвердження заборгованості позивачем було надано виписку по особовому рахунку відповідача, а також розрахунок заборгованості.

Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе за Договором зобов'язання і повністю їх виконав, проте відповідач в порушення умов Договору лише частково погасив заборгованість, наслідком чого стало неналежне виконання взятих скаржником на себе зобов'язань за Договором, а також наявність у нього заборгованості перед позивачем по кредиту в розмірі 152879,73 грн. і по відсоткам 86882,40 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відмічає, що Договір не визнаний в судовому порядку не дійсним, а тому є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 152879,73 грн. і по відсоткам 86882,40 грн.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 40342,85 грн. пені.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 5 Договору сторони визначили, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, то він виплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який виплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З огляду на зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 40342,85 грн. підлягає задоволенню.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/7494/13 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ"Фенікс" становить 5602 (п'ять тисяч шістсот дві) грн. 10 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/7494/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 у справі № 910/7494/13 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ"Фенікс" (код ЄДРПОУ 37311249, адреса: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, буд. 135, оф. 25) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк " (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість по кредиту в розмірі 152879 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 73 коп., заборгованість по відсоткам у розмірі 86882 (вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 40 коп., пеню в розмірі 40342 (сорок тисяч триста сорок дві) грн. 85 коп., судовий збір у розмірі 5602 (п'ять тисяч шістсот дві) грн. 10 коп.».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ"Фенікс" (код ЄДРПОУ 37311249, адреса: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, буд. 135, оф. 25) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк " (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) 2801 (дві тисячі вісімсот одна) грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/7494/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.