Постанова

від 29.10.2013 по справі 815/494/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 815/494/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Cкайлайн Телеком» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Cкайлайн Телеком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Cкайлайн Телеком» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2012 року за №0001632250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.09.2012 року за №0001632250 - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 року відповідача по справі Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком», перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.08.2012 року №1584, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «А.Нет», їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 5244/22-5/33140052 від 31.08.2012р., яким встановлено порушення п. 198.3, 198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством TOB «Компанія «Скайлайн Телеком» завищено податковий кредит за серпень 2011 року в сумі ПДВ - 53697грн. по господарським відносинам з TOB «А-Нет», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2012 року №0001632250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67121 грн., з яких за основним платежем - 53697 грн., за штрафними санкціями - 13424,25 грн..

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було доведено законність його дій з приводу прийняття за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів не погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та відмові в задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між TOB «Компанія «Скайлайн Телеком» (Замовник) укладено договори з TOB «А.НЕТ» - виконавцем (підрядником): № 01071104 від 01.07.2011р. про обслуговування абонентських підключень; № 01071105 від 01.07.2011р. про обслуговування мережі; № 01071106 від 01.07.2011р. про настройку мережі; № 01081101 від 01.08.2011р. про підключення до мережі; № 01081105 від 01.08.2011р. про тестування волокон.

На виконання вказаних вище договорів сторонами були складені акти здачі - приймання робіт та виписані податкові накладні.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника послуг TOB «А.НЕТ», на які TOB «Компанія «Скайлайн Телеком» як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (податкові накладні, договори та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу представником відповідача в ході судового засідання не спростовано доводи позивача про те, що на момент складення контрагентами податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, TOB «А.НЕТ» було зареєстровано платником податку на додану вартість та відповідно мало право на складання податкових накладних.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, з яким погодився суд першої інстнції, що господарські відносини позивача з TOB «А.НЕТ» не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів між позивачем та TOB «А.НЕТ», в тому числі як вказано в акті з урахуванням відсутності підприємства за місцем знаходження.

В свою чергу, розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, податковий орган невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та висновків щодо неможливості перевірки такого контрагента.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь постачальника послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с.108-153), позивачем було укладено договори по наданню послуг передачі даних з абонентами, для надання послуг яким виконувалися роботи за договорами TOB «Компанія «Скайлайн Телеком» та TOB «А.НЕТ», що спростовує висновок суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про зміну у майновому стані ТОВ у зв'язку з виконанням договорів, укладених з TOB «А.НЕТ», оскільки вказані договори з абонентами за користування останніми послугами передачі даних передбачають щомісячну оплату вартості вказаних послуг, що в свою чергу вказує на отримання прибутку позивачем від вказаних договорів та відповідно зміну у майновому стані підприємства.

Посилання суду першої інстанції на службову записку від 01.02.2012 року №586/ДПІ/2610/3 ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києв як на доказ відсутності реальності здійснення господарських операцій позивача з TOB «А.НЕТ» колегія суддів вважає помилковим, оскільки факти фіктивності діяльності підприємства, підпису документів (договорів, податкових накладних та інш.) від імені уповноваженої особи - іншою (підроблення), повинні бути встановленні відповідними судовими рішеннями (приговором), яких до матеріалів справи податковим органом не надано.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.п.1 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком». Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 26.09.2012 року №0001632250. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Скайлайн Телеком» (код ЄДРПОУ 33140052) судові витрати у розмірі 671,21 грн. (шістьсот сімдесят одна грн. 21 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 жовтня 2013 року.

Головуючий:

Судді: